<?php namespace Faker\Provider\uk_UA; class Text extends \Faker\Provider\Text { /** * From uk.wikisource.org * * ТекÑÑ‚ доÑтупний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike, * також можуть діÑти додаткові умови. Детальніше див. Умови викориÑтаннÑ. * * * Title: Захар Беркут * * Author: Іван Франко * * Posting Date: July 19, 2007 * Release Date: 1882 * [Last updated: November 14, 2012] * * Language: Ukrainian * * @licence Creative Commons Attribution-ShareAlike https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/deed.ru * @see https://wikimediafoundation.org/wiki/Terms_of_Use/ * @link http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%82 * @var string */ protected static $baseText = <<<'EOT' I Cумно Ñ– непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, Ñ– Стрий, Ñ– Опір однаково миють Ñ—Ñ— ріниÑÑ‚Ñ– зелені узбережжÑ, луги Ñ—Ñ— однаково покриваютьÑÑ Ð²ÐµÑною травами та цвітами, Ñ– в Ñ—Ñ— лазуровім, чиÑтім повітрі однаково плавле та колеÑує орел беркут, Ñк Ñ– перед давніми віками. Ðле вÑе інше Ñк же змінилоÑÑ! І ліÑи, Ñ– Ñела, Ñ– люди! Що давно ліÑи гуÑÑ‚Ñ–, непрохідні закривали майже веÑÑŒ Ñ—Ñ— проÑÑ‚Ñ–Ñ€, окрім виÑоких полонин, Ñходили в долину аж над Ñамі ріки,- тепер вони, мов Ñніг на Ñонці, ÑтопилиÑÑ, зрідли, змаліли, декуди пощезали, лишаючи по Ñобі лиÑÑ– облази; інде знов із них оÑтоÑлиÑÑ Ð»Ð¸ÑˆÐµ пообÑмалювані пеньки, а з-між них де-де неÑміло вироÑтає нужденна Ñмеречина або ще нужденніший Ñловець. Що давно тихо тут було, не чути ніÑкого голоÑу, крім вівчарÑької трембіти деÑÑŒ на далекій полонині або рику дикого тура чи Ð¾Ð»ÐµÐ½Ñ Ð² гущавинах,- тепер на полонині гейкають воларі, а в Ñрах Ñ– дебрÑÑ… галюкають рубачі, трачі й ґонтарі, ненаÑтанно, мов невмирущий черв, підгризаючи та підтинаючи краÑу тухольÑьких гір - Ñтолітні Ñлиці та Ñмереки, Ñ– або ÑпуÑкаючи Ñ—Ñ…, потÑтих на великі ботюки, долі потоками до нових парових тартаків, або таки на міÑці ріжучи на дошки та на ґонти. Ðле найбільше змінилиÑÑ Ð»ÑŽÐ´Ð¸. Зверха глÑнувши, то немовби змоглаÑÑ Ð¼Ñ–Ð¶ ними «культура», але на ділі виходить, що змоглоÑÑ Ñ‚Ñ–Ð»ÑŒÐºÐ¸ Ñ—Ñ… чиÑло. Сіл Ñ– приÑілків більше, хат по Ñелах більше, але зате по хатах убожеÑтво більше Ñ– нужда більша. Ðарод нужденний, прибитий, понурий, Ñупроти чужих неÑмілий Ñ– недотепний. Кождий дбає тільки про Ñебе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюютьÑÑ Ñ—Ñ… Ñили, оÑлаблюєтьÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð°. Ðе так тут колиÑÑŒ було! Хоч менше народу, та зате що за народ! Що за Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐºÐ¸Ð¿Ñ–Ð»Ð¾ в тих горах, Ñеред тих непрохідних борів у Ñтіп могутнього ЗелеменÑ! Лиха Ð´Ð¾Ð»Ñ Ð´Ð¾Ð²Ð³Ñ– віки знущалаÑÑ Ð½Ð°Ð´ тим народом. ТÑжкі удари підкопали його добробут, нужда зломила його Ñвобідну, здорову вдачу, Ñ– нині тільки неÑÑні, давні Ñпомини нагадують правнукам щаÑливіше Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ´ÐºÑ–Ð². І коли чаÑом Ñтара бабуÑÑ, ÑидÑчи в запічку та прÑдучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-пеÑиголовців Ñ– про тухольÑького ватажка Беркута,- діти Ñлухають тривожно, в Ñ—Ñ… Ñивих оченÑтах блиÑкотÑÑ‚ÑŒ Ñльози. Рколи ÑкінчитьÑÑ Ð´Ð¸Ð²Ð¾Ð²Ð¸Ð¶Ð½Ð° повіÑÑ‚ÑŒ, то малі й Ñтарі, зітхаючи, шепчуть: «ÐÑ…, Ñка ж то краÑна байка!» - Так, так,говорить бабуÑÑ, похитуючи головою,так, так, дітоньки! Ð”Ð»Ñ - Ð½Ð°Ñ Ñ‚Ð¾ байка, а колиÑÑŒ то правда була! - Рне знати, чи вернутьÑÑ Ñ‰Ðµ коли такі чаÑи,закидає дехто Ñтарший. - ГоворÑÑ‚ÑŒ Ñтарі люди, що ще колиÑÑŒ вернутьÑÑ, але, мабуть, аж перед - кінцем Ñвіту. Сумно Ñ– непривітно тепер в вашій Тухольщині! Казкою видаєтьÑÑ Ð¿Ð¾Ð²Ñ–ÑÑ‚ÑŒ про давні чаÑи Ñ– давніх людей. Вірити не хотÑÑ–ÑŒ нинішні люди, що вироÑли в нужді й притиÑку, в тиÑÑчолітніх путах Ñ– залежноÑÑ‚ÑÑ…. Ðле нехай Ñобі! Думка поета летить у Ñ‚Ñ– давні чаÑи, оживлÑÑ” давніх людей, а в кого Ñерце чиÑте Ñ– щиро- людÑьке чуттÑ, той Ñ– в них побачить Ñвоїх братів, живих людей, а в життю Ñ—Ñ…, хоч Ñ– Ñк неподібнім до нашого, доглÑне не одно таке, що може бути пожадане Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ñ… «культурних» чаÑів. Було Ñе 1241 року. ВеÑна ÑтоÑла в тухольÑьких горах. Одної прегарної днини лунали ліÑиÑÑ‚Ñ– пригірки Зеле-Ð¼ÐµÐ½Ñ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñами Ñтрілецьких рогів Ñ– криками чиÑленних Ñтрільців. Се новий тухольÑький боÑрин, Тугар Вовк, ÑправлÑв великі лови на грубу звірину. Він ÑвÑткував почин Ñвого нового життÑ,- бо недавно кнÑзь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини Ñ– ціле одно пригір'Ñ Ð—Ðµ-леменÑ; недавно він поÑвивÑÑ Ð² тих горах Ñ– побудував Ñобі гарну хату, Ñ– оце першу учту ÑправлÑÑ”, знайомитьÑÑ Ð· довколичними боÑрами. По учті рушили на лови в ту- хольÑькі ліÑи. Лови на грубого звіра - то не забавка, то боротьба Ñ‚Ñжка, не раз кровава, не раз на Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ– Ñмерть. Тури, медведі дики - Ñе небезпечні противники; Ñтрілами з луків рідко кому удаÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð¿Ð¾Ð²Ð°Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸ такого звіра; навіть рогатиною, Ñку кидалоÑÑŒ на противника при відповіднім приближенню, нелегко дати йому раду. Тож оÑтатньою Ñ– рішучою зброєю було важке копіє, Ñким треба було влу чити противника зблизька. влаÑноручно, з цілою Ñилою, відразу. Схиблений удар - Ñ– життю Ð±Ð¾Ñ€Ñ†Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð·Ð¸Ð»Ð° велика небезпека, коли йому не вдалоÑÑŒ в оÑтатній хвилі ÑховатиÑÑŒ у безпечну криївку Ñ– добути меча або Ñ‚Ñжкого топора Ð´Ð»Ñ Ñвоєї оборони. Ðе диво, отже, що Тугар зі Ñвоїми гіÑтьми вибиравÑÑ Ð½Ð° лови, мов на війну, з запаÑом Ñтріл Ñ– рогатин, зі Ñлугами й запаÑами живноÑÑ‚Ñ–, навіть з доÑвідним знахарем, що вмів замовлÑти рани. Ðе диво також, що Тугар Ñ– його гоÑÑ‚Ñ– були в повній рицарÑькій зброї, окрім панцирів, бо Ñ‚Ñ– ÑпинÑли би Ñ—Ñ… у ході по ломах та гущавинах. Те тільки диво, що й Тугарова донька МироÑлава, не поки-даючиÑÑŒ батька, поÑміла також вирушити разом з гіÑтьми на лови. ТухольÑькі громадÑни, видÑчи Ñ—Ñ—, Ñк їхала на лови поÑеред гоÑтей, гордо, Ñміло, мов Ñтрімка Ñ‚Ð¾Ð¿Ð¾Ð»Ñ Ñеред коренаÑтих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи: - От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І, певно, ліпший з неї би був - муж, ніж Ñ—Ñ— батько! Ð Ñе, певно, була немала похвала, бо Тугар Вовк був мужчина, Ñк дуб. ПлечиÑтий, підÑадкуватий, з грубими обриÑами Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ñ– грубим чорним волоÑÑÑм, він Ñ– Ñам по-добав на одного з тих злющих тухольÑьких медведів, Ñких їхав воювати. Ðле ж бо й донька його МироÑлава була дівчина, Ñкої пошукати. Ðе кажемо вже про Ñ—Ñ— уроду й краÑу, ані про Ñ—Ñ— добре Ñерце - в тім зглÑді багато Ñ—Ñ— ровеÑниць могло Ñтати з нею нарівні, хоч Ñ– небагато могло перевищити Ñ—Ñ—. Ðле в чім не мала вона пари між Ñвоїми ровеÑницÑми, так Ñе в природній Ñвободі Ñвого поводженнÑ, в незвичайній Ñилі муÑкулів, у ÑмілоÑÑ‚Ñ– й рішучоÑÑ‚Ñ–, влаÑтивій тільки мужчинам, що вироÑли в ненаÑтанній боротьбі з Ñупротивними обÑтавинами. Зараз з першого разу видно було, що МироÑлава вироÑла на Ñвободі, що Ð²Ð¸Ñ…Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ—Ñ— було мужеÑьке Ñ– що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе Ñильний, великими здібноÑÑ‚Ñми обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того, ще зараз при народженню втратила матір. ÐÑнька Ñ—Ñ—, Ñтара мужичка, відмалку направлÑла Ñ—Ñ— до вÑÑкої ручної роботи, а коли підроÑла, то батько, щоб розважити Ñвою Ñамоту, брав Ñ—Ñ— вÑюди з Ñобою Ñ–, щоб задовольнити Ñ—Ñ— палку натуру, привчив Ñ—Ñ— владати рицарÑького зброєю, зноÑити вÑÑкі невигоди Ñ– Ñміло ÑтоÑти в небезпеках. І чим більші трудноÑÑ‚Ñ– їй прихопилоÑÑŒ поборювати, тим охітніше бралаÑÑŒ вона за діло, тим краще проÑвлÑлаÑÑ Ñила Ñ—Ñ— тіла й Ñ—Ñ— рішучого, прÑмого характеру. Ðле попри вÑе те МироÑлава ніколи не переÑтавала бути жен-щиною: ніжною, доброю, з живим чуттÑм Ñ– Ñкромним, Ñтидливим лицем, а вÑе те лучилоÑÑŒ в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив Ñ—Ñ—, чув Ñ—Ñ— мову,- той довіку не міг забути Ñ—Ñ— лицÑ, Ñ—Ñ— ходу, Ñ—Ñ— голоÑу,- тому вони пригадувалиÑÑ Ð¶Ð¸Ð²Ð¾ Ñ– виразно в найкращих хвилÑÑ… його життÑ, так, Ñк веÑна навіть Ñтарому Ñтарцеві пригадує його молоду любов. Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів Ñ– чорногривих турів лÑгло головами від Ñтріл Ñ– ратищ боÑÑ€Ñьких. Ðад шумним гірÑьким потоком, на зеленій полÑні Ñеред ліÑу ÑтоÑли шатра ловців, курілиÑÑ Ñ€Ð°Ð· у раз величезні огнища, де виÑіли на гаках кітли, оберталиÑÑ Ñ€Ð¾Ð¶Ð½Ð°, де варилоÑÑŒ Ñ– пеклоÑÑŒ м'ÑÑиво вбитої дичини Ð´Ð»Ñ Ð³Ð¾Ñтей. Ðинішній, оÑтатній, день ловів мав бути поÑвÑчений Ñамому головному, та заразом Ñ– найбільше небезпечному ділу - ловам на медведів. Ðа Ñтрімкім пригірку, відділенім від інших Ñтрашними дебрÑми, пороÑлім гуÑто величезними буками та Ñмереками, покритім ломами й обвалищами дерев, було віддавна головне леговище медведів. Тут, Ñк твердив тухольÑький провідник, молодий гірнÑк МакÑим Беркут, гніздилаÑÑ Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ñча матка. ВідÑи дикі звірі розноÑили поÑтрах на цілу околицю Ñ– на вÑÑ– полонини. І хоч не раз удавалоÑÑŒ Ñмілим вівчарÑм забити одного або другого Ñтрілами та топорами або завабити під Ñліп, де йому ламала крижі важка колода, Ñпадаючи вниз,- то вÑе-таки чиÑло Ñ—Ñ… було надто велике, щоб із того була значна полегша Ð´Ð»Ñ Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ð¸Ñ†Ñ–. То й не дивно, що коли новоприбулий боÑрин Тугар Вовк оповіÑтив тухольцÑм, що хотів би зробити великі лови на медведів Ñ– проÑить дати йому провідника, вони не тільки дали йому на провідника першого ÑƒÐ´Ð°Ð»ÑŒÑ†Ñ Ð½Ð° вÑÑŽ ТухольÑьку верховину МакÑима Беркута, Ñина тухольÑького беÑідника Захара, але, крім того, вирÑдили з влаÑної волі цілий відділ паÑем-ців з луками й ратищами Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ñ‡Ñ– зібраним боÑрам. Ціла та громада мала обÑтупити медведÑче леговище Ñ– очиÑтити його доразу від поганого звіра. Від Ñамого доÑвіта в ловецькім таборі великий рух Ñ– тривожне дожиданнÑ. БоÑÑ€Ñькі Ñлуги від півночі звивалиÑÑ, приготовлÑючи Ð´Ð»Ñ Ð³Ð¾Ñтей їду на цілий день, наповнюючи шипучим медом Ñ– Ñблучником "подорожні баклаги. ТухольÑькі паÑемці й Ñобі готовилиÑÑŒ, оÑÑ‚Ñ€Ñчи ножі та теÑаки, обуваючи міцні жуброві поÑтоли Ñ– Ñкладаючи в невеличкі дорожні беÑаги печене м'ÑÑо, палÑниці, Ñир Ñ– вÑе, що могло понадобитиÑÑ Ð² цілоденній трудній переправі. МакÑим Беркут, Ñкий аж нині, Ñупроти найважнішого Ñ– найтÑжчого діла, почув Ñебе вповні Ñамим Ñобою, вповні начальником Ñеї невеличкої армії, зарÑдÑÑував з правдиво начальницькою вважливіÑÑ‚ÑŽ й повагою вÑе, що належало до діла, нічого не забуваючи, ні з чим не кваплÑчиÑÑŒ, але й ні з чим не опізню-ючиÑÑŒ. Ð’Ñе у нього виходило в Ñвій Ñ‡Ð°Ñ Ñ– на Ñвоїм міÑці, без Ñумішки й Ñутолоки; вÑюди він був, де його потрібно, вÑюди вмів зробити лад Ñ– порÑдок. Чи то між Ñвоїми товаришами-тухольцÑми, чи між боÑрами, чи між Ñлугами, МакÑим Беркут уÑюди був однаковий - Ñпокійний, Ñвобідний в рухах Ñ– Ñловах, мов рівний Ñеред рівних. Товариші поводилиÑÑŒ з ним так Ñамо, Ñк він з ними, Ñво-бідно, неÑилувано, ÑміÑлиÑÑŒ Ñ– жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко Ñ– так веÑело та радо, немов Ñ– Ñамі без розказу були би в тій хвилі зробили те Ñаме. БоÑÑ€Ñька Ñлужба, хоч далеко не такої рівної вдачі, далеко не так Ñвобідна в поводженню, далеко похіпніша з одних гордо виÑміватиÑÑ, а перед другими низенько хилитиÑÑ, вÑе ж таки поважала МакÑима Беркута за його звичайніÑÑ‚ÑŒ Ñ– розÑудливіÑÑ‚ÑŒ Ñ–, хоч не без до-тинків та жартів, таки робила те, що він казав. Рй Ñамі боÑри, по більшій чаÑÑ‚Ñ– люди горді, воєнні, що нерадо бачили «Ñмерда» в Ñвоїм товариÑтві, та й то ще Ñмерда, що вважав Ñ—Ñ… чимоÑÑŒ немов Ñобі рівним,- Ñ– вони тепер не показували надто виразно Ñвоєї неохоти Ñ– виповнювали розпорÑÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð¾Ð³Ð¾ провідника, маючи на кож-дім кроці нагоду переконатиÑÑ, що Ñ‚Ñ– розпорÑÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ зовÑім розумні, такі, Ñк треба. Ще Ñонечко не зараз мало Ñходити, а вже ловецьке товариÑтво вирушило з табору. Глибока тиша ÑтоÑла над горами; нічні Ñумерки дрімали під темно- зеленими коронами Ñмерек; на гуÑтім, чепіргатім лиÑÑ‚ÑŽ папороті виÑіли краплі роÑи; повзучі зелені поÑÑники вилиÑÑ Ð¿Ð¾Ð¿Ñ–Ð´ ноги, плуталиÑÑ Ð¿Ð¾Ð¼Ñ–Ð¶ коріннÑм величезних вивертів, ÑпліталиÑÑ Ð² непрохідні клебуки з корчами гнучкої, колючої ожини та з Ñплетами дикого пнучого хмелю. З пропадиÑтих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалаÑÑ Ñивими туманами пара - знак, що на дні тих дебрів плили невеличкі ліÑові потоки. ÐŸÐ¾Ð²Ñ–Ñ‚Ñ€Ñ Ð² ліÑÑ– напоєне було тою парою й запахом живиці; воно захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним Ñвобідно. Мовчки пробиралаÑÑ Ð»Ð¾Ð²ÐµÑ†ÑŒÐºÐ° дружина непрохідними нетрÑми, дебрÑми й ломами без Ñтежки, без ніÑких провідних знаків у тьмавій гущавині. Попереду йшов МакÑим Беркут, а за ним Тугар Вовк Ñ– інші боÑри. Обік Ту-гара йшла його донька МироÑлава. Позаду йшли тухоль-Ñькі паÑемці. Ð’ÑÑ– йшли озираючиÑÑŒ Ñ– надÑлухували пильно. Ð›Ñ–Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡Ð¸Ð½Ð°Ð² оживати денним життÑм. ПеÑтропера Ñойка хрипіла в вершках Ñмерек, зелена жовна, причепив-шиÑÑ Ð´Ð¾ Ð¿Ð½Ñ Ñ‚ÑƒÑ‚ же над головами прохожих, довбала Ñвоїм залізним дзьобом кору; в далеких зворах чути було рик турів Ñ– Ð²Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ð¾Ð²ÐºÑ–Ð². Медведі в ту пору, наївши-ÑÑ, дрімали під ломами на моховій поÑтелі. Стадо диків рохкало деÑÑŒ у дебрі, холодÑчиÑÑ Ð² Ñтуденім намулі. Може, годину йшло товариÑтво тою трудною, нетоптаною дорогою. Ð’ÑÑ– дихали важко, ледве можучи наловити грудьми повітрÑ, вÑÑ– отирали краплиÑтий піт із лиць. МакÑим чаÑтенько озиравÑÑ Ð¿Ð¾Ð·Ð°Ð´ Ñебе. Він зразу противний був тому, щоб Ñ– женщина йшла разом з мужами в той небезпечний похід, але МироÑлава уперлаÑÑ. Вона ж перший раз була на таких великих ловах Ñ– мала би Ð´Ð»Ñ Ð±Ð¾Ð³ зна Ñких трудноÑтей занехати найкращу Ñ—Ñ… чаÑтину! ÐÑ–Ñкі МакÑимові докази про трудноÑÑ‚Ñ– дороги, про небезпеки на Ñтановищі, про Ñилу й лютіÑÑ‚ÑŒ звіра не могли переконати Ñ—Ñ—. «Тим ліпше! Тим ліпше!» - говорила вона з таким Ñмілим поглÑдом, з таким Ñолодким уÑміхом, що МакÑим, мов очарований, не міг нічого більше Ñказати. І батько, що зразу також радив МироÑлаві лишитиÑÑ Ð² таборі, вкінці муÑив уÑтупити Ñ—Ñ— проÑьбам. З подивом глÑдів тепер МакÑим, Ñк ота незвичайна женщина поровень з найÑильнішими мужами поборювала вÑÑкі трудноÑÑ‚Ñ– утÑжливої дороги, Ñк легко переÑкакувала гнилі ломи Ñ– величезні грами, Ñким певним кроком ішла понад урвища, горі Ñтрімкими дебрÑми, проÑковзу-вала поміж виверти, Ñ– при тім так безпечно, так невтоми-мо, що МакÑимові здавалоÑÑ, що вона хіба на Ñких чудових крилах уноÑитьÑÑ. Він глÑдів на Ñе й не міг наглÑ-дітиÑÑ. «Дивна дівчина! - думалоÑÑŒ йому раз по разу.- Такої Ñ Ñ‰Ðµ й не видав «ніколи!» ОÑÑŒ уже прийшли на міÑце. МедведÑче леговище - то був виÑокий, тільки від південного боку з трудом доÑтупний горб, покритий грубезними буками й Ñмереками, завалений вивертами й ломами. Від півночі, заходу Ñ– Ñходу вхід 1 вихід замикали виÑокі ÑкалиÑÑ‚Ñ– Ñтіни, немов величезною Ñокирою вирубані з тіла Ð²ÐµÐ»ÐµÑ‚Ð½Ñ Ð—ÐµÐ»ÐµÐ¼ÐµÐ½Ñ Ñ– відÑунені від нього на кільканадцÑÑ‚ÑŒ Ñажнів; Ñподом попід Ñ‚Ñ– Ñтіни вузькою щілиною шумів Ñ– пінивÑÑ Ñтуде-ний гірÑький потік. Таке Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑƒÐ»ÐµÐ³ÑˆÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¾ нашим ловцÑм роботу; вони потребували тільки обÑадити не надто широкий плай від південного боку Ñ– тим плаєм доÑтупати чимраз далі догори, а звір, не маючи іншого виходу, муÑив конечно попаÑтиÑÑ Ð² Ñ—Ñ… руки Ñ– на Ñ—Ñ… ратища. ОпинившиÑÑ Ð½Ð° тім важнім, хоч дуже небезпечнім плаю, МакÑим Беркут велів товариÑтву на хвилю розло-житиÑÑ Ñ– Ñпочити, аби набрати Ñил до трудного діла. Сонце Ñходило, але Ð³Ñ–Ð»Ð»Ñ Ñмерек Ñ– ÑуÑідні горби заÑлоню-вали його вид. По короткім віддиху МакÑим почав розÑтавлÑти ловців у два Ñ€Ñди так, аби вповні обÑадити плай. Доки плай ще вузький, кождому ловцеві прийдетьÑÑ ÑтоÑти о п'ÑÑ‚ÑŒ кроків від другого; але дальше вгорі, де плай розширÑєтьÑÑ Ð² цілу ÑпоховаÑту площину, там прийдетьÑÑ Ð»Ð¾Ð²Ñ†Ñм ширше розÑтупитиÑÑ. Одно тільки клопотало його: що зробити з МироÑлавом, Ñка конче хотіла й Ñобі ÑтоÑти на окремім Ñтановищі, а не при боці Ñвого батька. - Рщо ж то Ñ Ð³Ñ–Ñ€ÑˆÐ° отÑих твоїх паÑемців? говорила вона, рум'ÑніючиÑÑŒ, - мов рожа, до МакÑима.Ñ—Ñ… ти Ñтавиш на Ñтановищі, а мене не хочеш… ÐÑ–, - Ñього не буде! І Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¾Ð³Ð¾ батька Ñе був би Ñтид, коли б Ð½Ð°Ñ Ð´Ð²Ð¾Ð· - ÑтоÑло на однім Ñтановищі! Правда, батеньку? Тугар Вовк не міг їй ÑупротивитиÑÑ. МакÑим почав говорити їй про небезпеку, про Ñилу й лютіÑÑ‚ÑŒ розжертого звіра, але вона зацитькала його: - Рщо ж то в мене нема Ñили? Рщо ж то Ñ Ð½Ðµ владаю луком, ратищем Ñ– - топором? Ðну, нехай котрий-будь із твоїх лаÑемців Ñпробує зо мною - порівнÑтиÑÑ,побачимо, хто дужчий! МакÑим вкінці замовк Ñ– муÑив учинити Ñ—Ñ— волю. Та й чи міг ÑпротивитиÑÑ Ñ‚Ñ–Ð¹ дивній, чарівній дівчині? Він хотів хоч Ñтановище визначити їй найменше небезпечне, але, на лихо, Ñього не можна було зробити, бо тут уÑÑ– Ñтановища були однаково небезпечні. РозÑтановивши ціле товариÑтво, МакÑим дав оÑÑŒ Ñкий розпорÑдок: - Тепер помолімÑÑ, кому хто знає, а потім разом заграймо в роги. Се - буде перший знак Ñ– Ñполошить звіра. Потім підемо горі плаєм Ñ– - Ñтанемо аж там, де він розширюєтьÑÑ. Там мої товариші лишатьÑÑ - пильнувати виходу, щоб ані один звір не уйшов, а ви, боÑри, підете - дальше, до Ñамого матчиного леговища! Ð’ добру хвилю по тім залунали ліÑи й полонини хрипливим ревом жубрових рогів. Ðемов величезна хвилÑ, покотивÑÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð¿Ð¾ ліÑах Ñ– зворах, розбиваючиÑÑ, глухнучи, то знов подвоюючиÑÑŒ. ПробуркалиÑÑ Ð»Ñ–Ñи. ЗаÑкиглила ÐºÐ°Ð½Ñ Ð½Ð°Ð´ верховіттÑм Ñмереки; злÑканий беркут, широко розмахуючи крилами, піднÑвÑÑ Ð½Ð° воздухи; захруÑтів звір поміж ломами, шукаючи безпечної криївки. Ðараз рик рогів утих Ñ– ловці пуÑтилиÑÑ Ð² дорогу горі плаєм. УÑÑ–Ñ… ÑÐµÑ€Ñ†Ñ Ð±Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ Ð¶Ð¸Ð²Ñ–ÑˆÐµ ожиданнÑм незвіÑних небезпек, бою Ñ– побіди. Обережно пробиралиÑÑŒ вони Ñ€Ñдами; передом Ñ€Ñд боÑÑ€Ñький, за ним парубоцький Ñ€Ñд; МакÑим ішов попереду, пильно надÑлухаючи та ÑлідÑчи звірину. Цар ломів, медвідь, ще не показувавÑÑ. Дійшли вже до Ñамого найвужчого гирла, поза Ñким плай розширювавÑÑ Ð² велику ÑпоховаÑту площину. Ловці знов тут зупинилиÑÑ Ð½Ð° розказ МакÑима, Ñ– знов загриміли ще з більшою Ñилою жуброві роги, розноÑÑчи тривогу в Ñумрачні медведÑчі гаври. Раптом затріщав лім недалеко, за величезною купою грубих перегнилих вивертів. - БачніÑÑ‚ÑŒ! Ñкрикнув МакÑим.Звір наближаєтьÑÑ! Ледве Ñказав Ñ‚Ñ– Ñлова, коли втім крізь велику щілину між двома переверненими пнÑми проÑунулаÑÑ Ð¿ÐµÐ»ÐµÑ…Ð°Ñ‚Ð°, величезна голова, Ñ– двоє Ñірих очей напівпікаво, напів-тривожно вдивлÑлиÑÑ Ð² Тугара Вовка, що ÑтоÑв на Ñвоїм Ñтановищі, Ñкраз о Ñких деÑÑÑ‚ÑŒ кроків перед щілиною. Тугар був Ñтарий воÑк Ñ– Ñтарий ловець,- він не знав, що то тривога. Тож, не говорÑчи ані Ñлова, не відзиваючиÑÑŒ ні до кÑго, він вихопив важку залізну Ñтрілу з Ñагайдака, положив на лук Ñ– намірÑвÑÑ Ð´Ð¾ звіра. - МірÑй в око, боÑрине! шепнув з-позаду МакÑим. Хвилька тривожної - мовчанки ÑвиÑнула Ñтріла Ñ– заревів звір мов Ñкажений, кинувши Ñобою - взад. І хоть через те щез він ловцÑм з очей, ÑкрившиÑÑ Ð·Ð° купою вивертів, то ревіт його не втихав Ñ– не втихало Ñкажене ше-метаннÑ. - Далі за ним! крикнув Тугар Вовк Ñ– кинувÑÑ Ð´Ð¾ щілини, кудою щез - медвідь. РівночаÑно два боÑри вже видрÑпалиÑÑ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ на верх виверту, вже попіднімали Ñвої ратища Ñ– ÑтаралиÑÑŒ дати їм відповідний розмах, аби доконати звіра. Тугар Вовк, ÑтоÑчи в щілині, пуÑтив у нього другою Ñтрілою. Звір заревів ще дужче Ñ– кинувÑÑ Ð²Ñ‚Ñ–ÐºÐ°Ñ‚Ð¸, але очі його заплили кров'ÑŽ, він не міг знайти виходу Ñ– розщибав Ñобою о дерева. Ратище одного боÑрина впилоÑÑŒ йому між ребра, але не завдало Ñмертельної рани. Дикий рик раненого Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð»ÑгавÑÑ Ñ‡Ð¸Ð¼Ñ€Ð°Ð· дужче. Ð’ розпуці він підводивÑÑ Ð½Ð° задні лапи, обтирав Ñобі кров з очей, рвав Ñ– кидав галуззÑм наперед Ñебе, але дарма; одно його око прошиблене було Ñтрілою, а друге раз у раз запливало кров'ÑŽ наново. ШемечучиÑÑŒ наоÑліп довкола, звір наблизивÑÑ Ð·Ð½Ð¾Ð² до Гугара Вовка. Той відкинув лук Ñ–, причаївшиÑÑ Ð·Ð° виваленим коренем, ухопив обіруч Ñвій важкий топір Ñ–, коли медвідь, мацаючи, добиравÑÑ Ð´Ð¾ знайомої Ñобі щілини, він з уÑього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовÑÑ Ð½Ð°Ð´Ð²Ð¾Ñ”, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боÑрина, тихо, без рику поваливÑÑ Ð·Ð²Ñ–Ñ€ додолу. РадіÑно заревли труби боÑÑ€ на знак першої побіди. Звіра витÑгнено з-поміж вивертів Ñ– обдерто зі шкури. Тоді боÑри рушили дальше, в гущавину. Сонце вже піднÑлоÑÑŒ на небі Ñ– меркотіло крізь гіллÑки, мов ÑкіÑні золоті нитки та паÑма. Ловці йшли тепер геть-геть веÑеліше, перехвалюючиÑÑ Ñвоєю відвагою й Ñилою. - Хоч Ñ Ð»Ð¸ÑˆÐµ вовк, дрібна звірюка, то вÑе ще дам раду тухольÑькому - медведеві! говорив Тугар Вовк, радіючи. МакÑим Беркут Ñлухав тих перехвалок Ñ– Ñам не знав, чому йому жаль зробилоÑÑ Ñ‚ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑького медведÑ. - Що ж,Ñказав він,дурна звірюка той медвідь, Ñамотою держитьÑÑ. Якби - вони зібралиÑÑ Ð´Ð¾ÐºÑƒÐ¿Ð¸, то хто знає, чи й Ñтадо вовків дало би їм - раду. Тугар позирнув на нього гнівно, але не Ñказав нічого. Ловці обережно поÑтупали дальше, дрÑпаючиÑÑŒ по вивертах, переÑкакуючи з Ð¿Ð½Ñ Ð½Ð° пень, западаючи не раз по поÑÑ Ñƒ порохно та ломи. ПоÑеред тих звалищ величної природи виднілиÑÑ Ð¿Ð¾Ð´ÐµÐºÑƒÐ´Ð¸ медведÑчі Ñтежки, протоптані від давніх-давен, вузькі, але добре втоптані, гуÑто заÑÑ–Ñні вибіленими кіÑтками баранів, оленів та вÑÑкої іншої звірини. МакÑим державÑÑ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€ позаду боÑÑ€; він раз за разом обходив уÑÑ– Ñтановища, оÑмотрював Ñліди, щоб догадатиÑÑ, чи вони Ñвіжі, чи ні, підпомагав, заохочував утомлених,- Ñ– тільки на нім однім не знати було ніÑкої втоми. З подивом позирала на нього МироÑлава, коли він переходив коло неї, Ñ– хоч багато доÑÑ– видала вона молодців Ñ– Ñильних, Ñ– Ñмілих, але такого, Ñк МакÑим, що Ñполучав би в Ñобі вÑÑ– прикмети Ñильного робітника, Ñ€Ð¸Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ñ– начальника,- такого їй доÑÑ– не траплÑлоÑÑ Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð¸. Ðараз захруÑтів лім Ñ– грізно-люто випав на ловців величезний медвідь. Він біг зразу на чотирьох лапах, але, побачивши перед Ñобою ворогів, звівÑÑ Ð½Ð° задні лапи, а в передні вхопив бурею відламаний буковий конар, викручуючи ним довкола Ñебе Ñ– видаючи Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ чаÑу з горла уриваний, немов визиваючий рик. Ðа Ñтановищі Ñупроти звіра були два підгірÑькі боÑри, з тих, що найголоÑніше перехвалювалиÑÑ Ñ– хотіли перед уÑіми показатиÑÑ Ð¼Ð¸ÑливцÑми. Побачивши Ñтрашного ворога тут же перед Ñобою, вони зблідли й затремтіли. Ðле ÑкритиÑÑ, тікати не уходило,- треба було Ñтавити чоло, будь-що-будь. Дві Ñтріли вилетіли рівночаÑно з двох луків, але одна хибила, ÑвиÑнувши медведеві понад вуха, а друга влучила звіра в бік, не зранивши значно, а тільки роздразнивши безмірно. Величезним Ñкоком підплигнув медвідь Ñ– шпурнув на одного Ð»Ð¾Ð²Ñ†Ñ Ñвою зброю - буковий копар, Ñкий зі Ñтрашною Ñилою гепнувÑÑ Ð¾ дерево. Тоді, не зупинÑючиÑÑŒ ані на хвильку Ñ– не даючи ворогам чаÑу до намиÑлу, медвідь кинувÑÑ Ð½Ð° одного з них, що Ñаме ÑтоÑв па його протоптаній Ñтежці. Ратище блиÑло в тремтÑчій руці боÑрина,- він хотів кинути ним на звіра. - Ðе кидай! крикнув тривожно МакÑим, надбігаючи Ñ– ведучи з Ñобою поміч - загроженим боÑрам Тугара Вовка Ñ– ще одного боÑрина.Ðе кидай ратище, - але наÑтав поприбіч Ñ– борониÑÑ! Ðле боÑрин не Ñлухав Ñ– кинув ратище на звіра. Розмах був невеликий, рука боÑрина тремтіла, медвідь був уже на Ñких п'ÑÑ‚ÑŒ кроків,- от Ñ– не диво, що ратище Ñлабо зранило звіра в передню лопатку. Вхопив медвідь дрючину, розломив Ñ—Ñ— Ñ– зі Ñтрашним риком кинувÑÑ Ð½Ð° Ñвого ворога. Той держав уже в руках проÑтого, на оба боки оÑтрого меча, що його називав медвідником, Ñ– готовивÑÑ Ð²Ñ–Ð¿Ñ…Ð½ÑƒÑ‚Ð¸ його віÑÑ‚Ñ€Ñ Ð² груди звірові. Ðле віÑÑ‚Ñ€Ñ Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð²Ð·-лоÑÑ Ð¿Ð¾ коÑÑ‚Ñ– Ñ– заÑÑ‚Ñ€Ñло в лопатці, Ñ– звір ухопив боÑрина в Ñвої Ñтрашні, залізні обійми. Страшенно Ñкрикнула нещаÑлива жертва; захруÑтіли коÑÑ‚Ñ– під медведÑчими губами. Ціла та Ñтрашна Ñ– дрожжю проймаюча Ð¿Ð¾Ð´Ñ–Ñ ÑкоїлаÑÑ Ñ‚Ð°Ðº раптово, так неÑподівано, що, заким МакÑим міг надбігти з підмогою, вже боÑрин, хриплÑчи в передÑмертних Ñудорогах, лежав на землі, а над ним ÑтоÑв кровавий медвідь, виÑкаливши Ñвої Ñтрашенні зуби Ñ– ревучи на веÑÑŒ Ð»Ñ–Ñ Ð· болю від одержаних ран. Дрож пройшла у вÑÑ–Ñ… по тілі на той вид; боÑри Ñтали мов укопані. Тільки МакÑим Ñпокійно наложив Ñтрілу на Ñвій роговий лук, підійшов два кроки ближче до мед-Ð²ÐµÐ´Ñ Ñ–, прицілившиÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ñƒ хвилину, пуÑтив йому Ñтрілу проÑто в Ñерце. Мов ножем перетÑтий, урвавÑÑ Ñ€Ð¸Ðº звіра, Ñ– він поваливÑÑ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ¿Ð¾Ð¼ на землю. Ðе ревіли роги, не лунали веÑелі оклики по тій новій побіді. БоÑри, покинувши Ñвої Ñтановища, збіглиÑÑ Ð½Ð° міÑце нещаÑÑ‚Ñ. Хоч Ñ– Ñк вони були загартовані в війнах, привикли бачити Ñмерть Ð±Ñ–Ð»Ñ Ñебе, але вид кровавого, потрощеного та пошарпаного трупа витиÑнув із уÑÑ–Ñ… грудей важкий зойк. МироÑлава вхопилаÑÑŒ за груди Ñ– відвернула очі. ТухольÑькі паÑемці на Ñплетені з Ð³Ð°Ð»ÑƒÐ·Ð·Ñ Ð¼Ð°Ñ€Ð¸ положили трупа, а за ним потÑгли Ñ– медведÑ. Понура мовчанка залÑгла над товариÑтвом. Велика калюжа крові блиÑкотіла до ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ Ñ– нагадувала вÑім, що тут іще перед хвилею ÑтоÑв живий чоловік, батько дітÑм, веÑелий, охочий Ñ– повний надії, а тепер з нього лишилаÑÑ Ð»Ð¸ÑˆÐµ безформна купа кровавого м'ÑÑа. У великої чаÑÑ‚Ñ– боÑÑ€ відійшла охота до ловів. - Цур їм, тим проклÑтим медведÑм! говорили деÑкі.Ðехай тут хоч жиють, - хоч гинуть Ñобі, чи ж нам Ð´Ð»Ñ Ð½Ð¸Ñ… наражувати Ñвоє життÑ? Ðле Тугар Вовк, а оÑобливо МироÑлава й МакÑим, налÑгали конче, аби кінчити розпочате діло. БоÑри вкінці приÑтали, але ÑкоÑÑŒ дуже не раді були вертати на Ñвої Ñтановища. - Позвольте мені, боÑри, Ñлово Ñказати,заговорив до них МакÑим.Мої - товариші-тухольці замкнули вихід Ñ– не пуÑÑ‚ÑÑ‚ÑŒ ані одного звіра - відÑи. Тим-то нам не потрібно розходитиÑÑ Ð²Ñ–Ð´Ð´Ð°Ð»Ñ–Ðº одним від одних. - Ðайліпше буде, думаю, розділитиÑÑ Ð½Ð°Ð¼ на дві ровти Ñ– йти понад Ñамі - краї пропаÑÑ‚Ñ– по обох боках. Так ми зможемо найліпше зігнати вÑе до - Ñередини, а там разом з тухольÑьки-ми паÑемцÑми обÑтупимо гуÑтою - лавою Ñ– виÑтрілÑємо до одного. - Ðвжеж, авжеж, що так ліпшеї крикнули деÑкі боÑри, не бачачи - наÑмішливого уÑміху, що перелетів по уÑтах МакÑима. Тоді товариÑтво розділилоÑÑ. Одну ровту провадив Тугар Вовк, а другу МакÑим. МироÑлава з влаÑної охоти прилучилаÑÑ Ð´Ð¾ другої ровти, хоч Ñ– Ñама не могла Ñобі виÑÑнити, Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾. Мабуть, шукала небезпеки, бо МакÑим виразно казав, що дорога другої ровти небезпечніша. Знов заграли роги, Ñ– обі ровти розійшлиÑÑ. Ловці йшли де парами, де одинцем, то ÑходÑчиÑÑŒ, то розходÑчиÑÑŒ, щоб вишукувати дорогу. Купами йти було зовÑім неможливо. ЗближалиÑÑŒ уже до Ñамого верха; верх Ñам був голий, але понижче був цілий вал каміннÑ, звалищ Ñ– вивертів. Туди пройти було найтрудніше Ñ– найнебезпечніше. Ð’ однім міÑці Ñтирчала купа звалищ, мов виÑока башта. ЛомаччÑ, ÐºÐ°Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– навіÑне від давніх-давен лиÑÑ‚Ñ Ð·Ð°Ð³Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¾, бачилоÑÑŒ, уÑÑкий приÑтуп до природної твердині. МакÑим поповз понад Ñамим краєм глибочезної пропаÑÑ‚Ñ–, чіплÑючиÑÑŒ де-де моху та Ñкальних обривів, щоб туди винайти прохід. БоÑри ж, не навиклі до таких неприÑтупних Ñ– карколомних доріг, пішли здовж валу, надіючиÑÑŒ найти далі перерву Ñ– обійти його. МироÑлава зупинилаÑÑ, немов щоÑÑŒ держало Ñ—Ñ— близ МакÑима; Гі биÑтрі очі вдавлювалиÑÑ Ð¿Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ð¾ в наÑтобур-чену перед нею Ñтіну лому, шукаючи хоч би й Ñк трудного проходу. Ðедовго так Ñ– вдивлÑлаÑÑ, але Ñміло почала вдиратиÑÑ Ð½Ð° великі кам'Ñні брили та виверти, що завалювали прохід. Стала на верÑÑ– Ñ– гордо озирнулаÑÑ Ð´Ð¾Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð°. БоÑри відійшли вже були доÑить далеко, МакÑима не видно, а перед нею безладна Ñутолока Ñкал та ломів, через Ñку, бачилоÑÑŒ, прохід був неможливий. Ðле ні! Он там, трохи віддалік, лежить величезна Ñмерека кладкою понад те пекло,- туди безпечно можна перейти до вершка! Ðедовго думаючи, МироÑлава пуÑтилаÑÑ Ð½Ð° ту кладку. РвÑтупаючи на неї, ще раз озирнулаÑÑ Ñ–, горда зі Ñвого відкриттÑ, приложила гарно точений ріг до Ñвоїх коралових уÑÑ‚ Ñ– затрубила на веÑÑŒ ліÑ. Луна покотилаÑÑ Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð½Ð¸Ð½Ð°Ð¼Ð¸, розбиваючиÑÑŒ у дебрÑÑ… та зворах чимраз на більше чаÑток, аж поки не Ñконала деÑÑŒ у далеких, недоÑтупних гущавинах. Ðа Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÐœÐ¸Ñ€Ð¾Ñлавиного рога відізвавÑÑ Ð·Ð´Ð°Ð»ÐµÐºÐ° ріг Ñ—Ñ— батька, а там Ñ– роги інших боÑÑ€. Ще хвильку завагувалаÑÑ ÐœÐ¸Ñ€Ð¾Ñлава, ÑтоÑчи виÑоко на виверті. Смерека була дуже Ñтара Ñ– наÑкрізь порохнÑва, а вÑподу, в непроглÑдній гущавині ломів, здавалоÑÑŒ їй, що чує легкий хруÑкіт Ñ– муркотаннÑ. ПриÑлухалаÑÑ Ð»Ñ–Ð¿ÑˆÐµ - не чути нічого. Тоді вона Ñміло Ñтупила на Ñвою кладку. Ðле ледве уйшла з п'ÑÑ‚ÑŒ кроків, коли разом затріщала перетрупішіла Ñмерека, зламалаÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ ногами МироÑлави, Ñ– Ñміла дівчина враз із перегнилим грамом упала додолу, в ломи та звалища. Впала на ноги, не попуÑкаючиÑÑŒ Ñвоєї зброї. Ð’ руках ÑтиÑкала Ñильно Ñріблом оковане ратище; через плечі у неї виÑіли міцний лук Ñ– Ñагайдак зі Ñтрілами, а за гарним шкірÑним поÑÑом, що мов вилитий обхапував Ñ—Ñ— Ñтрункий дівочий Ñтан, заÑтромлений був топір Ñ– широкий миÑливÑький ніж з кіÑÑ‚Ñними черенцÑми. ЗвалившиÑÑŒ неÑподівано в тьмаву пропаÑÑ‚ÑŒ, вона, проте, не почула ані на хвилю Ñтраху, а тільки почала озиратиÑÑ Ð´Ð¾Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð°, щоб догледіти Ñкий вихід. Зразу не могла нічого виразно добачити, але швидко Ñ—Ñ— очі привикли до півÑумерку, Ñ– тоді побачила такий вид, котрий Ñ– найÑмілішого міг перейнÑти Ñмертельною тривогою. Ðе далі Ñк на п'ÑÑ‚ÑŒ кроків перед нею лежала величезна Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ð² гнізді коло Ñвоїх молодих Ñ– гнівними, зеленкуватими очима глÑділа на неÑподіваного гоÑÑ‚Ñ. МироÑлава затремтіла. Чи вдаватиÑÑ Ð² боротьбу зі Ñтрашним звіром, чи шукати виходу Ñ– Ñпровадити поміч? Ðле нелегко було знайти вихід: довкола їжилиÑÑ Ð»Ð¾Ð¼Ð¸ й обриви Ñкал, Ñ– хоч перелізти через них з Ñ‚Ñжким трудом було би можна, то на очах дикого звіра була така робота крайнє небезпечна. Ðедовго надумуючиÑÑŒ, рішилаÑÑ ÐœÐ¸Ñ€Ð¾Ñлава не зачіпати звіра, лиш боронитиÑÑ Ð² разі нападу, а тим чаÑом дати трубою тривожний знак Ñ– закликати поміч. Ðле Ñкоро тільки вона затрубила, Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ ÑхопилаÑÑ Ð· леговища Ñ–, виючи, кинулаÑÑŒ до неї. Ðе Ñ‡Ð°Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ МироÑлаві братиÑÑ Ð´Ð¾ лука,- звір був надто близько. Вона вхопила обома руками ратище Ñ–, опершиÑÑŒ плечима о кам'Ñний облаз, наÑтавила його наÑупротив медведиці. Звір, побачивши блиÑкуче залізне віÑÑ‚Ñ€Ñ, зупинивÑÑ. Обі неприÑтельки ÑтоÑли так довгу хвилю, не зводÑчи ока одна з одної, не ÑхиблÑючи ані одним рухом зі Ñвого Ñтановища. МироÑлава не Ñміла перша нападати на медведицю; Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ð·Ð½Ð¾Ð² шукала очима, куди би напаÑти на ворога. Раптом Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ð²Ñ…Ð¾Ð¿Ð¸Ð»Ð° в передні лапи великий камінь Ñ–, зводÑчиÑÑŒ на задні ноги, хотіла шпурнути ним на МироÑлаву. Ðле в тій Ñамій хвилі, коли зводилаÑÑ Ð½Ð° задні ноги, МироÑлава одним могучим рухом пхнула їй ратище між передні лопатки. Рикнула Ñтрашенно Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ñ– перевернулаÑÑŒ горілиць, обіллÑвшиÑÑ ÐºÑ€Ð¾Ð²'ÑŽ. Ðле рана не була Ñмертельна, Ñ– Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ ÑˆÐ²Ð¸Ð´ÐºÐ¾ зірвалаÑÑ Ð½Ð° ноги. Кров текла з неї, та, незважаючи на біль, вона знов кинулаÑÑ Ð½Ð° МироÑлаву. Ðебезпека була Ñтрашна. Розжертий звір Ñадив проÑто, грозÑчи вже тепер Ñвоїми Ñтрашними зубами. Один Ñ€Ñтунок Ð´Ð»Ñ ÐœÐ¸Ñ€Ð¾Ñлави був - видрÑпатиÑÑ Ð½Ð° облаз, о котрий була оперта плечима. Хвилька, один рух - Ñ– вона ÑтоÑла на облазі. Ðа Ñерці в неї полегшало,- тепер Ñ—Ñ— Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ðµ було таке небезпечне, бо в разі нападу могла вдарити звіра згори. Та ледве МироÑлава могла доÑлідити, що робить медведицÑ, а вже звірюка ÑтоÑла близько неї на камені, ревучи грізно Ñ– рознÑвши закровавлену пащеку. Зимний піт виÑтупив на чолі МироÑлави; вона бачила, що тепер наÑтала рішуча хвилÑ, що на тій вузькій кам'Ñній плиті муÑить розігратиÑÑ Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ñ‚ÑŒÐ±Ð° на Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ– Ñмерть Ñ– що того буде побіда, хто зможе вдержатиÑÑ Ð½Ð° іім Ñтановищі й зіпхнути з нього противника. ÐœÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° вже близько; МироÑлава пробувала заÑтавитиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ неї ратищем, але Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ð²Ñ…Ð¾Ð¿Ð¸Ð»Ð° дрючину зубами Ñ– шарпнула Ñ—Ñ— так Ñильно, що мало не зіпхнула МироÑлаву з каменÑ; ратище виховзлоÑÑŒ їй із рук, Ñ– звір кинув ним геть у ломи. «Тепер прийдетьÑÑ Ð·Ð°Ð³Ð¸Ð±Ð°Ñ‚Ð¸?» - блиÑнуло в думці в МироÑлави, але «відвага не покинула Ñ—Ñ—. Вона вхопила обома руками топір Ñ– Ñтала міцно «до оÑтатньої оборони. Звір Ñунув чимраз ближче: гарÑчий його віддих «чула вже МироÑлава на Ñвоїм лиці; мохната лапа, наÑторожена оÑтрими «кігтÑми, грозила Ñ—Ñ— груді; ще Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ - Ñ– їй довелоÑÑŒ би, пошарпаній, «кровавій, упаÑти з каменÑ, бо топорище було закоротке Ñупроти лап «величезного звіра. - Ð Ñтунку! Ñкрикнула у Ñмертельній тривозі МироÑлава, Ñ– в тій хвилі - понад Ñ—Ñ— головою блиÑнуло ратище Ñ– пхнута в горло медведицÑ, мов - колода, впала з каменÑ. Ð’ щілині кам'Ñних звалищ понад головою - МироÑлави показалоÑÑŒ радіÑне» живим огнем палаюче лице МакÑима - Беркута. Один вдÑчний поглÑд урÑтованої дівчини пройнÑв МакÑима - наÑкрізь. Ðле Ñлова не було між ним ані одного. Ðа те не було чаÑу. - ÐœÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ Ñ‰Ðµ жила Ñ–, ревучи, зірвалаÑÑ Ð· міÑцÑ. Одним Ñкоком була вона коло Ñвоїх молодих, що, не розуміючи цілої тої боротьби, бавилиÑÑ Ñ– переверталиÑÑ Ð² гнізді. Обнюхавши Ñ—Ñ…, Ð¼ÐµÐ´Ð²ÐµÐ´Ð¸Ñ†Ñ ÐºÐ¸Ð½ÑƒÐ»Ð°ÑÑ Ð·Ð½Ð¾Ð² до МироÑлави. Ðа Ñе МироÑлава була приготована Ñ–, піднÑвши обіруч топір, одним замахом розрубала ним голову медведиці. Впала опоÑочена звірюка Ñ–, метнувши Ñобою кілька разів у боки, Ñконала. Тим чаÑом Ñ– МакÑим, продертиÑÑ ÐºÑ€Ñ–Ð·ÑŒ навалені ломи, Ñтанув обік МироÑлави. Ð’ очах дівчини заблиÑли дві перлові Ñльози, Ñ–, не кажучи ані Ñлова, вона гарÑче ÑтиÑнула руку Ñвого порÑтівника. МакÑим чогоÑÑŒ немов змішавÑÑ, почервонів, ÑпуÑтив очі Ñ–, зупинÑючиÑÑŒ, проговорив: - Я чув твій тривожний знак… але не знав, де ти… Богу дÑкувати, що й - так додрÑпавÑÑ! МироÑлава вÑе ще ÑтоÑла на міÑці, держачи руку гарного парубка в Ñвоїй руці Ñ– дивлÑчиÑÑŒ у його хороше, Ñонцем опалене Ñ– здоровим рум'Ñнцем оÑÑÑне, одверте, щире лице. Ð’ тій хвилі вона не почувала нічого, крім вдÑчноÑÑ‚Ñ– за Ñ€Ñтунок від нехибної Ñмерті. Ðле коли МакÑим, трохи оÑмілившиÑÑŒ, ÑтиÑнув Ñ—Ñ— ніжну, а так Ñильну руку, тоді МироÑлава почула, Ñк щоÑÑŒ Ñолодко защеміло їй коло ÑерцÑ, Ñк лице Ñ—Ñ— загорілоÑÑŒ Ñтидливим рум'Ñнцем,- Ñ– вона ÑпуÑтила очі, а Ñлово подÑки, котре готове було вилетіти з Ñ—Ñ— уÑÑ‚, так Ñ– завмерло на губах Ñ– розіллÑлоÑÑŒ по лиці дивним чаром розгорÑючого Ñердечного чуттÑ. МакÑим перший отÑмивÑÑ. Ð’ його Ñерці, Ñмілім Ñ– чиÑтім, Ñк щире золото, відразу блиÑнула щаÑлива думка, котра тут же перемінилаÑÑ Ð² незломне рішеннÑ. Се вернуло йому вÑÑŽ ÑміліÑÑ‚ÑŒ Ñ– певніÑÑ‚ÑŒ поÑтупуваннÑ. Приложивши ріг до уÑÑ‚, він затрубив радіÑно на знак побіди. Тут же, за Ñтіною вивертів, обізвалиÑÑ Ñ€Ð¾Ð³Ð¸ Тугара й інших боÑÑ€. Звинна, Ñк вивірка, МироÑлава швидко видрÑпалаÑÑŒ назад на той вал, з Ñкого була впала, Ñ– відтам оголоÑила цілому Ñтрілецькому товариÑтву Ñвою пригоду Ñ– поміч, Ñкої дізнала від МакÑима. З трудом видрÑпавÑÑ Ñюди Тугар Вовк, а за ним Ñ– інші боÑри; Тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на Ñ—Ñ— одежі, аж затремтів. - І ти, ти, Ð¼Ð¾Ñ Ð´Ð¾Ð½ÑŽ, була в такій небезпеці! І він раз по разу - обнімав доньку, немов боÑчиÑÑŒ утратити Ñ—Ñ—. Потім він зліз униз до МакÑима, що поравÑÑ ÐºÐ¾Ð»Ð¾ мед-ведиці Ñ– коло молодих медведÑÑ‚. Молоді, що не знали ще Ñвого ворога в чоловіці, муркотіли любенько в гнізді Ñ– бавилиÑÑŒ Ñобі, мов малі пеÑики; вони давали Ñебе гладити руками Ñ– зовÑім не боÑлиÑÑ Ð»ÑŽÐ´ÐµÐ¹. МакÑим узÑв Ñ—Ñ… на руки Ñ– положив перед МироÑлавою й Тугаром. - Отеє ваша здобич! Ñказав він.Ви чей же радо приймете в Ñвоїм домі - таких гоÑтей. Згромаджені боÑри глÑділи то радіÑно на малі медве-дÑта, то зо Ñтрахом на вбиту медведицю, обзирали рану Ñ– подивлÑли Ñилу й ÑміліÑÑ‚ÑŒ МироÑлави, що могла вдатиÑÑ Ð² боротьбу з такою Ñтрашною звірюкою. - О ні,Ñказала, ÑміючиÑÑŒ, МироÑлава,без помочі отÑього чеÑного Ð¼Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ†Ñ - була б Ñ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€ лежала там, Ñк ÑеÑÑ Ð·Ð²Ñ–Ñ€ÑŽÐºÐ°, пошарпана й - закровавлена! Йому від мене належитьÑÑ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ° подÑка. Тугар Вовк ÑкоÑÑŒ немов нерадо Ñлухав тої беÑіди Ñвоєї доньки. Хоч Ñ– Ñк він любив Ñ—Ñ—, хоч Ñ– Ñк радувавÑÑ Ñ—Ñ— вибавленнÑм із великої небезпеки, але вÑе-таки він волів би був, Ñкби вибавив його доньку боÑÑ€Ñький Ñин, а не Ñей проÑтий тухольÑький мужик, не Ñей «Ñмерд», хоч Ñ– Ñк, зрештою, той Ñмерд умів подобатиÑÑ Ð¢ÑƒÐ³Ð°Ñ€Ð¾Ð²Ñ–. Та вÑетаки йому, гордому боÑринові, що Ð²Ð¸Ñ€Ñ–Ñ Ñ– великої чеÑÑ‚Ñ– доÑлуживÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸ кнÑзівÑькім дворі, важко було прилюдно віддавати подÑку за вирÑÑ‚ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ð½ÑŒÐºÐ¸ - мужикові. Ðле ніщо було діÑти… Обов'Ñзок вдÑчноÑÑ‚Ñ– так був глибоко вкорінений у наших рицарÑьких предків, що й Ту- гар Вовк не міг від нього виламатиÑÑ. Він узÑв МакÑима за руку Ñ– випровадив його наперед. - Молодче,Ñказав він,донька моÑ, єдина Ð¼Ð¾Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ð°, говорить, що ти - вирÑтував Ñ—Ñ— Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð· великої небезпеки. Я не маю причини не вірити - Ñ—Ñ— Ñлову. Прийми ж за Ñвоє чеÑне діло подÑку вітцÑ, котрого вÑÑ Ð»ÑŽÐ±Ð¾Ð² Ñ– вÑÑ Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ð² тій одній дитині. Я не знаю, чим тобі можемо відплатити за Ñе діло, але будь певний, що Ñкоро Ñе коли-будь буде в моїй Ñилі, то боÑрин Тугар Вовк не забуде того, що тобі завдÑчує. МакÑим ÑтоÑв при тих Ñловах, мов на грані. Він не привик до таких прилюдних похвал Ñ– зовÑім не надіÑвÑÑ, ані не бажав нічого подібного. Він змішавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸ боÑÑ€Ñьких похвалах Ñ– не знав, чи відповідати що- небудь, чи ні, а вкінці Ñказав коротко: - Ðема за що дÑкувати, боÑрине! Я зробив те, що кождий на моїм міÑці - зробив би,за що ж тут дÑкувати? Ðехай донька Ñ‚Ð²Ð¾Ñ Ð±ÑƒÐ´Ðµ здорова, але - на вдÑчніÑÑ‚ÑŒ ніÑку Ñ Ð½Ðµ заÑлужив. Сказавши Ñе, він пішов, аби закликати Ñвоїх тухоль-Ñьких товаришів. При Ñ—Ñ… помочі медведицю швидко обдерто зі шкури, а малі медведÑта перенеÑено на збірне міÑце, відки ціле товариÑтво по Ñкінченню ловів мало удатиÑÑ Ð½Ð°Ð·Ð°Ð´ до табору. Сонце доходило вже Ð¿Ð¾Ð»ÑƒÐ´Ð½Ñ Ñ– Ñипало гарÑче золотиÑте Ð¿Ñ€Ð¾Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° тухольÑькі гори; розігріта Ð¶Ð¸Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ñильніше запахла в ліÑах; гордо Ñ– тільки деÑÑŒ-колиÑÑŒ помахуючи розплаÑтаними крилами, плавав ÑÑтруб виÑоко понад полонинами в лазуровім океані. Тиша ÑтоÑла в природі. Тільки з одного пригірка Ð—ÐµÐ»ÐµÐ¼ÐµÐ½Ñ Ð»ÑƒÐ½Ð°Ð»Ð¸ голоÑи ловецьких труб Ñ– крики ловецького товариÑтва. Лови ÑкінчилиÑÑ, хоч Ñ– не зовÑім щаÑливо. Ðа дрючках неÑли тухольÑькі парубки поперед ловцÑми три медведÑчі шкури Ñ– в мішку двоє медведÑÑ‚, а на ношах із Ð³Ð°Ð»ÑƒÐ·Ð·Ñ Ð½ÐµÑли боÑÑ€Ñькі Ñлуги позаду товариÑтва окровавленого, задубілого вже трупа нещаÑливого боÑрина, що погиб від медве-дÑчих лап. Швидко під проводом МакÑима дійшло товариÑтво до миÑливÑького табору. Лови були Ñкінчені. Сьогодні ще хотіло ціле товариÑтво вертати домів, зараз, Ñкоро лише по обіді. Дорога була вправді не близька, але МакÑим обіцÑв випровадити товариÑтво проÑтішою ліÑовою Ñтежкою до Тухлі, а відтам до двора Тугара Вовка. Тухоль-Ñькі паÑемці, Ñкоро тільки пообідали, зараз пішли наперед до домів; МакÑим лишивÑÑ Ð· боÑрами, поки Ñлуги здійнÑли табір Ñ– попрÑтали вÑÑ– кухонні та ловецькі знарÑддÑ; тоді й боÑÑ€Ñьке товариÑтво вирушило в дорогу з поворотом додому. ІI Стародавнє Ñело Ð¢ÑƒÑ…Ð»Ñ - Ñе була велика гірÑька оÑÐµÐ»Ñ Ð· двома чи трьома чималими приÑілками, вÑього коло півтори тиÑÑчі душ. Село й приÑілки лежали не там, де лежить Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ð¢ÑƒÑ…Ð»Ñ, але геть вище Ñеред гір у проÑторій подовжній долині, що тепер пороÑла ліÑом Ñ– зоветьÑÑ Ð—Ð°Ð¿Ð°Ð»Ð¾ÑŽ долиною. Ð’ Ñ‚Ñ– давні чаÑи, коли йде наше оповіданнÑ. Запала долина не була пороÑла ліÑом, але, навпаки, була управлена Ñ– годувала Ñвоїх жильців доÑтатнім хлібом. ПроÑÑ‚ÑгаючиÑÑŒ звиш півмилі вдовж, а мало що не чверть милі в ширину, рівна й намулиÑта, обведена з уÑÑ–Ñ… боків Ñтрімкими ÑкалиÑтими Ñтінами, виÑокими декуди на іри або й чотири Ñажні, долина тота була немов величезним кітлом, із Ñкого вилито воду. І певно, що воно й не інакше було. Чималий гірÑький потік впадав від Ñходу до тої долини виÑоким на півтора ÑÐ°Ð¶Ð½Ñ Ð²Ð¾-допадом, прориваючи Ñобі дорогу поміж Ñ‚Ñ–Ñні, тверді Ñкали Ñ– обкрутившиÑÑ Ð²ÑƒÐ¶Ð°ÐºÐ¾ÑŽ по долині, випливав на захід у таку ж Ñаму Ñ‚Ñ–Ñну браму, розбиваючиÑÑŒ поміж гладкі кам'Ñні Ñтіни Ñ– гуркотÑчи ще кількома водопада-ми, поки чверть милі понижче не впав до Опору. ВиÑокі, Ñтрімкі береги тухольÑької кітловини покриті були темним Ñмерековим ліÑом, що надавав Ñамій долині позір ще більшого Ð·Ð°Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– ÑкоїÑÑŒ пуÑтинної тиші та відрубноÑÑ‚Ñ– від уÑього Ñвіту. Так, Ñправді, Ñе була величезна гірÑька криївка, з уÑÑ–Ñ… боків тільки з великим трудом доÑтупна,- але такі були в тих чаÑах ненаÑтанних війн, уÑобиць Ñ– нападів майже вÑÑ– гірÑькі Ñела, Ñ– тільки дÑкуючи тій Ñвоїй неприÑтупноÑÑ‚Ñ–, вони змогли довше, ніж подільÑькі Ñела, охоронити Ñвоє Ñвобідке ÑтароруÑьке громадÑьке життÑ, Ñке деінде ÑилувалиÑÑ Ñ‡Ð¸Ð¼Ñ€Ð°Ð· більше підірвати горді, війнами збагачені боÑри. ТухольÑький народ жив головно ÑкотарÑтвом. Тільки та долина, де лежало Ñело, а також кілька поменших порічин, не покритих ліÑом, надавалиÑÑ Ð´Ð¾ хліборобÑтва Ñ– видавали щороку багаті збори вівÑа, Ñчменю Ñ– проÑа. Зате в полонинах, що були, так Ñамо, Ñк Ñ– вÑÑ– доокружні ліÑи, влаÑніÑÑ‚ÑŽ тухольÑької громади, паÑлиÑÑ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÑ– отари овець, у котрих Ñпочивав головний Ñкарб тухольців: з них вони добували Ñобі одежу й Ñтраву, омаÑту й м'ÑÑо. Ð’ ліÑах довкола Ñела паÑлиÑÑ ÐºÐ¾Ñ€Ð¾Ð²Ð¸ й воли; але Ñама міÑцевіÑÑ‚ÑŒ, гориÑта, ÑкалиÑта й неприÑтупна, заборонÑла держати багато Ñ‚Ñжкої рогатої худоби. Другим головним джерелом доÑтатку тухольців були ліÑи. Ðе говорÑчи вже про дрова, котрих мали безплатно Ñ– на топливо, Ñ– на вÑÑкі будинки, ліÑи доÑтачали тухольцÑм звірини, ліÑових овочів Ñ– меду. Правда, Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñеред ліÑів Ñ– недоÑтупних диких гір було Ñ‚Ñжке, було ненаÑтанною війною з природою: з водами, Ñнігами, диким звіром Ñ– дикою, недоÑтупною околицею,- але тота боротьба вироблювала Ñилу, ÑміліÑÑ‚ÑŒ Ñ– промиÑловіÑÑ‚ÑŒ народу, була підÑтавою й пружиною його Ñильного, Ñвобідного громадÑького ладу. Сонце вже геть ÑхилилоÑÑ Ð· полуднÑ, коли з виÑокого верха в тухольÑьку долину ÑпуÑкалоÑÑ Ð·Ð½Ð°Ð¹Ð¾Ð¼Ðµ нам ловецьке товариÑтво під проводом МакÑима Беркута. Передом ішов Тугар Вовк з донькою Ñ– з МакÑимом; решта товариÑтва Ñтупала за ними невеличкими купками, гуторÑ-чи про перебуті лови та ловецькі пригоди. Перед очима товариÑтва розкрилаÑÑ Ñ‚ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑька долина, облита гарÑчим ÑонÑчним проміннÑм, мов велике зелене озеро з невеличкими чорними оÑтрівцÑми. Круг неї, мов виÑочезний паркан, бовваніли кам'Ñні Ñтіни, по Ñких п'ÑлиÑÑ Ð´Ðµ-де пачоÑи зеленої ожини та корчі ліщини. При вході в долину ревів водопад, розбиваючиÑÑŒ о ÐºÐ°Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ ÑріблÑÑтою піною; поуз водопаду викутий був у Ñкалі вузький вивіз, Ñким ішлоÑÑ Ð²Ð³Ð¾Ñ€Ñƒ Ñ– далі понад берегом потока через верхи Ñ– полонини аж до угорÑької країни; Ñе був звіÑний тодішнім гірнÑкам «тухольÑький прохід», найвигідніший Ñ– найбезпечніший піÑÐ»Ñ Â«Ð´ÑƒÐºÐ»ÑнÑького: деÑÑÑ‚ÑŒ дооколичних громад, з галицького Ñ– з угорÑького «боку, працювали майже два роки над виготовленнÑм Ñього проходу. «Тухольці вложиди найбільше праці в те діло, тож гордилиÑÑ Ð½Ð¸Ð¼, Ñк «Ñвоїм. - ГлÑди, боÑрине,Ñказав МакÑим, зупинÑючиÑÑŒ над водопадом при вході в - крутий, у камені кований вивіз,глÑди, боÑрине, Ñе діло тухольÑької - громади! Геть оÑÑŒ туди, через БеÑкиди, Ñ‚ÑгнетьÑÑ ÑеÑÑ Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ð³Ð°, перша така дорога в верховині. Мій батько Ñам витичував Ñ—Ñ— на протÑзі п'Ñтьох миль; кождий міÑток, кожда закрутина, кож-дий вивіз на тім протÑзі зроблений за його показом. БоÑрин неохітно ÑкоÑÑŒ поглÑнув горами, куди на далекий протÑг понад потоком вилаÑÑ Ð¼Ñ–Ð¶ Ñкалами протерта гірÑька дорога. Потім глÑнув долі вивозом Ñ– похитав головою. - Твій батько має велику вдаÑÑ‚ÑŒ над громадою? Ñпитав він. - ВлаÑÑ‚ÑŒ, боÑрине? відказав здивований МакÑим.ÐÑ–, влаÑÑ‚Ñ– у Ð½Ð°Ñ Ð½Ð°Ð´ - громадою не має ніхто: громада має влаÑÑ‚ÑŒ Ñама, а більше ніхто, - боÑрине. Ðле мій батько доÑвідний чоловік Ñ– радо Ñлужить громаді. Як - він говорить на раді громадÑькій, так не зуміє ніхто в цілій - верховині. Громада Ñлухає батькової ради,але влаÑÑ‚Ñ– батько мій не - має ніÑкої Ñ– не жадає Ñ—Ñ—. Очі МакÑима блищали огнÑми гордоÑÑ‚Ñ– й подиву, коли говорив про Ñвого батька. Тугар Вовк при його Ñловах у задумі похилив голову; зате МироÑлава глÑділа на МакÑима, не зводÑчи з нього очей. Слухаючи МакÑимових Ñлів, вона чула, що його батько ÑтаєтьÑÑ Ð´Ð»Ñ Ð½ÐµÑ— таким близьким, таким мов рідним чоловіком, немов вона вік жила під його батьківÑькою опікою. Ðле Тугар Вовк Ñтавав чимраз більше понурий, чоло його морщилоÑÑ, Ñ– очі з виразом давно здержуваного гніву звернулиÑÑ Ð½Ð° МакÑима. - То Ñе твій батько бунтує тухольців против мене Ñ– против кнÑзÑ? - Ñпитав він нараз терпким, різким тоном. Ðемов болющий дотик, вразили - Ñ‚Ñ– Ñлова МироÑлаву; вона зблідла Ñ– позирала то на батька, то на МакÑима. Ðле МакÑим цілком не змішавÑÑ Ð²Ñ–Ð´ тих Ñлів, а відповів Ñпокійно: - Бунтує громаду, боÑрине? ÐÑ–, Ñе тобі неправду Ñказано. Ð’ÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð° - гнівна на тебе за те, що ти приÑвоюєш Ñобі громадÑький Ð»Ñ–Ñ Ñ– - полонину, не Ñпитавши навіть громади, чи Ñхоче вона на те приÑтати, - чи ні. - Ртак, ще питатиÑÑ Ð²Ð°ÑˆÐ¾Ñ— громади! Мені кнÑзь дарував той Ð»Ñ–Ñ Ñ– тоту - полонину, Ñ– мені ні в кого більше дозволÑтиÑÑ. - Те ÑаміÑіньке й говорить громаді мій батько, боÑрине. Мій батько - уцитькує громаду Ñ– радить підождати аж до громадÑького Ñуду, на - котрім те діло розберетьÑÑ. - ГромадÑького Ñуду! Ñкрикнув Тугар Вовк.То й Ñ Ð¼Ð°Ð² би Ñтавати перед - тим Ñудом? - Думаю, що й тобі Ñамому Ñе буде пожадане. Ти будеш міг уÑім доказати - Ñвоє право, вÑпокоїти громаду. Тугар Вовк відвернувÑÑ. Вони йшли далі вивозом, Ñкий закручувавÑÑ Ð½Ð°Ñередині, щоб зробити дорогу не так похилою Ñ– не так небезпечною. МакÑим, ідучи позаду, не зводив очей із МироÑлави. Ðле його лице не ÑÑніло вже таким чиÑтим щаÑÑ‚Ñм, Ñк недовго перед тим. Чим чорніша хмара гніву й Ð½ÐµÐ²Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð»Ñгала на чолі Ñ—Ñ— батька, тим виразніше почув МакÑим, що між ним Ñ– МироÑлавою розвертаєтьÑÑ Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð¾ÐºÐ° пропаÑÑ‚ÑŒ. При тім він, Ð´Ð¸Ñ‚Ñ Ð³Ñ–Ñ€, не знаючи великого Ñвіту Ñ– виÑоких боÑÑ€Ñьких замиÑлів, Ñ– не догадувавÑÑ, Ñка широка Ñ– глибока була та пропаÑÑ‚ÑŒ на Ñамім ділі. Зійшли вже на долину. Під водопадом творив потік проÑторий, Ñпокійний Ñ– чиÑтий, мов Ñльоза, Ñтавок. При його берегах ÑтоÑли великі шапки перлової шипучої піни: дно наїжене було великими й малими обломами Ñкал; прудкі, мов Ñтріла, пÑтруги блиÑкали поміж каміннÑм Ñвоїми перлово-жовтими, червоно цÑткованими боками; в глибині затоки долі кам'Ñною Ñтіною ревів водо-пад, мов живий Ñрібний Ñтовп, граючи до ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ Ð²Ñіми барвами веÑелки. - Що за пречудове міÑце! аж Ñкрикнула МироÑлава, вдивлÑючиÑÑ Ð² водопад - Ñ– навалені в глибині дико пошарпані Ñкали, обведені згори темно- - зеленою габою Ñмерекового ліÑу. - Це наша Тухольщина, наш рай! Ñказав МакÑим, обкидаючи оком долину, Ñ– - гори, Ñ– водопад з такими гордощами, з Ñкими мало котрий цар обзирає - Ñвоє царÑтво. - Тільки мені ви затроюєте Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² тім раю,Ñказав гнівно Тугар Вовк. Ðіхто не відзивавÑÑ Ð½Ð° Ñ‚Ñ– Ñлова; вÑÑ– троє йшли мовчки дальше. ОÑÑŒ уже доходили до Ñела, що розкинулоÑÑ Ð³ÑƒÑтими купами порÑдних, драницÑми критих хат, гуÑто обÑаджене Ñ€Ñбиною, вербами та розлогими грушами. Ðарод робив у полю; тільки Ñтарі діди, поважні, Ñивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи ÑÑ–Ñ‚Ñ– на звіра та на рибу, то розмовлÑючи про громадÑькі діла. МакÑим кланÑвÑÑ Ñ—Ð¼ Ñ– вітав Ñ—Ñ… голоÑно, приÑзно; далі й МироÑлава почала вітати Ñтарих тухольців, що ÑтоÑли на дорозі; тільки Тугар Вовк ішов понурий та німий, навіть поглÑнути не хотів на тих Ñмердів, що Ñміли ÑупротивлÑтиÑÑ Ð²Ð¾Ð»Ñ– його кнÑзÑ. Ðж оÑÑŒ наÑеред Ñела з ними поÑтрічалаÑÑ Ð´Ð¸Ð²Ð½Ð° компаніÑ. Три Ñтарці, убрані по- празничному, неÑли дорогою на виÑокій, гарно точеній Ñ– оздібно Ñріблом окованій дрючині великий, також Ñріблом окований ланцюг, вироблений Ñуцільно з одної штуки дерева в виді перÑтенÑ, нерозривного Ñ– замкнутого в Ñобі. Понад тим ланцюгом повівала червона, кармазинова, Ñріблом вишивана хоругов. Три Ñтарці йшли повільно. Перед кождим дворищем вони зупинÑлиÑÑ Ñ– викликали голоÑно хазÑїв по ім'ÑŽ, а коли той або хто-будь із жильців дворища ÑвивÑÑ, вони говорили: - Завтра на копу! Ñ– йшли дальше. - Се що за дивоглÑдіÑ? Ñпитав Тугар Вовк, коли Ñтарці почали - наближатиÑÑ Ð´Ð¾ них. - Хіба ж ти не видав ще такого? Ñпитав його здивований МакÑим. - Ðе видав. У Ð½Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¾ Галича нема такого звичаю. - Ðа копу Ñкликають, на раду громадÑьку,Ñказав МакÑим. - Я гадав, що попи з корогвою,почав наÑміхатиÑÑ Ð¢ÑƒÐ³Ð°Ñ€.У Ð½Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¸ - Ñкликають на копу, то Ñкликають потиху, передаючи з хати до хати - копне знамено. - У Ð½Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð¿Ð½Ðµ знамено обноÑитьÑÑ Ð¿Ð¾ Ñелу отÑими закличниками; вони - повинні кождого громадÑнина по ім'ÑŽ закликати на копу. І тебе - закличуть, боÑрине. - Ðехай Ñобі кличуть, Ñ Ð½Ðµ прийду! Ðічого мене не обходить ваша копа. - Я тут із кнÑжої волі Ñ– можу Ñам збирати копу, коли буду вважати Ñе - потрібним. - Ти Ñам… збирати копу? Ñпитав зачудований МакÑим.Без наших - закличників? Без нашого знамена? - У мене Ñвої закличники Ñ– Ñвоє знамено. - Ðле ж на твою копу ніхто з наших громадÑн не піде. Рнаша копа Ñк - оÑудить, так у нашій громаді й буде. - Побачимо! Ñказав гнівно й уперто Тугар Вов-Ñ. Ð’ ту Ñаму пору - наблизилиÑÑ Ð½Ð°ÑˆÑ– пішоходи до закличників. Побачивши боÑрина, - закличники поÑтавили знамено, а один із них відізвавÑÑ: - БоÑрине Тугаре Вовче! - ОÑÑŒ Ñ,відповів боÑрин понуро. - Завтра на копу! - Чого? Ðле закличники на Ñе не відповіли нічого Ñ– пішли дальше. - Ðе Ñ—Ñ… діло, боÑрине, говорити чого,поÑÑнив МакÑим, ÑтараючиÑÑŒ - Ñкомога втихомирити нехіть боÑрина до тухольÑької громадÑької ради. - По довшій мовчанці, під Ñ‡Ð°Ñ ÐºÐ¾Ñ‚Ñ€Ð¾Ñ— вони вÑе йшли Ñелом, МакÑим знов - зачав говорити: - БоÑрине, позволь мені, недоÑвідному, молодому, Ñказати тобі Ñлово. - Говори! Ñказав боÑрин. - Прийди завтра на копу! - І піддатиÑÑ Ð²Ð°ÑˆÐ¾Ð¼Ñƒ холопÑькому Ñудові? - Що ж, боÑрине, тухольÑька громада Ñудить по ÑправедливоÑÑ‚Ñ–, а - Ñправедливому Ñудові хіба Ñтид піддатиÑÑ? - Таточку! вмішалаÑÑ Ð¹ МироÑлава до тої розмови.Зроби так, Ñк каже - МакÑим. Він добре каже! Він урÑтував моє життÑ,- він же ж не хотів би тобі зле радити; він знає добре тутешні звичаї. Тугар Вовк Ð·Ð½ÐµÑ…Ð¾Ñ‚Ñ Ð²ÑміхнувÑÑ Ð½Ð° ту правдиво жіночу логіку, але чоло його швидко знов наморщилоÑÑ. - І вже ти протуркала мені упгі тим МакÑимом! Ñказав він.Ðу, урÑтував - тобі життÑ, Ñ Ñ– вдÑчний йому за те, Ñ–, коли хочеш, дам йому пару - волів. Ртут знов о інші річі йде, до Ñких не Ñлід мішатиÑÑ Ð½Ñ– тобі, ні МакÑимові. - ÐÑ–, боÑрине,відмовив на Ñе МакÑим,ти чей не Ñхочеш унизити мене - відплатою за моє незначне діло. Ðні Ñ, ані мій батько не приймемо - ніÑкої відплати. Рто, що Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ прошу прийти завтра на копу, Ñ - роблю тільки з щирої прихильноÑÑ‚Ñ–. Я рад би, боÑрине, щоб між ту- - хольÑькою громадою Ñ– тобою була згода. - Ðу, нехай Ñ– так,Ñказав вкінці Тугар Вовк,прийду завтра на тоту вашу - раду, але не на те, щоб Їй піддатиÑÑ, а лиш на те, щоб побачити, що - Ñе за рада буде. - Прийди, боÑрине, прийди! Ñкрикнув радіÑно МакÑим.Побачиш Ñам, що - тухольÑька громада вміє бути Ñправедливою. ÐŸÑ€Ð¸Ñ€ÐµÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¢ÑƒÐ³Ð°Ñ€Ð° Вовка облегшило Ñерце МакÑимові. Він Ñтав веÑелий, говіркий, показував МироÑлаві направо Ñ– наліво, що було гарного й цікавого довкола, а гарного й цікавого було багато. Ðаші пішоходи були Ñаме Ñеред Ñела Ñ– на Ñередині тухольÑької долини. Стрімкі Ñка-лиÑÑ‚Ñ– береги кітловини ÑвітилиÑÑ Ð¿Ð¾ обох боках далеко, мов рівні, виÑокі мармурові мури. Потік плив поÑеред Ñела, тут же Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ð³Ð¸, шумів Ñ– пінивÑÑ, розбиваючиÑÑŒ по каменÑÑ…, котрими уÑÑ–Ñне було його дно, Ñ– навіваючи Ñвіжий холод на вÑÑŽ долину. По обох боках потока, Ñкого береги були доÑить виÑокі, прорізані в намулі давнього озера, побудовані були кашиці (загати) з річного ÐºÐ°Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– грубих Ñмерекових палів та колод, щоб охоронити Ñело від виливу. Ð’Ñюди через потік пороблені були вигідні з поруччÑми кладки, а зараз поза кашицÑми йшли Ñкопані грÑдки з фаÑолею й горохом, що вилиÑÑ Ð²Ð³Ð¾Ñ€Ñƒ по тичинню, з бурÑками й капуÑтою, а також загони пшениці, що чиÑтими ÑÑно-зеленими паÑмугами проÑÑ‚ÑгалиÑÑ Ð´Ð°Ð»ÐµÐºÐ¾ поза хати. Хати були порÑдно обгороджені Ñ– харно удержувані; Ñтіни з гладкого дилиннÑ, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого Ñ– Ñкобленого річними черепницÑми; тільки там, де одна ди-лина ÑходилаÑÑ Ð· другою, в вузьких паÑмугах Ñтіни були поліплені глиною Ñ– побілені паленим вапном, Ñ– виглÑдали дуже гарно Ñеред зелених верб Ñ– груш. При вході до кождого дворища ÑтоÑли дві липи, між Ñкими прив'Ñзані були гарно плетені в уÑÑкі узори ворота. Майже над кождими воротами на жердці виÑіла прибита ÑкаÑÑŒ хижа птицÑ: то Ñова, то Ñорока, то ворона, то ÑÑтруб, то орел, з широко розпроÑтертими крилами Ñ– звиÑлою додолу головою; Ñе були знаки духів - опікунів дому. За хатами ÑтоÑли Ñтайні та інші гоÑподарÑькі будинки, вÑÑ– під драницÑми Ñ– з грубезних теÑаних бруÑів збудовані; тільки нечиÑленні обороги були з Ñоломи Ñ– наÑторошували де-де Ñвої золото- жовті оÑтро-круглі чуби догори поміÑ» чотирма виÑокими оборожинами. - ОÑÑŒ мого батька двір,Ñказав МакÑим, показуючи на один двір, нічим не - відмінний від інших. Перед домом не було нікого, але двері від Ñіней - були відчинені, а в Ñтіні до Ð¿Ð¾Ð»ÑƒÐ´Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ€ÑƒÐ±Ð°Ð½Ñ– були два невеличкі - квадратові отвори, Ñкі вліті оÑтавалиÑÑŒ або зовÑім Ñтворені, або - закладалиÑÑŒ тонкими Ñ– напівпрозірчаÑтими гіпÑовими плитками Ñ– на - зиму, крім того, забивалиÑÑŒ дощаними віконницÑми. Се були тодішні - вікна. МироÑлава цікаво позирнула на те гніздо Беркутів, над котрого ворітьми Ñправді виÑів недавно вбитий величезний беркут, ще й по Ñмерті немов грозÑчи Ñвоїми могутніми залізними пазурами Ñ– Ñвоїм чорним, у каблук закривленим дзюбом. Затишно, Ñупокійне Ñ– ÑÑно було па тім обійÑÑ‚ÑŽ; потік відділював його від гоÑтинцÑ, пе-рекинений широкою кладкою, Ñ– журчав Ñтиха та плеÑкав кришталевою хвилею о кам'Ñну загату. І Тугар Вовк позирнув туди. - Ðга, то тут Ñидить той тухольÑький владика. Ðу, рад Ñ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ його. - Побачимо, що Ñе за птицÑ! МакÑим хотів попрощати боÑрина й його доньку Ñ– звернути додому, але щоÑÑŒ немов Ñ‚Ñгло його йти з ними дальше. МироÑлава немов порозуміла Ñе. - Чи вже вертаєш додому? Ñпитала вона, відвертаючиÑÑŒ, щоб укрити Ñвоє - помішаннÑ. - Хотів було вертати, але нехай Ñ– так проведу Ð²Ð°Ñ Ñ–Ñ‰Ðµ через Ñ‚Ñ–Ñнину до - вашого двора. МироÑлава втішилаÑÑ, Ñама не знаючи чого. І знов пішли вони вниз Ñелом, гуторÑчи, озираючиÑÑŒ на вÑÑ– боки, любуючиÑÑŒ одне одним, голоÑом, приÑутніÑÑ‚ÑŽ, одне Ð´Ð»Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ð¾Ð³Ð¾ забуваючи вÑе довкола, батька, громаду. І хоча в цілій розмові ані одним Ñловом не згадували про Ñебе, про Ñвої Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð¹ надії, але й крізь найбай-дужнішу Ñ—Ñ… беÑіду тремтіло тепло молодих, першою любов'ÑŽ огрітих Ñердець, проÑвлÑлаÑÑ Ñ‚Ð°Ñ”Ð¼Ð½Ð¸Ñ‡Ð° Ñила, що притÑгала до Ñебе Ñ‚Ñ– дві молоді, здорові й гарні Ñ–Ñтоти, чиÑÑ‚Ñ– та незопÑовані, що в Ñвоїй невинноÑÑ‚Ñ– навіть не думали про перепони, Ñкі муÑила Ñтрінути Ñ—Ñ… молода любов. І Тугар Вовк, що йшов передом у важкій, понурій задумі та міркував над тим, Ñк би то завтра Ñтати гідно Ñ– в цілім блиÑку перед тими Ñмердами та показати їм Ñвою повагу та вищіÑÑ‚ÑŒ,- Ñ– Тугар Вовк не завважав нічого між молодими людьми; одно тільки гнівало його, що той молодий парубок такий Ñмілий Ñ– так поводитьÑÑ Ð· ним Ñ– з його донькою, мов з рівними Ñобі. Ðле до пори, до чаÑу він здержував Ñвій гнів. Минули вже Ñело Ñ– зближалиÑÑ Ð´Ð¾ того міÑцÑ, де ту-хольÑька кітловина замикалаÑÑ, пропуÑкаючи тільки вузькою ÑкалиÑтою брамою потік у долину. Сонце вже похилилоÑÑ Ð³ÐµÑ‚ÑŒ із Ð¿Ð¾Ð»ÑƒÐ´Ð½Ñ Ñ– ÑтоÑло над вершиною ліÑу, купаючи Ñвоє ÑкіÑне Ð¿Ñ€Ð¾Ð¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² Ñпінених хвилÑÑ… потоку. Від Ñкал, що затіÑнювали виплив потоку з тухоль-Ñької долини, лежали вже довгі тіні; в Ñамій Ñ‚Ñ–Ñнині було Ñумрачно, холодно Ñ– Ñлизько. Внизу розбивалаÑÑ Ð²Ð¾Ð´Ð° потоку о величезне, купами тут навалене каміннÑ, а вгорі виÑоко шуміли величезні Ñмереки Ñ– буки. Понад Ñамим потоком з обох боків вели проковані в Ñкалах вигідні Ñтежки - також діло тухольців. ЯкаÑÑŒ дрож пройнÑла МироÑлаву, коли входила в оту дивовижну «кам'Ñну браму»: чи то від пануючого тут холоду, чи від вогкоÑÑ‚Ñ–, чи бог знає від чого,- вона взÑла батька за руку Ñ– притиÑнулаÑÑ Ð´Ð¾ нього. - Яке Ñтрашне міÑце! Ñказала вона, зупинÑючиÑÑŒ у Ñамій Ñ‚Ñ–Ñнині Ñ– - озираючиÑÑŒ кругом та догори. І Ñправді, міÑце було незвичайне, дике. - Потік був вузький, може, на три Ñажні, не більше, завширшки, Ñ– так - гладко прорізаний рвучою гірÑькою водою в лупаковій Ñкалі, що - незнающий був би міг приÑÑгнути, що Ñе людÑьких рук робота. Рперед - Ñамим проходом ÑтоÑв наÑторч величезний кам'Ñний Ñтовп, уÑподу геть - підмитий водою Ñ– Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ тонший, а вгорі немов головатий, оброÑлий - папороттю та карлуватими берізками. Се був широко звіÑний Сторож, - котрий, бачилоÑÑŒ, пильнував входу в тухольÑьку долину Ñ– готов був - упаÑти на кождого, хто в ворожій цілі вдиравÑÑ Ð± до Ñього тихого, - щаÑливого закутка. Сам Тугар Вовк почув ÑкийÑÑŒ холод за плечима, - зирнувши на того Ñтрашного Сторожа. - Тьфу, Ñка небезпечна каменюка! Ñказав він.Так навиÑла над Ñамим - проходом, що, бачитьÑÑ, оÑÑŒ-оÑÑŒ упаде! - Се ÑвÑтий камінь, боÑрине,Ñказав поважно МакÑим,йому щовеÑни - Ñкладають вінки з червоного огнику Ñе наш тухольÑький Сторож. - Ех, вÑе у Ð²Ð°Ñ Ð²Ð°ÑˆÐµ, вÑе у Ð²Ð°Ñ ÑвÑте, вÑе у Ð²Ð°Ñ Ñ‚Ñƒ-хольÑьке,аж - Ñлухати обридло! - Ñкрикнув Тугар Вовк.Ðемовто поза вашою Тухольщиною вже й Ñвіту нема! - Ð”Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ñ– Ñправді нема Ñвіту,відмовив МакÑим.Ми над уÑе любимо Ñвій - кутик,коли б так кождий інший любив Ñвій кутик, то, певно, вÑÑ– люди - жили б на Ñвіті Ñпокійно й щаÑливо. МакÑим у Ñвоїй невинній щироÑÑ‚Ñ– й не розумів, Ñк чутко вколов він у Ñерце боÑрина тими Ñловами. Він не завважав також, Ñкими злобними очима позирнув на нього Тугар Вовк. ЗвертаючиÑÑ Ð´Ð¾ МироÑлави, МакÑим мовив далі Ñпокійним, теплим голоÑом: - Рпро той камінь, про нашого Сторожа, Ñ Ð²Ð°Ð¼ оповім, що чув від - батька. Давно то, дуже давно діÑлоÑÑŒ, ще коли велетні жили в наших - горах. То тут, де тепер наша ТухлÑ, ÑтоÑло велике озеро; ÑеÑÑ - кітловина була ще зовÑім замкнена, Ñ– тільки через верх текла вода. - Озеро Ñе було заклÑте: в нім не було нічого живого - ні рибки, ні хробачка; а котра звірина напилаÑÑ Ð· нього, муÑила - згинути; а пташина, що хотіла перелетіти понад нього, муÑила впаÑти - в воду Ñ– втопитиÑÑ. Озеро було під опікою Морани, богині Ñмерті. Ðле раз ÑталоÑÑ, що цар велетнів поÑваривÑÑ Ð· Мораною, Ñ–, щоб зробити їй наперекір, ударив Ñвоїм чародійÑьким молотом о Ñкалу, Ñ– розвалив Ñтіну, так що вÑÑ Ð²Ð¾Ð´Ð° з заклÑтого озера виплила Ñ– Ñтратила Ñвою дивну Ñилу. Ціла Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ñ€Ð°Ð¿Ñ‚Ð¾Ð¼ ожила; дно озера зробилоÑÑ Ð¿Ð»Ð¾Ð´ÑŽÑ‡Ð¾ÑŽ долиною Ñ– зазеленілоÑÑ Ð±ÑƒÐ¹Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ травами та цвітами; в потоці завелиÑÑ Ñ€Ð¸Ð±Ð¸, поміж каміннÑм уÑÑка гадь, у ліÑах звірина, в повітрі птицÑ. За те розлютилаÑÑ ÐœÐ¾Ñ€Ð°Ð½Ð°, бо вона не любить нічого живого, Ñ– заклÑла Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð²ÐµÐ»ÐµÑ‚Ð½Ñ–Ð² у отÑей камінь. Ðле долині Ñамій не могла нічого зробити, бо не могла назад вернути мертвÑщої води, що виплила з озера; Ñкби була вернула назад уÑÑŽ воду до краплини Ñ– заткала отÑей у Ñкалі вибитий прохід, то була би знов царицею наших гір. Ртак, то хоч цар велетнів Ñ– не жив, та проте й Морана не має вже тут влаÑÑ‚Ñ–. Ðле цар не зовÑім погиб. Він триває в тім камені Ñ– пильнує Ñеї долини. Кажуть, що колиÑÑŒ Морана ще раз ізбере Ñвою Ñилу, щоб нею завоювати нашу Тухольщину, але отÑей заклÑтий Сторож упаде тоді на Ñилу Морани Ñ– роздавить Ñ—Ñ— Ñобою. З дивним чуттÑм Ñлухала МироÑлава тої повіÑÑ‚Ñ–: вона глибоко щеміла Ñ—Ñ— в Ñерці,- їй так бажалоÑÑ Ñтати під рукÑÑŽ того доброго Ñ– животворного Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð²ÐµÐ»ÐµÑ‚Ð½Ñ–Ð² до бою з Ñилою Морани; кров живіше заграла в Ñ—Ñ— молодім Ñерці. Як Ñильно, Ñк гарÑче любила вона в тій хвилі МакÑима! РТугар Вовк хоч Ñ– Ñлухав МакÑимової повіÑÑ‚Ñ–, але, бачилоÑÑŒ, не дуже вірив їй, тільки ще раз обернувÑÑ, позирнув на кам'Ñного тухольÑького Сторожа Ñ– з погордою вÑміхнувÑÑ, немов подумав Ñобі: «От дурні Ñмерди, в Ñкій дурниці покладають Ñвою гордіÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ñвою надію!» Вже наші пішоходи минули вузький протік тухольÑького потоку Ñ– вийшли на ÑÑний Ñвіт. Перед Ñ—Ñ… очима раптом розкинулаÑÑ Ð´Ð¾Ð²Ð³Ð°, крутими горами обмежена долина Опору, котра ген-ген ÑходилаÑÑ Ð· долиною Стрию. Сонце вже клонилоÑÑ Ð½Ð° захід Ñ– гарÑчим пурпуром мерко-•гіло в широких хвилÑÑ… Опору. ТухольÑький потік Ñкаженими Ñкоками Ñ– з лютим шумом гуркотів додолу, щоб ÑкупатиÑÑ Ð² Опорі. Його вода, різко відбиваючи в Ñобі заходову червоніÑÑ‚ÑŒ, виглÑдала неначе кров, що бурхає з величезної рани. Довкола шуміли темні вже ліÑи. Хвилю ÑтоÑли наші пішоходи, напуваючиÑÑŒ тою безÑмертною Ñ– живущою краÑою природи. МакÑим немов вагувавÑÑ Ð½Ð° ÑкійÑÑŒ думці, що так Ñ– заÑіла в його голові Ñ– Ñиломіць проÑилаÑÑ Ð½Ð° волю. Далі він зібравÑÑ Ð· відвагою Ñ– приблизивÑÑ Ð´Ð¾ Тугара Вовка, тремтÑчи й черво-ніючиÑÑŒ. - БоÑрине-батьку,Ñказав він незвичайно м'Ñким Ñ– неÑміливим голоÑом. - Чого тобі треба? - Позволь мені бути твоїм найщирішим Ñлугою… - Слугою? Що ж, Ñе нетрудно,прийди з батьком Ñ– наймиÑÑŒ, коли конче - хочеш на Ñлужбу. - ÐÑ–, боÑрине, не так ти зрозумів мене… Позволь мені бути твоїм Ñином! - Сином? Ðле ж у тебе б Ñвій батько, Ñ–, Ñк чую, далеко ліпший, - Ñправедливіший Ñ– мудріший від мене, коли завтра буде Ñудити мене! БоÑрин гірко, їдовито вÑміхнувÑÑ. - Я хотів Ñказати,поправивÑÑ ÐœÐ°ÐºÑим,хотів Ñказати ще не так. БоÑрине, - віддай за мене доньку Ñвою, котру Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ дужче Ñвого життÑ, дужче - душі Ñвоєї! Грім з ÑÑного неба не був би так перелÑкав Тугара Вовка, Ñк Ñ‚Ñ– гарÑчі, а при тім проÑÑ‚Ñ– Ñлова молодого парубка. Він відÑтупив два кроки назад Ñ– прошибаючим, з гнівом Ñ– погордою змішаним поглÑдом мірив бідного МакÑима від ніг до голови. Лице його було недобре, аж Ñинє, зуби йому заціпило, губи дрожали. - Смерде! Ñкрикнув він нараз, аж дооколичні гори залунали тим - проклÑтим окликом.Що Ñе за Ñлова Ñмієш говорити до мене? Повтори ще - раз, бо Ñе не може бути, щоб Ñ Ñправді чув те, що мені причулоÑÑ. Грізний крик боÑрина збудив Ñ– в МакÑима його звичайну ÑміліÑÑ‚ÑŒ Ñ– рішучіÑÑ‚ÑŒ. Він випроÑтувавÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ боÑрином, мов молодий, пишний дубчак, Ñ– Ñказав лагідним, але певним голоÑом: - Ðічого злого Ñ Ð½Ðµ Ñказав тобі, боÑрине,нічого такого, що би - приноÑило нечеÑÑ‚ÑŒ тобі або твоїй доньці. Я проÑив у тебе руки твоєї - доньки, котру Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ, Ñк Ñ—Ñ— ніхто в Ñвіті не буде любити. Ðевже ж - між твоїм боÑÑ€Ñьким, а моїм мужицьким родом така велика пропаÑÑ‚ÑŒ, - щоб Ñ—Ñ— любов не могла перегатити? Та й чим же ж Ñ‚Ñ Ñ‚Ð°Ðº дуже вищий - від мене? - Мовчи, Ñмерде! перебив його лютим криком Тугар Вовк.Рука Ð¼Ð¾Ñ - Ñудорожне ÑтиÑкає рукоÑÑ‚ÑŒ меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. - Одно тільки Ñ€Ñтує тебе від моєї меÑти, а Ñе те, що ти нині вирÑтував - мою доньку з небезпеки. Інакше лÑг би ти в тій хвилі трупом за такі - Ñлова. І ти, безумний, міг подумати, міг поÑміти підноÑити очі Ñвої - до неї, до моєї доньки?.. Се за те, що Ñ Ð¹ вона говоримо з тобою по- - людÑьки, а не копаємо тебе, Ñк Ñобаку! І ти думав, що, Ñ€Ñтуючи Ñ—Ñ— - від пазурів медведÑ, ти здобув Ñ—Ñ— Ð´Ð»Ñ Ñебе, Ñк бранку? О ні! Коли б - мало на таке прийти, то воліла б вона згинути в кривавих обіймах - дикого звіра, ніж мала би тобі діÑтатиÑÑ! - ÐÑ–, боÑрине, не так кажи! Волів би Ñ Ð·Ð³Ð¸Ð½ÑƒÑ‚Ð¸ в лапах медведÑ, аніж - мав би один Ñ—Ñ— волоÑок бути ушкоджений. МироÑлава відвернулаÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸ тих Ñловах, щоб Ñкрити від батька Ñ– від МакÑима довго здержувані Ñльози, що тепер бризнули з Ñ—Ñ— очей. Ðле Тугар Вовк не зважав на те Ñ– говорив дальше: - І ти, підлий хамів роде, Ñмієш рівнÑти Ñебе зо мною? Зо мною, що вік - звікував між кнÑзÑми, вдоÑтоївÑÑ ÐºÐ½Ñжої похвали Ñ– надгороди за - рицарÑькі діла! ÐœÐ¾Ñ Ð´Ð¾Ð½ÑŒÐºÐ° може вибирати Ñобі жениха між найпершими - Ñ– найÑлавнішими молодцÑми в краю, а Ñ Ð¼Ð°Ð² би дати Ñ—Ñ— тобі, Ñмердові, - до твого тухольÑького гнізда, де би вона зів'Ñла, зÑохла Ñ– пропала в - нужді? Ш, ні, йди геть, бідний хлопче, ти неÑповна розуму, ти Ñказав - Ñвої Ñлова в нападі божевільÑтва. МакÑим бачив тепер, що його надії розбиті, що боÑрин надто виÑоко мірÑÑ”, надто гордо глÑдить на нього. Хоч Ñ– Ñк Ñ‚Ñжко приходилоÑÑŒ йому, але ніщо було робити. - БоÑрине, боÑрине,Ñказав він Ñумним, теплим голоÑом,занадто ти виÑоко - піднÑвÑÑ Ð½Ð° крилах гордоÑÑ‚Ñ–,але уважай! Ð”Ð¾Ð»Ñ Ð·Ð²Ð¸Ñ‡Ð°Ð¹Ð½Ð¾ тих найвище - підноÑить, кого думає найнижче зіпхнути. Ðе гордуй бідними, не - гордуй низькими, не гордуй робучими, боÑрине, бо хто ще знає, до - котрої хто криниці прийде воду пити! - Ти ще Ñмієш мені давати науки, гаде? Ñкрикнув розлючений Тугар Вовк, - Ñ– очі його заблищали безумним гнівом.Геть мені з очей, а то, богом - кленуÑÑŒ, не буду ні на що зважав, а проÑаджу тебе отÑим ножем, Ñк - проÑадив нині рано медведÑ. - Ðе гнівайÑÑ, боÑрине, за Ñлова дурного хлопцÑ,відповів уÑе Ñпокійний МакÑим.- Прощай! Прощай Ñ– ти, Ð¼Ð¾Ñ Ð·Ð¾Ñ€Ðµ, що блиÑнула мені так чудово на одну днину, а тепер муÑиш навіки Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ померкнути! Прощай Ñ– будь щаÑлива! - ÐÑ–, годі мовчати,Ñказала нараз МироÑлава, рішучо обертаючиÑÑŒ,Ñ Ð½Ðµ - померкну Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ, молодче, Ñ Ð±ÑƒÐ´Ñƒ твоÑ. Тугар Вовк, мов оÑтовпілий, глÑдів на Ñвою доньку Ñ– вже аж тепер не знав, що йому робити. - Доню, а Ñе що ти кажеш! Ñкрикнув він. - Те, що чуєш, таточку. Віддай мене за МакÑима! Я піду за нього. - Дурна дівчино, Ñе не може бути! - Спробуй а побачиш, що може. - Ти в гарÑчці говориш, доню,ти перелÑкалаÑÑ Ð´Ð¸ÐºÐ¾Ð³Ð¾ звіра, ти - недужа!.. - ÐÑ–, таточку, Ñ Ð·Ð´Ð¾Ñ€Ð¾Ð²Ð° Ñ– Ñкажу тобі ще раз, Ñ– кле-нуÑÑŒ перед он тим - ÑÑним Ñонцем, що Ñей молодець муÑить бути моїм! Сонце, будь Ñвідком! І вона взÑла МакÑима за руку Ñ– гарÑче прилипла уÑтами до його уÑÑ‚. Тугар Вовк не міг отÑмитиÑÑ, не міг здобутиÑÑ Ð½Ð° один рух, на одно Ñлово. - Ртепер, молодче, йди домів Ñ– не лÑкайÑÑ Ð½Ñ–Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾. МироÑлава приÑÑгла, - що буде твоєю, Ñ– МироÑлава зуміє додержати приÑÑги. Рми, таточку, - Ñпішімо додому! Онде в долині наш двір, а оÑÑŒ Ñ– наші гоÑÑ‚Ñ– надходÑÑ‚ÑŒ. І, Ñказавши Ñе, дивна дівчина взÑла безтÑмного з диву батька за руку Ñ– пішла з ним долі горою. РМакÑим довго ще ÑтоÑв на міÑці, очарований, щаÑливий. Вкінці прочунÑвÑÑ Ñ–, впавши лицем на землю, помоливÑÑ Ð·Ð°Ñ…Ð¾-довому Ñонцю так, Ñк молилиÑÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ діди й прадіди, Ñк моливÑÑ Ñ‚Ð°Ð¹ÐºÐ¾Ð¼ Ñ– його батько. Потім уÑтав Ñ– тихою ходою пішов додому. ІIІ За Ñелом Тухлею, зараз же близ водопаду, ÑтоÑла наÑеред Ð¿Ð¾Ð»Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸Ñ‡ÐµÐ·Ð½Ð° липа. Ðіхто не затÑмив, коли Ñ—Ñ— заÑаджено Ñ– коли вона розроÑлаÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ° здорова та конариÑта. Ð¢ÑƒÑ…Ð»Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° оÑÐµÐ»Ñ Ð½Ðµ дуже давнÑ, Ñ– деревина, що роÑла на тухольÑькій долині, була геть-геть молодша від тої липи; тим- то й не диво, що тухольÑький народ уважав Ñ—Ñ— найдавнішим Ñвідком давнини Ñ– окружав великою пошаною. Тухольці вірили, що тота липа - дар Ñ—Ñ… Ñпоконвічного добродіÑ, Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð²ÐµÐ»ÐµÑ‚Ð½Ñ–Ð², Ñкий заÑадив Ñ—Ñ— влаÑноручно на тухольÑькій долині на знак Ñвоєї побіди над Мораною. З-під ÐºÐ¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð»Ð¸Ð¿Ð¸ било джерело погожої води Ñ– відтак, тихо журчачи по дрібних камінцÑÑ…, впливало до потоку. Се було міÑце копних зборів тухольÑьких, міÑце ÑільÑького віча, котре в Ñтаровину ÑвлÑло з Ñебе вÑÑŽ Ñ– одиноку вдаÑÑ‚ÑŒ у руÑьких громадах. Довкола липи був широкий, рівний майдан. Ð Ñдами ÑтоÑли на нім до Ñхід ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ Ð³Ð»Ð°Ð´ÐºÑ– кам'Ñні брили, призначені на Ñтільці, де Ñідали Ñтарці громадÑькі, батьки родин. Кілько було таких батьків, Ñтілько й кам'Ñних Ñтільців. Поза ними було вільне міÑце. Під липою, над Ñамим джерелом, ÑтоÑв чотиригранний камінь з проверченою вÑередині дорого; тут на Ñ‡Ð°Ñ Ñ€Ð°Ð´Ð¸ виÑтавлÑлоÑÑ ÐºÐ¾Ð¿Ð½Ðµ знамено. Робік зроблене було друге Ð¿Ñ–Ð´Ð²Ð¸Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ - Ð´Ð»Ñ Ð±ÐµÑідника, Ñебто Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, хто в Ñкій- небудь Ñправі говорив; він виÑтупав із Ñвого міÑÑ†Ñ Ñ– входив на Ñе підвищеннÑ, щоб увеÑÑŒ народ міг чути його. Ðа другий день піÑÐ»Ñ Ð±Ð¾ÑÑ€Ñьких ловів гуÑто тухоль-Ñького народу роїлоÑÑ Ð¿Ð¾ копнім майдані. Гамір ішов по долині. Старці громадÑькі йшли повагом із Ñела один за одним Ñ– заÑідали на Ñвоїх міÑцÑÑ…. Шумно збиралаÑÑ Ð¼Ð¾-лодіж Ñ– Ñтавала поза ними широким півколеÑом. І жінки ÑходилиÑÑ, хоч не так чиÑленно: від громадÑької ради жаден дороÑлий громадÑнин, чи муж, чи жінка, не був виключений. І хоч рішаючий Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð¼Ð°Ð»Ð¸ тільки Ñтарці-батьки, але при нараді вільно було й молодежі, й жіноцтву подавати Ñвій Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð¿Ñ–Ð´ розвагу ÑтарцÑм. Сонце піднÑлоÑÑŒ уже виÑоко на небі, коли з Ñела, оÑтатні за вÑіма, надійшли закличники, неÑучи перед Ñобою тухольÑьке копне знамено. ПоÑва Ñ—Ñ… викликала загальний шепіт між громадою, а коли вони наблизилиÑÑ, вÑе втихло. Закличникн, тричі поклонившиÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñ–, вийшли під липу Ñ– познімали шапки з голів. УÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð° зробила те Ñаме. - ЧеÑна громадо,відізвалиÑÑ Ð·Ð°ÐºÐ»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¸ÐºÐ¸,чи Ð²Ð¾Ð»Ñ Ð²Ð°ÑˆÐ° нині раду держати? - Так, так! загула громада. - То нехай же бог помагає! Ñказали вони Ñ–, піднÑвши виÑоко вгору копне - знамено, вÑтромили його в дірку, продовбану в камені. Се був знак, - що рада зачата. Потім уÑтав зі Ñвого міÑÑ†Ñ Ð½Ð°Ð¹Ñтарший у зборі, Захар Беркут, Ñ– повільним, але твердим кроком виÑтупив під липу, Ñ–, доторкнувшиÑÑ Ñ—Ñ— рукою, наблизивÑÑ Ð´Ð¾ пливучої з Ñ—Ñ— ÐºÐ¾Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ñ€Ð¸, Ñ–, припавши на коліна, помазав Ñобі нею очі й уÑта. Се була звичайна ÑÑ‚Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð°Ð²Ð½Ñ Ñ†ÐµÑ€ÐµÐ¼Ð¾Ð½Ñ–Ñ, що знаменувала Ð¾Ñ‡Ð¸Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ ÑƒÑÑ‚ Ñ– проÑÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾ÐºÐ°, потрібне при такім важнім ділі, Ñк народна рада. По тім він Ñів на підвищенім міÑці, звернений лицем до народу, тобто до Ñхідної Ñторони неба. Захар Беркут - Ñе був Ñивий, Ñк голуб, звиш 90-літній Ñтарець, найÑтарший віком у цілій тухольÑькій громаді. Батько віÑьмох Ñинів, із Ñких три Ñиділи вже разом із ним між ÑтарцÑми, а наймолодший, МакÑим, мов здоровий дубчак між Ñвориною, визначавÑÑ Ð¼Ñ–Ð¶ уÑім тухоль-Ñьккм парубоцтвом. ВиÑокий роÑтом, поважний поÑтавою, Ñтрогий лицем, багатий доÑвідом Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¹ знаннÑм людей та обÑтавин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків Ñ– провідників цілого народу, про Ñких говорÑÑ‚ÑŒ нам тиÑÑчолітні піÑні та перекази. Ðезважаючи на глибоку ÑтаріÑÑ‚ÑŒ, Захар Беркут був іще Ñильний Ñ– кремезний. Правда, він не робив уже коло полÑ, не гонив овець у полонину, ані не ловив звіра в ліÑових нетрÑÑ…,- та, проте, працювати він не переÑтавав. Сад, паÑіка й ліки - Ñе була його робота. Скоро лишень веÑна завітає в тухольÑькі гори, Захар Беркут уже в Ñвоїм Ñаду, копле, чиÑтить, підрізує, щепить Ñ– переÑаджує. ДивувалиÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñни його знанню в Ñадівництві, тим більше дивувалиÑÑ, що він не кривÑÑ Ð· тим знаннÑм, але радо навчав кождого, показував Ñ– заохочував. ПаÑіка його була в ліÑÑ–, Ñ– кождеї погідної днини Захар Беркут ходив у Ñвою паÑіку, хоч дорога була утÑжлива Ñ– доÑить далека. Рвже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було наÑтане Ñ‡Ð°Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ зеленими ÑвÑтами а ÑвÑтом Купайла, Захар Беркут з Ñвоїм наймолодшим Ñипом МакÑимом іде на кілька неділь у гори за зіллÑм Ñ– ліками. Правда, чиÑÑ‚Ñ– та проÑÑ‚Ñ– звичаї тодішнього народу, Ñвіже тухольÑьке повітрÑ, проÑторі та здорові хати Ñ– ненаÑтанна та зовÑім не надÑильна Ð¿Ñ€Ð°Ñ†Ñ - вÑе те вкупі хоронило людей від чаÑтих Ñ– заразливих хвороб. Зате чаÑтіше лучалиÑÑ ÐºÐ°Ð»Ñ–Ñ†Ñ‚Ð²Ð°, рани, на Ñкі, певно, ніÑкий знахар не вмів так Ñкоро Ñ– так гарно зарадити, Ñк Захар Беркут. Ðле не в тім уÑім покладав Захар Беркут головну вагу Ñвого Ñтаречого життÑ. Â«Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð»Ð¸Ñˆ доти має вартіÑÑ‚ÑŒ,- говорив він чаÑтенько,- доки чоловік «може помагати іншим. Коли він Ñтає Ð´Ð»Ñ Ñ–Ð½ÑˆÐ¸Ñ… Ñ‚Ñгарем, а Ñ…Ñ–Ñна не «приноÑить їм ніÑкого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже «й жити не варт. Хорони мене боже, щоб Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¸-будь мав ÑтатиÑÑ Ñ‚Ñгарем Â«Ð´Ð»Ñ Ñ–Ð½ÑˆÐ¸Ñ… Ñ– Ñ—Ñти лаÑкавий, хоч Ñ– Ñк заÑлужений хліб!» Ті Ñлова - то «була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Ð’Ñе, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив Ñ– думав з поглÑдом на добро Ñ– хоÑен інших, а поперед уÑього - громади. Громада - то був його Ñвіт, то була ціль його життÑ. Ви-дÑчи, що медведі та дики чаÑто калічать худобу й людей у горах, він, ще бувши молодим парубком, задумав навчитиÑÑ Ð»Ñ–Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð¸ рани Ñ–, покинувши батьківÑький дім, вибравÑÑ Ð² далеку, незнайому дорогу до одного Ñлавного ворожбита, Ñкий, чутка була, вмів замовлÑти Ñтріли й кров. Ðле примова того Ð»Ñ–ÐºÐ°Ñ€Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð¿ÑƒÑтою. Захар Беркут, прийшовши до нього, обіцÑв йому деÑÑÑ‚ÑŒ ку-шіць плати, щоб навчив його Ñвоєї примови. Ворожбит приÑтав, але Захарові не доÑить було навчитиÑÑ Ð½Ð°Ñліпо, він хотів попереду переконатиÑÑ, чи лік ворожбитів добрий. Він вийнÑв Ñвій ніж Ñ– задав Ñобі ним глибоку рану в Ñтегно. - Ðа, заков,Ñказав він до зачудованого лікарÑ. Примова не вдалаÑÑ. - Е,Ñказав лікар,це Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ не вдаєтьÑÑ, що ти Ñамовільно завдав Ñобі - рану. Такої рани замовити не можна. - Ðу, то видно, що кепÑька Ñ‚Ð²Ð¾Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ð¾Ð²Ð°, Ñ– мені Гі не потрібно. Я - потребую такої примови, котра не питала би, чи рана Ñамовільна, чи - ні, а загоїла б уÑÑку. І, Ñк Ñтій, Захар Беркут покинув ворожбита Ñ– пішов дальше - розпитувати ліпших лікарів. Довго блукав він по горах Ñ– долах, аж поки по році Ð±Ð»ÑƒÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ зайшов до ÑкитÑьких монахів. Між ними був один Ñтолітній Ñтарець, що довгі чаÑи пробував на ÐфонÑькій горі у греків Ñ– читав там багато Ñтарих грецьких книг. Той монах умів чудово лічити рани Ñ– бравÑÑ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñвоєї штуки кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді Ñ– покажетьÑÑ Ð¹Ð¾Ð¼Ñƒ чоловіком щирого ÑÐµÑ€Ñ†Ñ Ð¹ чиÑтої душі. Багато вже учеників приходило до Ñтарого, вічно задуманого Ñ– вічно Ñумовитого монаха, але ні одного він не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року Ñ– не Ð²Ð¸Ð½Ñ–Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ тайників лікарÑьких. Про цього-то Ð»Ñ–ÐºÐ°Ñ€Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‡ÑƒÐ² Захар Беркут Ñ– наваживÑÑ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÑ‚Ð¸ його пробу. Прийшовши до ÑкитÑького монаÑтирÑ, проÑив, щоб заведено його до ÑÑ‚Ð°Ñ€Ñ†Ñ ÐкинтіÑ, Ñ– одверто розповів йому про ціль Ñвого приходу. Сивобородий, понурий дід Ðкинтій прийнÑв його без Ñуперечки - Ñ– Захар вибув не рік, а цілі три роки. Він вернувÑÑ Ð·Ð¾ Ñкита новим чоловіком; його любов до громади Ñтала ще гарÑчішою Ñ– Ñильнішою, його Ñлова плили кришталевою, чиÑтою хвилею, були Ñпокійні, розумні Ñ– тверді, Ñк Ñталь, а проти уÑÑкої неправди гоÑтрі, Ñк бритва. Ð’ Ñвоїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав Ñвіт, був Ñ– в Галичі, Ñ– в Києві, бачив кнÑзів Ñ– Ñ—Ñ… діла, пізнав воÑків Ñ– купців, а його проÑтий, ÑÑний розум Ñкладав уÑе бачене й чуте, зерно до зерна, в Ñкарбницю пам'ÑÑ‚Ñ– Ñк матеріали Ð´Ð»Ñ Ð´ÑƒÐ¼ÐºÐ¸. Він вернувÑÑ Ð· мандрівки не тільки лікарем, але й громадÑнином. Бачачи по долах, Ñк кнÑзі та Ñ—Ñ… боÑри ÑилуютьÑÑ Ð¾Ñлабити Ñ– розірвати громадÑькі вільні порÑдки по Ñелах, щоб опіÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð·'єднаних Ñ– розрізнених людей тим легше повернути в невольників Ñ– Ñлуг, Захар Беркут переконавÑÑ, що Ð´Ð»Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ братів-ÑелÑн нема іншого Ñ€Ñтунку й іншої надії, Ñк тільки добре ÑƒÐ»Ð°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¹ розумне Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð° Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñьких порÑдків, громадÑької ÑпільноÑÑ‚Ñ– та дружноÑÑ‚Ñ–. Рз другого боку, від ÐÐºÐ¸Ð½Ñ‚Ñ–Ñ Ñ– від інших бувалих людей він чимало наÑлухавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ громадÑькі порÑдки в північній РуÑÑ–, в Ðовгороді, ПÑкові, про добробут Ñ– розцвіт тамошніх людей, Ñ– вÑе те запалювало його гарÑчу душу до Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ - віддати ціле Ñвоє Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð° поправу й ÑÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð¸Ñ… громадÑьких порÑдків у Ñвоїй рідній Тухольщині. СімдеÑÑÑ‚ літ минуло від того чаÑу. Мов Ñтародавній дуб-велетень, ÑтоÑв Захар Беркут Ñеред молодого Ð¿Ð¾ÐºÐ¾Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– міг тепер бачити плоди Ñвоєї довголітньої діÑльноÑÑ‚Ñ–. І, певно, не без радоÑÑ‚Ñ– міг він глÑдіти на них. Мов одна душа, ÑтоÑла тухольÑька громада дружно в праці Ñ– вживанню, в радощах Ñ– в горю. Громада була Ð´Ð»Ñ Ñебе Ñ– Ñуддею, Ñ– впорÑдчиком у вÑьому. ГромадÑьке поле, громадÑькі ліÑи не потребували Ñторожа - громада Ñама, вÑÑ Ñ– завÑіди, бачно берегла Ñвоє добро. Бідних не було в громаді; Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð´Ð¾Ñтачала пожитку Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ…, а громадÑькі шпихліри та Ñтодоли ÑтоÑли завÑіди отвором Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ñ‚Ñ€ÐµÐ±ÑƒÑŽÑ‡Ð¸Ñ…. КнÑзі Ñ– Ñ—Ñ… боÑри завиÑливим оком глÑділи на те життÑ, в Ñкім Ð´Ð»Ñ Ð½Ð¸Ñ… не було міÑцÑ, в Ñкім Ñ—Ñ… не потребували. Раз у рік з'їздив у Тухольщину кнÑзівÑький збірщик податків, Ñ– громада ÑтаралаÑÑŒ Ñкнайборше позбутиÑÑ Ð½ÐµÐ¼Ð¸Ð»Ð¾Ð³Ð¾ урÑдового гоÑÑ‚Ñ: через день або два він виїздив, обвантажений уÑÑким добром - бо податки в великій мірі платили тухольці натурою. Ðле в Тухольщині збірщик кнÑзівÑьких податків не був таким Ñамовладним паном, Ñк по інших Ñелах. Тухольці добре уважали, що належитьÑÑ Ð·Ð±Ñ–Ñ€Ñ‰Ð¸ÐºÐ¾Ð²Ñ–, а що кнÑзеві, Ñ– не попуÑкали йому зробити над ними ніÑкого надужиттÑ. Ðле не тільки в Ñамій Тухольщині видний Ñ– ÑпаÑенний був вплив Захара Беркута; його знали люди на кільканадцÑÑ‚ÑŒ миль довкола, по руÑькім Ñ– угорÑькім боці. Та й то знали його не лиш Ñк чудовного лікарÑ, що лічить рани Ñ– вÑÑкі боліÑÑ‚Ñ–, але й не менше Ñк чудовного беÑідника та порадника, котрий «Ñк заговорить, то немов бог тобі в Ñерце вÑтупає», а Ñк порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан Ñтарців набери, то й Ñ‚Ñ– вкупі, певно, ліпшої ради не придумають. Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконаннÑ, що Ñк чоловік Ñам-один Ñеред громади Ñлабий Ñ– безрадний, так Ñ– одна громада Ñлаба, Ñ– що тільки Ñпільне Ð¿Ð¾Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– Ñпільне Ð´Ñ–Ð»Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð½Ð¾Ð³Ð¸Ñ… ÑуÑідніх громад може надати їм Ñилу Ñ– може в кождій громаді поокремо зміцнити Ñвобідні порÑдки громадÑькі. Тож ніколи, працюючи вÑілÑкими ÑпоÑобами Ð´Ð»Ñ Ñвоєї Тухоль-щини, Захар не забував Ñ– про ÑуÑідні громади. Він за молодших чаÑів чаÑто ходив по громадах, бував на Ñ—Ñ… копних зборах, ÑтаравÑÑ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ð°Ñ‚Ð¸ добре Ñ—Ñ… потреби й людей, Ñ– вÑюди ради та намови його змагали до одного: до ÑÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ¶Ð½Ñ–Ñ…, товариÑьких Ñ– братерÑьких зв'Ñзків між людьми в громадах Ñ– між громадами в ÑуÑідÑтві. Рзв'Ñзки Ñ‚Ñ– були тоді ще доÑить живі й Ñильні; ще роз'їд- лива кнÑзівщина та боÑрщина не здужала була порозривати Ñ—Ñ… до решти,- тому й не диво, що під проводом так уÑіма любленого, так доÑвідного Ñ– громадÑькому ділу відданого чоловіка, Ñк Захар Беркут, Ñ‚Ñ– зв'Ñзки живо відновилиÑÑ Ñ– зміцніли. ОÑобливо зв'Ñзок з руÑькими громадами по угорÑькім боці був дуже важним ділом Ð´Ð»Ñ Ð¢ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒ-щини, ба й Ð´Ð»Ñ Ñ†Ñ–Ð»Ð¾Ñ— СтрийÑької верховини, багатої вовною та кожухами, та зате доÑить убогої на хліб, Ñкого мали недоÑтатком загірні люди. Отже ж то одним із головних Ñтарань Захара було - провеÑти зі Ñвоєї Тухоль- щини проÑту Ñ– безпечну дорогу на угорÑький бік. Довгі літа він ноÑивÑÑ Ð° тою гадкою, переходив здовж Ñ– вшир тухольÑькі полонини, розмірковуючи, куди би найліпше, найбезпечніше Ñ– а найменшим коштом можна провеÑти дорогу, а заразом ÑтаравÑÑ Ð·Ð²Ñ–Ð»ÑŒÐ½Ð° й ненаÑтанно накло- нювати верховинÑькі громади по однім Ñ– другім боці БеÑ-кида до того діла. При кождій нагоді, на кождій громадÑькій раді він не залишав доказувати кориÑÑ‚ÑŒ Ñ– потребу такої дороги, поки вкінці не добивÑÑ Ñього. Більше Ñк деÑÑÑ‚ÑŒ громад з ближчої й дальшої околиці приÑлали до Тухлі Ñвоїх виборних на громадÑьку раду, на Ñкій мало обговорюватиÑÑŒ Ð¿Ð¾Ð±ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ— дороги. Се був радіÑний день Ð´Ð»Ñ Ð—Ð°Ñ…Ð°Ñ€Ð°. Він не тільки прийнÑвÑÑ Ñ€Ð°Ð´Ð¾ Ñам повитичувати, куди має йти дорога, але також через веÑÑŒ чаÑ, поки вона мала будуватиÑÑ, взÑвÑÑ Ð½Ð°Ð´Ð·Ð¸Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸ за роботою, а окрім того, виправив чотирьох Ñвоїх Ñинів до роботи, а п'Ñтий його Ñин, коваль, мав із Ñвоєю перевізною кузнею вÑе бути на міÑці роботи Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸ потрібних знарÑддів. Кожда громада виÑилала по кільканадцÑÑ‚ÑŒ робітників, із запаÑом Ñвого хліба й Ñвоєї Ñтрави,- Ñ– під проводом невтомного Захара дорога була збудована в однім році. КориÑÑ‚Ñ– Ñ—Ñ— відразу Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… Ñтали очевидні. Зв'Ñзок з багатими ще тоді угро-руÑькими громадами оживив уÑÑŽ верховину; почалаÑÑ Ð¶Ð¸Ð²Ð° Ñ– обопільна хоÑен - на обміна здобутків праці: туди йшли кожухи, Ñир овечий та й цілі отари на заріз, а відтам пшеницÑ, жито та полотна. Ðле не тільки Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð³Ð¾ обмінного торгу була вигідна тухольÑька дорога; вона була також проводом Ð´Ð»Ñ Ð²ÑілÑких віÑтей про Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´ по однім Ñ– по другім боці БеÑкида, була живою ниткою, що в'Ñзала докупи дітей одного народу, розбитих між двома державами. Правда, тухольÑька дорога була не перша така нитка. Ð”Ð°Ð²Ð½Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ñ– колиÑÑŒ далеко Ñлавніша була дуклÑнÑька дорога. Ðле галицько-руÑьким кнÑзÑм вона з многих причин не злюбилаÑÑ, менше, може, Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що піддержувала живий зв'Ñзок між громадами по Ñім Ñ– по тім боці БеÑкида та через те Ñкріплювала в одних Ñ– в других вольні громадÑькі порÑдки, Ñк радше Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що туди чаÑтенько мадьÑÑ€Ñькі королі й дуки впадали з війÑьками до Червоної РуÑÑ–. От тому-то галицькі та перемиÑькі кнÑзі ÑтаралиÑÑŒ коли не зовÑім замкнути, то бодай укріпити ту входову браму в Ñвої границі, а звіÑно, що таке «укріпленнÑ», зроблене по-державному Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð´ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð½Ð¸Ñ… цілей, муÑило вийти на шкоду громад Ñ– громадÑької Ñамоуправи. КнÑзі понаÑаджували здовж дуклÑнÑької дороги Ñвоїх боÑÑ€, понадаровували їм із громадÑьких земель проÑторі грунти й поÑідища Ñ– вложили на них обов'Ñзок - пильнувати ДуклÑнÑької брами, в разі воєнного нападу ÑпинÑти неприÑÑ‚ÐµÐ»Ñ Ð²Ð¾Ñ”Ð½Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ дружинами, набраними з околичних громад, а також заÑіками, Ñебто дерев'Ñними та кам'Ñними запорами, що ними в Ñ‚Ñ–Ñних міÑцÑÑ… завалювано дорогу, чинÑчи Ñ—Ñ— при Ñкій-такій обороні зовÑім непрохідною Ð´Ð»Ñ Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ñ… воÑків. РозумієтьÑÑ, що Ñ‚Ñ– обов'Ñзки цілим Ñвоїм Ñ‚Ñгарем Ñпадали на ÑелÑн, на громади. Вони не тільки тратили чаÑÑ‚ÑŒ Ñвоїх Ñпоконвічних земель, на Ñких розÑідалиÑÑ Ð±Ð¾Ñри, але муÑили, крім того, Ñтавити варти, давати дружинників та Ñлуг бобрам, робити заÑіки, ба, в разі воєнного чаÑу, піддані були зовÑім боÑÑ€Ñьким розказам Ñ– боÑÑ€Ñькому Ñудові. Очевидна річ, боÑрин, обдарований такими широкими правами, ÑтавÑÑ Ñилою в Ñелі Ñ–, зовÑім природно, дбав про Ð¿Ð¾Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¹ ÑƒÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñвоєї Ñили. Щоб забагатіти, боÑри закладали на шлÑху Ñвої влаÑні заÑіки-рогачки Ñ– побирали з них Ñ– в Ñпокійних чаÑах оплату від уÑÑкого проїжджого, а Ñе муÑило Ñпинити живий рух по дуклÑнÑькій дорозі, оÑлабити живі зв'Ñзки між громадами. РрівночаÑно з оÑлабленнÑм тих зв'Ñзків муÑив іти й упадок вічних, вільних порÑдків у Ñамих громадах. ВдаÑÑ‚ÑŒ боÑÑ€Ñька не могла й не хотіла обік Ñебе терпіти другої, громадÑької влаÑÑ‚Ñ–; між боÑрами а громадами муÑило прийти до довгої й Ñ‚Ñжкої боротьби, Ñка вкінці випала на некориÑÑ‚ÑŒ громад. Правда, в тім чаÑÑ–, коли йде наше оповіданнÑ, боротьба тота ще далеко не була Ñкінчена, а декуди, в відлюдних гірÑьких Ñелах, ще й зовÑім не почалаÑÑ,- Ñ– Ñе були, можна Ñказати напевно, найщаÑливіпгі закутки тодішньої РуÑÑ–. До таких щаÑливих закутків належала й Тухольщина, а дорога, проведена через БеÑкид на Угри, на довгі чаÑи забезпечила й' добробуток. ТухольÑька дорога не була ще в руках боÑÑ€Ñьких, була вільна Ð´Ð»Ñ ÐºÐ¾Ð¶Ð´Ð¾Ð³Ð¾, хоч громадÑни Ñуміжних з нею Ñелищ, Ñк червоноруÑького, так Ñ– угорÑького боку, пильно Ñтерегли Ñ—Ñ— від уÑÑкого ворожого нападу Ñ– давали Ñобі взаїмно знати про вÑÑку грозÑчу небезпеку, Ñку таким ÑпоÑобом відбивано завчаÑу Ñ– тихо Ñполученими Ñилами вÑÑ–Ñ… заінтереÑованих тим ділом громад. Ðе диво, проте, що, лежачи при тій дорозі, на Ñередині між Угорщиною Ñ– Підгір'Ñм, Тухольщина раз у раз підноÑилаÑÑ Ð½Ðµ лише добрим побутом, але й Ñвобідним громадÑьким ладом. Своїм приміром вона оÑвіжувала Ñ– піддержувала вÑÑŽ дооколичну верховину, а оÑобливо Ñ‚Ñ– Ñела, в Ñких уже були кнÑжі боÑри Ñ– в Ñких почалаÑÑŒ уже руйнуюча боротьба між давнім громадÑтвом а новим панÑтвом. ГарÑче Ñлово Ñ– велика повага Захара Беркута при-чинювалиÑÑ Ð½ÐµÐ¼Ð°Ð»Ð¾ до того, що, поки більша чаÑÑ‚ÑŒ громад держалаÑÑ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ðµ в тій боротьбі, боÑри не могли так швидко розширювати Ñвоєї влаÑÑ‚Ñ–, Ñк їм Ñього бажалоÑÑ, Ñ– муÑили жити в добрій злагоді з громадами, підлÑгаючи в чаÑах Ñупокою Ñ—Ñ… копним Ñудам Ñ– заÑідаючи в них поруч з іншими ÑтарцÑми Ñк рівні з рівними. Ðле такий Ñтан був боÑрам дуже немилий; вони ждали воєнного чаÑу, Ñк не знати Ñкого празника, бо тоді вÑміхалаÑÑŒ їм Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ - відразу захопити вÑÑŽ влаÑÑ‚ÑŒ у Ñвої руки, а при тій нагоді розбити до крихти ненавиÑні громадÑькі порÑдки, так, аби раз захоплена влаÑÑ‚ÑŒ уже не потребувала виходити з Ñ—Ñ… рук. Ðле чаÑу воєнного не було. Володар Червоної РуÑÑ–, кнÑзь Данило Романович, хоч Ñ– Ñкий був лаÑкавий Ð´Ð»Ñ Ð±Ð¾ÑÑ€ - не то що його батько,- але допомогти Їм багато не міг, зайнÑтий то ÑтараннÑми про королівÑьку корону, то Ñпорами кнÑзів, що дерлиÑÑŒ за великокнÑжий київÑький преÑтол, а найменше забезпечуваннÑм Ñвого краю против нового, доÑÑ– не чуваного ворога - монголів, що перед деÑÑтьма роками, мов Ñтрашна громова хмара, поÑвилиÑÑ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ на Ñхідних границÑÑ… РуÑÑ–, в наддонÑьких Ñтепах, Ñ– побили зібраних руÑьких кнÑзів у Ñтрашній Ñ– дуже кровавій битві над рікою Калкою. Ðле з-над Калки нагло, немов наполошені хоробріÑÑ‚ÑŽ руÑичів, вони вернули назад, Ñ– оÑÑŒ уже деÑÑтий рік минав, а про них не було нічого чути. Тільки глуха тривога ходила по народі, мов гарÑча вітрова Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒ по дозріваючім житі Ñ– ніхто не знав, чи Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ ÑƒÐ»ÑжетьÑÑ, чи, може, нажене з Ñобою грізну градову тучу. Рнайменше знали Ñе й надіÑлиÑÑŒ Ñього кнÑзі та боÑри. Вони Ñпокійно по погромі над Калкою прийнÑлиÑÑ Ð·Ð° Ñвою давню роботу - Ñпори за наÑÐ»Ñ–Ð´Ð´Ñ Ð¿Ñ€ÐµÑтолів Ñ– Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ð¿ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñвобідних та Ñамоуправних громадÑьких порÑдків. Ðерозумні! Вони підривали дуба, котрий годував Ñ—Ñ… Ñвоїми жолудьми! Коли б були Ñвою вдаÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ñвою Ñилу повернули на ÑÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð»ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð° не на Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ð¿ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð¸Ñ… порÑдків по громадах Ñ– живих зв Ñзків між громадами, то наша РуÑÑŒ, певно, не була б упала під Ñтрілами та топорами монголів, але була б оÑтоÑлаÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ них, Ñк глибоко вкорінений дуб-велетень оÑтоюєтьÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ оÑінньої бурі! ЩаÑлива була Тухольщина, бо доÑÑ– ÑкоÑÑŒ обминали Ñ—Ñ— неÑиті очі кнÑзів Ñ– боÑÑ€. Чи то Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що лежала так віддалік від Ñвіту, між горами та Ñкалами, чи, може, Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що надто великого багатÑтва в ній не було. ДоÑить того, що боÑри ÑкоÑÑŒ не мали охоти затіÑуватиÑÑ Ð² той закуток. Ðле Ñ– Ñе щаÑÑ‚Ñ Ð½Ðµ було вічне. Ðараз одної гарної днини заїхав у тухольÑькі гори боÑрин Тугар Вовк Ñ–, не кажучи нікому ані Ñлова, почав на горбі над Опором, віддалік від Тухлі, але на тухольÑькім грунті, будувати Ñобі дім. Тухольці з Ð·Ð°Ñ‡ÑƒÐ´ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ñ€Ð°Ð·Ñƒ мовчали не ÑпинÑли нового гоÑÑ‚Ñ, далі почали допитуватиÑÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾, хто він, відки Ñ– за чим приходить Ñюди? - Я боÑрин кнÑÐ·Ñ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ð»Ð°,гордо відповідав їм Тугар Вовк.За мої заÑлуги - кнÑзь надгородив мене землÑми й ліÑами в Тухольщині. - Ðле ж Ñе землі й ліÑи громадÑькі! відповідали йому тухольці. - Се мене нічого не обходить,відказував боÑрин,ідіть Ñ– в кнÑÐ·Ñ - допоминайтеÑÑ. Я маю його грамоту - Ñ– більше нічого знати не хочу! Тухольці кивали головами на такі боÑÑ€Ñькі Ñлова Ñ– не казали нічого. РбоÑрин тим чаÑом починав Ñобі вÑе згорда вÑе похвалÑвÑÑ ÐºÐ½Ñжою лаÑкою та кнÑжою волею, хоч зрештою, наразі й не ÑÑ‚Ñ–ÑнÑв ні в чім тухольців Ñ– не мішавÑÑ Ð² Ñ—Ñ… громадÑькі діла. Тухольці, а оÑобливо молодші, зразу, чи то з цікавоÑÑ‚Ñ–, чи з звичайної гоÑтинноÑÑ‚Ñ–, чаÑтенько ÑходилиÑÑ Ð· боÑрином Ñ– робили йому деÑкі приÑлуги,- аж нараз, мов Ñокирою втÑв, переÑтали ходити Ñ–, очевидно, зовÑім уникали його. Се зразу здивувало, а далі й розÑердило боÑрина, Ñ– він почав тепер чинити тухольцÑм уÑÑкі пакоÑÑ‚Ñ–. Дім його ÑтоÑв Ñкраз над тухольÑькою дорогою, Ñ– він, ідучи за приміром інших боÑÑ€, поÑтавив на дорозі величезну рогачку Ñ– ждав від проїжджих Ð´Ð»Ñ Ñебе мита. Та тухольці були тугий народ. Вони почули відразу, що тут починаєтьÑÑ Ñ€Ñ–ÑˆÑƒÑ‡Ð° боротьба, Ñ– поÑтановили за радою Захара Беркута ÑтоÑти твердо Ñ– невідÑтупне при Ñвоїх правах до крайньої крайноÑÑ‚Ñ–. Зараз тиждень по виÑтавленню рогачки виÑлала тухоль-Ñька рада громадÑька Ñвоїх відпоручників до Тугара Вовка. Відпоручники завдали йому коротке Ñ– рішуче питаннÑ: - Що робиш, боÑрине? За що Ñпираєш дорогу? - Так мені хочетьÑÑ! відповів гордо боÑрин.Коли вам кривда, то йдіть - жалуйтеÑÑŒ на мене до кнÑзÑ. - Ðле ж Ñе дорога не кнÑжа, а громадÑька. - Се мене нічого не обходить! З тим відпоручники й віддалилиÑÑ, але зараз по Ñ—Ñ… відході прийшла з Тухлі ціла ватага ÑільÑької молодежі з Ñокирами Ñ– тихеÑенько порубала рогачку на дрібні куÑні, наклала з неї огонь Ñ– Ñпалила Ñ—Ñ— недалеко від боÑÑ€Ñького двора. БоÑрин лютивÑÑ Ð½Ð° Ñвоїм дворі, клÑв поганих Ñмердів, але ÑупротивлÑтиÑÑ Ñ—Ð¼ не мав ÑмілоÑÑ‚Ñ– Ñ– наразі не робив уже другої рогачки. Перший напад на громадÑькі права був відбитий, але тухольці не радувалиÑÑ Ð·Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ñно,- вони добре знали, що Ñе тільки перший напад Ñ– що за ним треба надіÑтиÑÑŒ інших. І Ñправді, так воно ÑталоÑÑ. Одного Ð´Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð±Ñ–Ð³Ð»Ð¸ до Тухлі вівчарі, голоÑÑчи Ñумну віÑÑ‚ÑŒ, що боÑÑ€Ñькі Ñлуги зганÑÑŽÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ… із найкращої громадÑької полонÑни. Ðе вÑпіли вівчарі до ладу розказати Ñвого, коли втім прибігли громадÑькі ліÑничі, кажучи, що боÑрин відмірює Ñ– запальковує Ð´Ð»Ñ Ñебе величезний куÑень найкращого громадÑького ліÑу. Знов громадÑька рада виÑлала відпоручників до Тугара Вовка. - За що, боÑрине, кривдиш громаду? - Я беру тільки те, що мені мій кнÑзь дарував. - Ðле ж Ñе не кнÑжі, а громадÑькі землі! КнÑзь не міг дарувати того, - що до нього не належить. - Ðу, то йдіть на кнÑÐ·Ñ Ð¶Ð°Ð»ÑƒÐ¹Ñ‚ÐµÑÑ! відказав їм боÑрин Ñ– відвернувÑÑ - від них. Від тої пори почалаÑÑ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ð¸Ð²Ð° війна між боÑрином Ñ– тухольцÑми. То раз тухольці зженуть боÑÑ€Ñькі Ñтада зі Ñвоїх полонин, то боÑÑ€Ñькі Ñлуги зженуть тухольÑькі отари. ЛіÑу, загарбаного боÑрином, Ñтерегли Ñ– громадÑькі, Ñ– боÑÑ€Ñькі ліÑничі, між котрими не раз приходило до Ñварки Ñ– бійки. Се лютило боÑрина чимраз дужче, Ñ– він вкінці казав убивати тухольÑьку худобу, придибану на загарбаних полонинах, а одного громадÑького ліÑничого, придибаного в заграбленім ліÑÑ–, велів прив'Ñзати до дереза Ñ– Ñікти терновими різками мало що не на Ñмерть. Сьо-'-о було вже замного тухольÑькій громаді. Многі голоÑи обізвалиÑÑ Ð·Ð° тим, аби по давньому звичаю до боÑрина при-ложити закон про непокірного Ñ– шкідного громадÑнина, розбійника та Ð·Ð»Ð¾Ð´Ñ–Ñ Ñ– вигнати його з обÑÑгу громадÑьких земель, а дім його зруйнувати дотла. Велика чаÑÑ‚ÑŒ громадÑн приÑтала на Ñе, Ñ– певно, що круто прийшлоÑÑŒ би було тоді боÑринові, коли б Захар Беркут не був виÑловив тої думки, що не належитьÑÑ Ð·Ð°Ñуджувати нікого, не виÑлухавши вперед його оправданнÑ, Ñ– що ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ домагаєтьÑÑ Ð·Ð°ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ‚Ð¸ боÑрина поперед уÑього на громадÑький копний Ñуд, дати йому можніÑÑ‚ÑŒ витолкуватиÑÑ Ñ– аж потім поÑтупати з ним так, Ñк оÑудить громада при повнім Ñпокою й розвазі. Тої розумної ради поÑлухала тухольÑька громада. Певно, ніхто в нинішнім зборі не розумів так добре важноÑÑ‚Ñ– Ñеї хвилі, Ñк Захар Беркут. Він бачив, що тут ціле діло його Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð²Ð°Ð¶Ð¸Ñ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð° віÑтрю громадÑького заÑуду. Та й коби-то в тім заÑуді ходило лиш о проÑту ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ, то Захар був би Ñпокійний Ñ– покладавÑÑ Ð± уповні на громадÑький розум. Ðле тут приходилоÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð°Ð¶Ð°Ñ‚Ð¸ - перший раз на тухольÑькім копнім Ñуді - також інші, поÑторонні, а безмірно важні обÑтавини, що запутували Ñправу майже до безвихідноÑÑ‚Ñ–. Захар розу^ мів добре, що заÑуд, чи прихильний, чи неприхильний Ð´Ð»Ñ Ð±Ð¾Ñрина, грозить громаді великою небезпекою. Прихильний заÑуд значить Ð¿Ñ€Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ так права, Ñк Ñили по Ñтороні боÑрина, раз назавÑіди упокорить перед ним громаду, віддаÑÑ‚ÑŒ йому в руки на тільки загарбані ліÑи й полонини, але й цілу громаду, буде першим Ñ– найтÑжчим виломом у вільнім громадÑькім уÑтрою, над Ñкого відновленнÑм Ñ– ÑкріпленнÑм він ненаÑтанно трудивÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ñгом ÑімдеÑÑтьох літ. Рнеприхильний заÑуд, що вирече Ð¿Ñ€Ð¾Ð³Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ñрина з громади, грозить також немалою небезпекою. Ðну ж боÑрин зуміє підмовити кнÑзÑ, розбудити його гнів, переконати його, що тухольці - бунтівники? Се може ÑÑ‚Ñгнути велику бурю або й цілковиту руїну на Гухольщину, Ñк подібні заÑуди кілька разів уже ÑÑ‚Ñгали руїну на інші громади, що Ñ—Ñ… кнÑзі узнавали за бунтівничі Ñ– віддавали боÑрам та Ñ—Ñ… дружинам на Ñ€Ð¾Ð·Ð³Ñ€Ð°Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð° на знищеннÑ. Оба Ñ‚Ñ– важкі виходи нинішньої ради наповнÑли Ñерце Ñтарого Захара великим Ñумом, Ñ– він щиро моливÑÑ Ð´ÑƒÑ…Ð¾Ð¼ перед почином ради до великого Дажбога-СонцÑ, щоб той проÑвітив розум його Ñ– його громади Ñ– дав їм знайти праву Ñтежку Ñеред уÑÑ–Ñ… тих трудноÑтей. - ЧеÑна громадо! так зачав він Ñвою беÑіду.Ðе буду від Ð²Ð°Ñ Ñкривати, - та й, впрочім, ви й Ñамі то добре знаєте, Ñкі важкі й великі діла - чекають Ñьогодні нашого громадÑького розÑуду. Коли поглÑдаю на те, - що довкола Ð½Ð°Ñ Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ñ‚ÑŒÑÑ Ñ– що нам грозить, то так Ñ– здаєтьÑÑ Ð¼ÐµÐ½Ñ–, що - наше дотеперішнє Ñпокійне громадÑьке Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¿Ð°Ð»Ð¾ безповоротно, що - тепер наÑтупає Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ ÑƒÑÑ–Ñ… пора показати на ділі, в боротьбі, чи - наші громадÑькі порÑдки Ñправді міцні й добрі, чи можуть видержати - надходÑчу важку бурю. Яка Ñе Ð±ÑƒÑ€Ñ Ð½Ð°Ð´Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚ÑŒ на наÑ, Ñ– то не з одного - боку, Ñе ви знаєте Ñ– почуєте ще ширше на нинішній раді, тож про Ñе Ñ - тепер не потребую говорити. Я хотів би тільки показати вам Ñ– вбити - незнищимо в вашу Ñ‚Ñмку те Ñтановище, на Ñкім би нам, по моїй думці, - треба ÑтоÑти, твердо ÑтоÑти до крайньої крайноÑÑ‚Ñ–. Рвтім, Ñ– тут ні - Ñ, ні ніхто інший не має влаÑÑ‚Ñ– над вами: Ñхочете, то поÑлухаєте, а - не Ñхочете Ð²Ð¾Ð»Ñ Ð²Ð°ÑˆÐ°! Тільки ж кажу вам, що Ñьогодні ми Ñтоїмо на - розÑтайній дорозі, Ñьогодні нам прийдетьÑÑ Ð²Ð¸Ð±Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸: Ñюди чи туди. - Тож годитьÑÑ Ð½Ð°Ð¼, людÑм Ñтарим Ñ– доÑвідним, добре виÑÑнити Ñобі той - вибір Ñ– Ñ‚Ñ– дороги, на Ñкі він може повеÑти наÑ, Ñ– те міÑце, на - котрім ми Ñтоїмо тепер! - ПоглÑньте, чеÑна громадо, на те наше копне знамено, котре від - п'ÑтдеÑÑтьох літ чує наші Ñлова Ñ– бачить наші діла. Чи знаєте ви, що - виражають його знаки? СвÑÑ‚Ñ– Ñ– поважні Ñтарці, батьки наші, зробили його Ñ– передали мені його значеннÑ. «Захаре,- Ñказали вони,- колиÑÑŒ, у хвилі найгрізнішої небезпеки, коли Â«Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°Ð²ÐµÑ€Ð½Ðµ Ñупротивну хвилю на громаду Ñ– загрозить Ñ—Ñ— порÑдок,- «тоді ти відкриєш громаді, що значить Ñе знамено, а заразом відкриєш, «що на нім Ñпочиває наше й нашого духа-опікуна благоÑловенÑтво, що «відÑÑ‚ÑƒÐ¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ тої дороги, Ñку вказує те знамено, буде найбільшим «нещаÑÑ‚Ñм Ð´Ð»Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð¸, буде початком Ñ—Ñ— цілковитого упадку!» Захар утих на хвилю. Його беÑіда зробила велике Ð²Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° вÑÑ–Ñ… громадÑн. УÑÑ–Ñ… очі звернені були на знамено, що на виÑокій жердці, вÑтромленій у камінь, ÑтоÑло перед громадою, блиÑкотіло Ñрібною оковою на Ñвоїх кільцÑÑ… Ñ– повівало кармазиновою хоруговкою, немов переливалоÑÑŒ живою кров'ÑŽ. - Я доÑÑ– не говорив вам про Ñе нічого,говорив Захар дальше,бо чаÑи - були Ñпокійні. Ðле Ñьогодні пора Ñе зробити. ГлÑдіть на нього, на Ñе - знамено наше! З одного здорового Ð¿Ð½Ñ Ð²Ð¸Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ½Ð¸Ð¹ веÑÑŒ той Ñуцільний - ланцюг, Ñильний Ñ– немов замкнутий у Ñобі, а прецінь Ñвобідний в - кождім поєдинчім коліÑці, готовий прийнÑти вÑÑкі зв'Ñзки. Сей ланцюг - то наш руÑький рід, такий, Ñкий вийшов з рук добрих, творчих духів. - Кожде коліÑце в тім ланцюзі то одна громада, нерозривно, з Ñамої - природи зв'Ñзана з уÑіма іншими, а, проте, Ñвобідна Ñама в Ñобі, - немов замкнена Ñама в Ñобі, живе Ñвоїм влаÑним життÑм Ñ– вдоволÑÑ” - Ñвої потреби. Тільки така ÑуцільніÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ñвобода кождої поодинокої - громади робить уÑÑŽ ціліÑÑ‚ÑŒ Ñуцільною й Ñвобідною. Ðехай тільки одно - коліÑце тріÑне, розпадетьÑÑ Ñамо в Ñобі, то й цілий ланцюг - розпадетьÑÑ, одноцілий його зв'Ñзок розірветьÑÑ. От так Ñ– упадок - вольних громадÑьких порÑдків у одній громаді Ñтає раною, котра - приноÑить недугу, а то й заразу Ð´Ð»Ñ Ñ†Ñ–Ð»Ð¾Ð³Ð¾ тіла нашої ÑвÑтої РуÑÑ–. Горе громаді, котра добровільно ÑтанетьÑÑ Ñ‚Ð¾ÑŽ раною, котра не ужиє вÑÑ–Ñ… Ñил Ñ– ÑпоÑобів, щоб удержати Ñебе прії здоров'ÑŽ! Ліпше би було такій громаді щезнути з Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ–, запаÑтиÑÑ Ð² безодню! ОÑтатні Ñлова Захара, Ñказані грізним, піднеÑеним голоÑом, приглушили в ушах Ñлухаючої громади шум водо-паду, що недалеко гримав Ñобою о камінь Ñ–, мов живий Ñтовп кришталю, граючи проти ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ Ð²Ñіми барвами веÑелки, видававÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ñкучою паÑмугою понад головами громади. Захар говорив дальше: - ГлÑньте ще раз на те знамено! Кожде коліÑце його ланцюга Ñковане - блиÑкучими Ñрібними оковами в гарні узори. Окови Ñ‚Ñ– не обтÑжають - коліÑцÑ, а додають йому оздоби й тривкоÑÑ‚Ñ–. Так Ñамо кожда громада - має Ñвої дорогоцінні уÑтанови Ñ– порÑдки, породжені потребами, - упорÑдковані розумом мудрих батьків наших. ПорÑдки Ñ‚Ñ– ÑвÑÑ‚Ñ–, але не - Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що давні, що батьками нашими уладже-ні, тільки Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, - що Ñвобідні, що не в'Ñжуть нікого доброго в добрім діланню, а - в'Ñжуть лиш злого, що хотів би шкодити громаді. ПорÑдки Ñ‚Ñ– не - в'Ñжуть Ñ– громаду, а тільки додають їй Ñили Ñ– влаÑÑ‚Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð¾Ñ…Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð¸ - вÑього, що добре Ñ– хоÑенне, а Ð´Ð»Ñ Ð·Ð½Ð¸Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñього, що зле Ñ– шкідне. - Коли б не Ñ‚Ñ– Ñрібні окови, дерев'Ñні обручки легко могли би - потріÑкати Ñ– вÑÑ Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ†Ñ–Ð»Ñ–ÑÑ‚ÑŒ ланцюга пропала би. Так Ñамо, Ñкби не - наші ÑвÑÑ‚Ñ– громадÑькі уÑтанови, то й уÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð° пропала би. - Уважайте ж, чеÑна громадо! ЗлодійÑькі руки проÑÑ‚ÑгаютьÑÑ, щоб - обдерти Ñ‚Ñ– Ñрібні окови з нашого коліÑцÑ, щоб оÑлабити Ñ– ногами - потоптати наш громадÑький лад, при Ñкім нам так добре жилоÑÑÑ– - ÐÑ–, ми не попуÑтимо їм того! крикнула разом од-нодушно - громада.Станемо в обороні Ñвоєї Ñвободи, хоч би прийшлоÑÑ Ð½Ð°Ð¼ Ñ– - оÑтатню краплю крові пролити! - Добре, діти! Ñказав зворушений Захар Беркут.Так воно й треба! Вірте - мені, Ñе дух нашого великого Сторожа прорік із ваÑ! Ви його Ñилою - вгадали Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð¾Ñ— хоругви, що повіває на нашім знамені. Чому вона - червона? Бо значить кров! До оÑтатньої краплі крові повинна боронити громада Ñвоєї Ñвободи, Ñвого ÑвÑтого ладу! І вірте мені, недалеко та хвилÑ, котра Ñправді запотребує від Ð½Ð°Ñ ÐºÑ€Ð¾Ð²Ñ–! Будьмо готові й Ñ—Ñ— пролити в Ñвоїй обороні! Ð’ тій хвилі очі вÑÑ–Ñ… громадÑн, немов на даний знак, звернулиÑÑ Ð² Ñторону Ñела. Там, на шлÑху, що вів від Ñела попри водопад у гори, показалаÑÑ Ð½ÐµÐ²ÐµÐ»Ð¸Ñ‡ÐºÐ° громада пишно поÑтроєних, оруж-них людей. Се йшов у вÑій Ñвоїй пишноті на тухольÑьку раду боÑрин Тугар Вовк зі Ñвоєю дружиною. Ðезважаючи на гарÑчу веÑнÑну днину, боÑрин був у повній рицарÑькій зброї: в панцирі з залізної блиÑкучої блÑхи, в "аких же набедрениках Ñ– наголінниках Ñ– в блиÑкучім Ñпижевім шоломі з розвіÑною поверх нього китото з когутÑчих коÑиць. При боці у нього теліпавÑÑ Ð² піхві Ñ‚Ñжкий бойовий меч, через плечі перевішений був лук Ñ– Ñагайдак зі Ñтрілами, а за поÑÑом Ñтримів топір, блиÑкучий широким Ñталевим віÑÑ‚Ñ€Ñм Ñ– бронзою набиваним обухом. Поверх уÑеї тої Ñтрашної зброї, на знак Ñупокійного Ñвого наміру, боÑрин накинув вовчу шкуру, з пащею, переробленою в защіпку на груді, Ñ– з лабами, що гоÑтрими кігтÑми обхапували його поÑÑ. Довкола боÑрина йшло деÑÑÑ‚ÑŒ воÑків, лучників Ñ– топірників, повбираних у такі ж вовчі шкури, але без панцирів. Мимоволі ÑтрепенулаÑÑ Ñ‚ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑька громада, побачивши Ð½Ð°Ð±Ð»Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð¾Ñ— вовчої дружини; вÑÑ– зрозуміли, що Ñе, влаÑне, й Ñ” той ворог, Ñкий напоÑівÑÑ Ð½Ð° Ñ—Ñ… Ñвободу й незалежніÑÑ‚ÑŒ. Ðле поки що вони ще не надійшли, а Захар кінчив Ñвою беÑіду. - ОÑÑŒ надходить боÑрин, котрий хвалитьÑÑ, що з милоÑÑ‚Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ кнÑзь - подарував йому наші землі, нашу Ñвободу, Ð½Ð°Ñ Ñамих. Бачте, Ñк гордо - виÑтупає він у тім почуттю кнÑжої милоÑÑ‚Ñ–, в тім почуттю, що він - кнÑжий Ñлуга, що він раб! Ðам не потрібно милоÑÑ‚Ñ– від боÑрина Ñ– ні - за що Ñтавати нам рабами Ñе причина, Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ він ненавидить Ð½Ð°Ñ Ñ– - прозиває Ð½Ð°Ñ Ñмердами. Ðле ми знаємо, що гордіÑÑ‚ÑŒ ного пуÑта Ñ– що - правдиво Ñвобід-ному чоловікові личить не гордіÑÑ‚ÑŒ, а Ñупокійна - повага та розум. Заховайте ж проти нього ту повагу Ñ– той розум, щоб - не ми упокорили його, а Ñам він у глибині Ñвого ÑÑƒÐ¼Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÐ² Ñебе - упокореним! Я Ñкінчив. Тихий шепіт Ð²Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– радіÑної рішучоÑÑ‚Ñ– пройшов по громаді. Захар Ñів на Ñвоє міÑце. Хвилю ÑтоÑла мовчанка на майдані, поки Тугар Вовк не наблизивÑÑ Ð´Ð¾ ради. - Здорові були, громадо! Ñказав він, дотикаючи рукою Ñвого шолома, але - не знімаючи його з голови. - Здоров будь Ñ– ти, боÑрине! відповіла громада. Тугар Вовк гордим, - безпечним поÑтупом вийшов перед громаду Ñ–, ледве окинувши Ñ—Ñ— оком, - проговорив: - Ви кликали мене перед Ñебе Ñ– оÑÑŒ Ñ. Чого хочете від мене? Слова Ñ‚Ñ– Ñказані були різким, гордим голоÑом, котрим боÑрин, очевидно, хотів показати громаді Ñвою вищіÑÑ‚ÑŒ. При тім він не дививÑÑ Ð½Ð° громаду, але обертав у руках Ñвій топір Ñ– немов любувавÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ñком його віÑÑ‚Ñ€Ñ Ñ‚Ð° обуха, показуючи Ñвно, що глибоко погорджує цілою тою радою. - Ми закликали тебе, боÑрине, перед Ñуд громадÑький, щоб, заким - оÑудимо твої поÑтупки, виÑлухати твого Ñлова. Яким правом Ñ– в Ñкій - цілі ти робиш кривду громаді? - Ðа Ñуд громадÑький? повторив, немов зачудува-ний, Тугар Вовк, - обертаючиÑÑŒ лицем до Захара.Я кнÑжий Ñлуга Ñ– боÑрин. Ðіхто не має - права Ñудити мене, окрім кнÑÐ·Ñ Ñ– рівних мені боÑÑ€. - Про Ñе, боÑрине, чий ти Ñлуга, ми не будемо з тобою ÑперечатиÑÑ,Ñе - Ð½Ð°Ñ Ð½Ñ–Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ не обходить. Рпро твоє право поговоримо пізніше. Тепер - тільки будь лаÑкав Ñказати нам: Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ–Ð»Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹ÑˆÐ¾Ð² ти в наше Ñело? - Зі Ñтоличного кнÑжого міÑта Галича. - Рхто велів тобі йти Ñюди? - Мій Ñ– ваш пан кнÑзь Данило Романович. - Говори про Ñебе, а не про наÑ, боÑрине! Ми вольні люди Ñ– не знаємо - ніÑкого пана. Рчого ж велів тобі твій пан іти в наше Ñело? Лице боÑрина облилоÑÑ Ñ‡ÐµÑ€Ð²Ð¾Ð½Ð¾ÑŽ паÑмугою злоÑÑ‚Ñ– при тих Ñловах Захара. Хвилю він вагувавÑÑ, чи відповідати дальше на його допитуваннÑ, далі погамував Ñвій невчаÑний порив. - Він велів мені бути Ñторожем його земель Ñ– його підданих, воєводою Ñ– - начальником Тухольщини Ñ– дав мені Ñ– моїм потемкам у вічне поÑÑ–Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ - тухольÑькі землі в нагороду за мою вірну Ñлужбу. ОÑÑŒ його грамота, - його печать Ñ– підпиÑ! При тих Ñловах боÑрин гордим рухом руки вийнÑв із-за широкого ремінного поÑÑа кнÑжу грамоту Ñ– піднÑв Ñ—Ñ— вгору, показуючи громаді. - Сховай Ñвою грамоту, боÑрине,Ñказав Ñпокійно Захар,ми не вміємо Ñ—Ñ— - читати, а печать того кнÑÐ·Ñ Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ закон. Радше Ñам ти Ñкажи - нам, хто Ñе такий той твій кнÑзь? - Як то? крикнув здивований боÑрин,Ви не знаєте кнÑÐ·Ñ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ð»Ð°? - ÐÑ–, не знаємо ніÑкого кнÑзÑ. - Ð’Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð°Ñ€Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… земель, уÑÑ–Ñ… оÑель Ñ– міÑÑ‚ від Сану аж до Дніпра, від - Карпат аж до уÑÑ‚Ñ Ð‘ÑƒÐ³Ñƒ? - Ми не видали його ніколи, Ñ– у Ð½Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð½ не володар. Ðдже паÑтух, - володар отари, Ñтереже Ñ—Ñ— від вовка, гонить Ñ—Ñ— в Ñпеку Ð¿Ð¾Ð»ÑƒÐ´Ð½Ñ Ð´Ð¾ - холодного потоку, а в холод ночі до теплої, безпечної кошари. Ð - кнÑзь чи робить Ñе зі Ñвоїми підвладними? - КнÑзь робить з ними ще більше,відповів боÑрин.Він дає їм мудрі права - Ñ– мудрих Ñуддів, поÑилає їм Ñвоїх вірних Ñлуг, аби боронили Ñ—Ñ… від - ворога. - Ðе по правді Ñказав ти Ñе, боÑрине,замітив Ñтрого Захар.Бач, Ñонце - на небі закрило Ñвоє ÑÑне лице, щоб не Ñлухати твоїх кривих Ñлів! - Мудрі права наші походÑÑ‚ÑŒ не від твого кнÑзÑ, а від дідів Ñ– батьків - наших. Мудрих Ñуддів кнÑжих ми не видали доÑÑ– Ñ– жили тихо, в згоді й - ладі, ÑудÑчиÑÑŒ Ñамі громадÑьким розумом. Батьки наші здавна вчили - наÑ: один чоловік дурень, а громадÑький Ñуд Ñправедливий Ñуд. Без - кнÑжих воєвод жили наші батьки, жили й ми доÑÑ–, Ñ–, Ñк бачиш, хати - наші не попуÑтошені, Ñ– діти наші не забрані до ворожої неволі. - Так було доÑÑ–, але відтепер не так буде. - Як буде відтепер, Ñього ми не знаємо, Ñ– ти, боÑрине, не знаєш. Одно - ще тільки Ñкажи нам: твій кнÑзь чи Ñправедливий чоловік? - ВеÑÑŒ Ñвіт знає Ñ– подивлÑÑ” його ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ. - То він, певно, Ñ– тебе виÑлав, щоб ти в наших горах наÑаджував - ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ? БоÑрин змішавÑÑ Ñим проÑтим питаннÑм, але по хвилевім вагованню Ñказав: - Так. - Ð Ñк думаєш, боÑрине, чи Ñправедливий може неÑправедливо кривдити - Ñвоїх підвладних? БоÑрин мовчав. - Чи може він неÑправедливими поÑтупками наÑадити в Ñ—Ñ… ÑÐµÑ€Ñ†Ñ - ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ Ñ–, кривдÑчи Ñ—Ñ…, з'єднати Ð´Ð»Ñ Ñебе Ñ—Ñ… любов Ñ– повагу? БоÑрин мовчав, граючиÑÑŒ віÑÑ‚Ñ€Ñм Ñвойого топора. - ГлÑди ж, боÑрине,закінчив Захар.УÑта твої мовчать, але ÑÑƒÐ¼Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ” - каже, що Ñе не може бути. Рпрецінь же твій Ñправедливий кнÑзь - зробив Ñе з нами, з нами, котрих він не бачив Ñ– не знає, котрих - добром Ñ– щаÑÑ‚Ñм він не турбуєтьÑÑ, котрі йому не вчинили нічого - злого, але, навпаки, щороку Ñкладають йому багату данину. Як він міг - Ñе зробити, боÑрине? Тугар Вовк блиÑнув гнівно очима на Захара Ñ– Ñказав: - Плетеш дурниці, Ñтарий. КнÑзь нікого не може Ñкривдити! - Рпрецінь Ð½Ð°Ñ Ñкривдив, отою Ñамою грамотою, котрою ти так хвалишÑÑ! - Бо зважай лишень: чи не Ñкривдив би Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ, Ñкби без твоєї волі знÑв - із тебе отой блиÑкучий панцир Ñ– дав його мойому Ñинові? Ртаке Ñаме - діло зробив твій кнÑзь із нами. Що Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ панцир, то Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð¹ ліÑ. Від віків ми вживали Ñ—Ñ… Ñ– берегли, Ñк ока в голові,- а тут нараз приходиш ти в імені Ñвого кнÑÐ·Ñ Ñ– кажеш: «Се моє! Мій кнÑзь дав мені Ñе в надгороду за мої великі заÑлуги!» І «проганÑєш наших паÑтухів, убиваєш нашого ліÑничого на нашій влаÑній «землі! Скажи ж, чи можемо ми уважати твого кнÑÐ·Ñ Ñправедливим «чоловіком? - Ти помиливÑÑ, Ñтарче! Ñказав Тугар Вовк.УÑÑ– ми влаÑніÑÑ‚ÑŒ кнÑзÑ, зі - вÑім, що маємо, з худобою й землею. КнÑзь один вільний, а ми його - невільники. Його лаÑка то наша волÑ. Він може зробити з нами, що - хоче. Мов удар обуха в тім'Ñ, так оглушили Ñ‚Ñ– Ñлова Захара Беркута. Він похилив Ñвою Ñиву голову додолу Ñ– довгу хвилю мовчав, не знаючи, що й казати. Мертвецьки понуро мовчала й уÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð°. Вкінці Захар уÑтав. Лице його ÑÑніло. Він Ð¿Ñ–Ð´Ð½Ñ–Ñ Ñ€ÑƒÐºÑƒ догори, до ÑонцÑ. - Сонце преÑÑне! Ñказав він.Ти благотворне, вольне Ñвітило, не Ñлухай - тих огидних Ñлів, Ñкі оÑміливÑÑ Ñей чоловік Ñказати перед твоїм - лицем! Ðе Ñлухай Ñ—Ñ…, забудь, що вони Ñказані були на нашій, доÑÑ– й - помиÑлом таким не оÑкверненій землі! І не карай Ð½Ð°Ñ Ð·Ð° них! Бо - безкарно ти не пропуÑтиш Ñ—Ñ…, то знаю. І коли там - у тім Галичі, довкола кнÑÐ·Ñ Ð½Ð°Ð¿Ð»Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¾ÑÑŒ багато таких людей то ти - зітри Ñ—Ñ… із Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ–, але за кару не погуби разом із ними вÑього - нашого народу! І по Ñім Захар уÑлокоївÑÑ, Ñів Ñ– знов звернувÑÑ Ð´Ð¾ боÑрина. - Ми чули, боÑрине, твоє переконаннÑ,Ñказав він,не повторÑй його - другий раз перед нами, нехай воно при тобі лишаєтьÑÑ. ПоÑлухай же - тепер, Ñка наша думка про твого кнÑзÑ. ПоÑлухай Ñ– не прогнівайÑÑ! - Сам иачиш Ñ– знаєш, що Ð²Ñ–Ñ‚Ñ†Ñ Ð¹ опікуна ми в нім бачити не можемо. - Отець знає Ñвою дитину, Ñ—Ñ— потреби й бажаннÑ, а він не знає Ð½Ð°Ñ Ñ– не - хоче знати. Опікун береже Ñвого підручного від ворога Ñ– від уÑÑкої - шкоди,кнÑзь не береже Ð½Ð°Ñ Ð½Ñ– від Ñльоти, ні від тучі, ні від граду, - ні від медведÑ,а Ñе наші найгірші вороги. Він, щоправда, голоÑить, - що береже Ð½Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ нападів угорÑьких воÑків. Ðле Ñк береже наÑ? - ÐаÑилаючи на Ð½Ð°Ñ Ñ–Ñ‰Ðµ гірших ворогів, ніж угри,-Ñвоїх неÑитих боÑÑ€ з Ñ—Ñ… дружинами. Угрії нападуть, заберуть, що можна, Ñ– підуть; боÑрин Ñк нападе, то вже й оÑÑде, Ñ– не вдоволитьÑÑ Ð½Ñ–Ñкими добича-ми, а рад би Ð½Ð°Ñ ÑƒÑÑ–Ñ… навіки поробити рабами. Ðе віт-цем Ñ– опікуном ми вважаємо твого кнÑзÑ, але карою божою, зіÑланою на Ð½Ð°Ñ Ð·Ð° гріхи наші, від Ñкої муÑимо від- купуватиÑÑ Ñ‰Ð¾Ñ€Ñ–Ñ‡Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ данинами. Чим менше ми про нього знаємо, а він про наÑ, тим ліпше Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ. І коби вÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐ° РуÑÑŒ могла позбутиÑÑ Ñьогодні його з уÑіма його ватагами, то, певно, була би ще щаÑлива Ñ– велика! З дивним чуттÑм у Ñерці Ñлухав Тугар Вовк тих гарÑчих Ñлів Ñтарого беÑідника. Хоч вихований при кнÑжім дворі Ñ– зіпÑований гниллю та підлотою, він уÑе-таки був рицар, воÑк, чоловік Ñ– муÑив відчути Ñерцем хоч крихту того чуттÑ, Ñке так Ñильно порушувало Ñерце Захара Беркута. Рпри тім же він далеко не по щирій ÑовіÑÑ‚Ñ– виповідав уперед Ñвої Ñлова про необмежену влаÑÑ‚ÑŒ кнÑзÑ; його душа й Ñама не раз бунтувалаÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ тої влаÑÑ‚Ñ–, а тут він тільки хотів заÑлонити показом на кнÑжу влаÑÑ‚ÑŒ Ñвої влаÑні забаги такої ж влаÑÑ‚Ñ–. Ðе диво, що Ñлова Захара Беркута запали йому глибше в душу, ніж він Ñам того бажав. Він перший раз зі щирим подивом глÑнув на нього, але заразом Ñ– жаль йому зробилоÑÑ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ велетнÑ, Ñкого упадок, по його думці, був близький Ñ– неминучий. - Старче, Ñтарче,Ñказав він,жаль мені твого Ñивого волоÑÑÑ Ñ– твого - молодечого ÑерцÑ. Довгий Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ð² ти на Ñвіті, здаєтьÑÑ Ð½Ð°Ð²Ñ–Ñ‚ÑŒ, що - занадто довгий! Живучи Ñерцем у давнині Ñ– в гарÑчих думах молодоÑÑ‚Ñ–, переÑтав ти розуміти нові, теперішні чаÑи, Ñ—Ñ… поглÑди та потреби. Те, що було давно, не муÑить бути й тепер, ані вічно. Ð’Ñе, що живе,- переживаєтьÑÑ. ПережилиÑÑ Ð¹ твої?юлодечі думи про Ñвободу. Важкі тепер чаÑи надходÑÑ‚ÑŒ, Ñтарче! Вони домагаютьÑÑ ÐºÐ¾Ð½ÐµÑ‡Ð½Ð¾ одного Ñильного Ð²Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ð°Ñ€Ñ Ð² нашім краю, котрий би в однім оÑередку згромадив Ñ– в Ñвою руку унÑв уÑÑŽ Ñилу цілого народу Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð¸ його перед ворогом, що надтÑгає зі Ñходу ÑонцÑ. Ти, Ñтарче, не знаєш уÑього того, Ñ– тобі здаєтьÑÑ, що давні чаÑи ще тривають. - І тут ти помиливÑÑ, боÑрине,Ñказав Захар Беркут.Ðе подоба Ñтарому - вдаватиÑÑ Ð² молоді мрії, а на ÑучаÑніÑÑ‚ÑŒ жмурити очі. Ðле ж тричі не - подоба йому по-мітуватиÑÑ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð¸Ð¼ Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що воно Ñтаре, а хапати - за лихе Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що воно нове. Се звичай молодиків, Ñ– то зле - вихованих молодиків. Ти закидаєш мені, що Ñ Ð½Ðµ знаю того, що дієтьÑÑ - довкола наÑ. Ртим чаÑом не знати ще, хто з Ð½Ð°Ñ Ð´Ð²Ð¾Ñ… більше й - докладніше Ñе знає. Ти натÑкнув мені на Ñтрашного ворога, що грозить - нам зі Ñходу ÑонцÑ, Ñ– виÑловив думку, що Ð½Ð°Ð±Ð»Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ ворога - вимагає Ð·Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñієї народної Ñили в одних руках. Тепер Ñ - Ñкажу тобі, що Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ про того ворога. Правда, боÑрине, до тебе - вчора прибіг кнÑжий піÑланець, Ñкий оповіÑтив тебе про новий напад - Ñтрашних монголів на нашу країну, про те, що вони по довгім опорі - зайнÑли Київ, Ñ– зруйнували його дотла, Ñ– тепер величезною хмарою - Ñ‚Ñгнуть на наші червоноруÑькі землі. Ми, боÑрине, знали Ñе ще перед - тижнем Ñ– знали про кнÑжого піÑланцÑ, виправленого в отÑÑ– Ñторони, та - про його віÑÑ‚Ñ–. КнÑжий піÑланець прибув пізненько наші піÑ-ланці - далеко Ñкоріше ходÑÑ‚ÑŒ. Монголи давно вже аапо-веннли нашу Червону - РуÑÑŒ, понищили багато городів Ñ– Ñіл Ñ– розділилиÑÑ Ð½Ð° дві ріки. Одна - пішла на захід, мабуть, під Судомир, у польÑьку країну, а друга йде - горі долиною Стрию в наші Ñторони. Правда, боÑрине, що ти ще не знав - Ñього? Тугар Вовк з подивом, майже зо Ñтрахом, глÑдів на Ñтарого Захара. - Рвідки ти Ñе анаєш, Ñтарче? запитав він. - Я й Ñе Ñкажу тобі, щоб ти знав, Ñка Ñила в громадах Ñ– в Ñ—Ñ… вольнім - Ñоюзі. Зі вÑімп підгірÑькими громадами ми Ñтоїмо в зв'Ñзку: вони - обов'Ñзані нам, а ми їм докоÑити Ñкнайшвидше вÑÑкі віÑÑ‚Ñ–, важні Ð´Ð»Ñ - громадÑького життÑ. ПідгірÑькі ж громади ÑтоÑÑ‚ÑŒ у зв'Ñзках з - дальшими, покутÑькими та подільÑькими, тож про вÑе, ÑÑк чи так важне - Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ, що дієтьÑÑ Ð½Ð° нашій Червоній РуÑÑ–, йде блиÑкавкою віÑÑ‚ÑŒ від - громади до громади. - Що вам з віÑтей, коли помогти Ñобі не можете! згірдно буркнув - боÑрин. - Правду Ñказав ти, боÑрине,Ñумно відповів Захар.ПодільÑькі та - покутÑькі громади не можуть допомогти Ñобі, бо вони обдерті та - обезÑилені кнÑзÑми та боÑрами, Ñкі не позволÑÑŽÑ‚ÑŒ їм мати Ñвоє - оружжÑ, ані вправлÑтиÑÑ Ð² робленню ним. От Ñ– бачиш, боÑрине, що Ñе - значить: єдинитн Ñилу народу в одних руках! Щоби з'єдинити в одних руках Ñилу народу, треба оÑлабити Ñилу народу. Щоб одному надати велику влаÑÑ‚ÑŒ над народом, треба кождій громаді відібрати Ñ—Ñ— Ñвободу, треба розбити громадÑькі зв'Ñзки, обезоружити громадÑькі руки. Ртоді вÑÑким монголам одверта дорога в нашу країну. Бо поглÑнь тепер на кашу РуÑÑŒ! Твій владник, твій могу-чий кнÑзь Данило пропав деÑÑŒ безвіÑти. ЗаміÑÑ‚ÑŒ обернутиÑÑ Ð´Ð¾ Ñвого народу, віддати йому його Ñвободу Ñ– зробити з нього живу, непоборну запору проти монгольÑького наїзду, він, поки монголи руйнують його край, побіг до угорÑького королÑ, у нього благаючи помочі. Ðле угри не поквапні помагати нам, хоч Ñ– їм Ñамим грозить та Ñама навала. Тепер твій Данило щез деÑÑŒ, Ñ–, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольÑького хана Ñко його вірного підданцÑ, щоб ціною неволі й Ð¿Ð¾Ð½Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Ñильнішим купити Ñобі влаÑÑ‚ÑŒ над Ñлабшими. БоÑрин Ñлухав того оповіданнÑ, Ñ– вже голова його почала укладати плани: що діÑти? Як викориÑтати таку пору? - Так, кажеш, монголи грозÑÑ‚ÑŒ нападом Ñ– отÑим горам? Захар ÑкоÑÑŒ значучо вÑміхнувÑÑ Ð½Ð° те запитаннÑ: - ГрозÑÑ‚ÑŒ, боÑрине. - І що ж ви думаєте робити? ПіддаватиÑÑ Ñ‡Ð¸ боронитиÑÑ? - ПіддаватиÑÑ Ñ—Ð¼ не можна, бо вÑÑ–Ñ…, хто їм піддаєтьÑÑ, женуть вони на - Ñлужбу, Ñ– то в перші Ñ€Ñди, в найтÑжчі бої. - Значить, ви хочете боронитиÑÑŒ? - Що Ñила наша, Ñпробуємо зробити. - Коли так, то прийміть мене за Ñвого воєводу. Я Ð²Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÐ´Ñƒ до бою - проти монголів! - ПоÑтій, боÑрине, ми ще не дійшли до вибору воєводи. Ти ще не - витолкувавÑÑ Ð·Ñ– Ñвоїх поÑтупків у нашій громаді. Твою щиру волю до - Ñлужби громаді ми приймемо, але батьки наші казали нам, що до - чиÑтого діла треба й чиÑтих рук. Рчи будуть твої руки чиÑÑ‚Ñ– до - такого діла, боÑрине? Тугар Вовк змішавÑÑ Ñ‚Ñ€Ð¾Ñ…Ð¸ таким наглим зворотом, а далі Ñказав: - Старче, громадо,покиньмо давні урази! Ворог зближаєтьÑÑ, з'єднаймо - Ñвої Ñили проти нього! Доправ-дуючиÑÑŒ Ñвоєї урази, ви можете лише - пошкодити ділу, а Ñ…Ñ–Ñна ніÑкого Ñобі не добудете. - ÐÑ–, боÑрине, не говори Ñього! Ðе Ñвоєї урази ми до-правдуємоÑÑŒ, але - Ñамої правди. Ðеправдою прийшов ти до наÑ, боÑрине, не по правді - поÑтупав з нами,Ñ– Ñк же ми можемо повірити тобі начальÑтво над Ñобою - в війні з монголами? - Старче, ти, бачу, завзÑвÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð´Ñ€Ð°Ñ‚ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ мене? - БоÑрине, уважай, що тут Ñуд громадÑький, а не забава! Скажи мені: - оÑідаючи на тухольÑькій землі, чи хотів ти бути членом громади, чи - ні? - Я приÑланий Ñюди кнÑзем Ñк воєвода. - Ми Ñказали тобі, що не признаємо права тзого над нами, а оÑобливо - права на нашу землю. Ðе тикай, боÑрине, наших земель Ñ– наших людей, - а тоді, може,;.іи приймемо тебе до Ñвоєї громади Ñк рівного між - рівних. - От Ñк! Ñкрикнув гнівно Тугар Вовк.Отака ваша ÑправедливіÑÑ‚ÑŒ! То Ñ - мав би нехтувати кнÑжу лаÑку, а допрошуватиÑÑ Ð»Ð°Ñки від Ñмердів? - Що ж, боÑрине, інакше ти не можеш бути нашим громадÑнином, а не - належного до громади громада й терпіти у Ñебе не Ñхоче. - Ðе Ñхоче терпіти? наÑмішливо Ñкрикнув Тугар Вовк. - Батьки наші казали нам: шкідливого Ñ– непотрібного члена громади, - розбійника, конокрада або поÑторон-нього, що без волі громади - забирав би громадÑькі землі, з родиною такого прогнати з границь - громадÑьких, а дім його розвалити Ñ– зрівнÑти з землею. - Ха-ха-ха! зареготавÑÑ Ñилуваним Ñміхом боÑрин.То ви Ñміли б мене, - кнÑжого боÑрина, наділеного кнÑжою лаÑкою за мої заÑлуги, рівнÑти з - розбійниками Ñ– конокрадами? - Що ж, боÑрине, а Ñкажи Ñам по ÑовіÑÑ‚Ñ–, чи ліпше ти поÑтупаєш з нами, - Ñк розбійник? Ðдже ж землю нашу забираєш наше найбільше Ñ– єдине - добро. Людей наших гониш Ñ– вбиваєш на Ñмерть, худобу нашу ÑтрілÑєш! Чи так роблÑÑ‚ÑŒ чеÑні громадÑни? - Старче, покинь таку мову, Ñ Ñ—Ñ— не можу Ñлухати, вона нарушає мою - чеÑÑ‚ÑŒ. - ІІоÑтій, боÑрине, Ñ Ñ‰Ðµ не Ñкінчив,Ñказав Ñпокійно Захар Беркут.Отеє - ти згадав про Ñвою чеÑÑ‚ÑŒ Ñ– раз у раз говориш про Ñвої великі - заÑлуги. Будь лаÑкав, Ñкажи нам, Ñкі Ñе твої заÑлуги, щоб Ñ– ми могли - вшанувати Ñ—Ñ…! - У двадцÑтьох битвах Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð»Ð¸Ð²Ð°Ð² Ñвою кров! - Кров Ñвою проливати, боÑрине, Ñе ще не заÑлуга. І розбійник не раз - проливає Ñвою кров, а його ж за те вішають. Скажи нам, проти кого Ñ– - за ким ти воював? - Проти кнÑÐ·Ñ ÐºÐ¸Ñ—Ð²Ñького, проти кнÑзів волинÑьких, Ñ– польÑьких, Ñ– - мазовецьких… - ДоÑить, боÑрине! Ті війни Ñе ганьба, не заÑлуга, Ñ– Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ, Ñ– Ð´Ð»Ñ - кнÑзів. Се чиÑто розбійницькі війни. - Я воював Ñ– проти монголів над Калкою. - І Ñк же ти воював протії них? - Як то Ñк? Так, Ñк повинен був воювати, не вÑтупаючиÑÑŒ із міÑцÑ, - поки, ранений, не діÑтавÑÑ Ð´Ð¾ неволі. - Отеє ти добре Ñказав,не знаємо тільки, чи Ñе правда. - Як не знаєте, то й не мішайтеÑÑ Ð² те, чого не знаєте. - ПоÑтій, боÑрине, не наÑміхайÑÑ Ð½Ð°Ð´ нашим незнаннÑм. ПоÑтараємоÑÑŒ - переконатиÑÑ. І за тим Ñловом Захар уÑтав Ñ–, звертаючиÑÑŒ до громади, Ñказав: - ЧеÑна громадо, ви чули Ð¿Ñ€Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ñрина Тугара Вовка? - Чули. - Чи може хто Ñвідчить за ним або против нього? - Я можу! озвавÑÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ–Ð· народу. Мов Ñтрілою поражений, ÑтрепенувÑÑ - боÑрин на той Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ– перший раз уважно, з ÑкоюÑÑŒ тривогою поглÑнув - на громаду. - Хто може Ñвідчити, нехай вийде перед громаду Ñ– Ñвідчить,Ñказав - Захар. Перед громаду вийшов не Ñтарий ще чоловік, каліка, без руки Ñ– ноги, навхреÑÑ‚ перекалічений. Лице його було порите глибокими шрамами. Се був Митько Вовк, Ñк звала його громада. Перед кількома літами зайшов він до громади на кулі, розповідаючи Ñтрашні віÑÑ‚Ñ– про монголів, про битву над Калкою, про погром руÑьких кнÑзів Ñ– про Ñмерть тих, що діÑталиÑÑ Ð´Ð¾ неволі, а потім під Ñ‡Ð°Ñ Ð¾Ð±Ñ–Ð´Ñƒ монгольÑьких полководців були удушені під дошками, на Ñких монголи заÑіли до учти. Він, Митько, також був у тій битві в дружиш одного боÑрина Ñ– разом з ним діÑтавÑÑ Ð´Ð¾ неволі, з Ñкої потім ÑкимÑÑŒ чудом уйшов. Довго блукав він по Ñелах Ñ– міÑтах ÑвÑтої РуÑÑ–, поки вкінці не зайшов Ñ– до Тухлі. Тут йому ÑподобалоÑÑ Ð¶Ð¸Ñ‚Ð¸, а що Ñвоєю одною рукою вмів плеÑтіг ÑкуÑні коші Ñ– знав багато піÑень та оповідань про далекі краї, то громада прийнÑла його Ñ€ Ñвої члени, живила його Ñ– зодÑгала за чергою, загально люблÑчи Ñ– поважаючи його за рани, понеÑені в війні з наїзником, Ñ– за його чеÑний, веÑелий характер. Отой-то Митько тепер вийшов Ñвідчити протії боÑрина. - Скажи нам, ВоÑче Митьку,почав питати його Захар,ти знаєш Ñього - боÑрина, проти котрого хочеш Ñвідчити? - Знаю,відповів твердим голоÑом Митько.Ð’ його дружині Ñ Ñлужив Ñ– був у - битві над Калкою. - Яке ж Ñвідоцтво хочеш ти зложити проти нього? - Мовчи, підлий рабе! Ñкрикнув, побліднівши, боÑрин.Мовчи, а то тут - буде й конепь Ñ‚Ð²Ð¾Ñ amp;му нужденному життю! - БоÑрине, Ñ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€ не раб твій, але вільний громадÑнин, Ñ– тільки Ð¼Ð¾Ñ - громада може веліти мені мовчати. Я доÑÑ– мовчав, але тепер мені - велÑÑ‚ÑŒ говорити. ЧеÑна громадо! Свідоцтво моє проти боÑрина Тугара - Вовка велике Ñ– Ñтрашне: він зра… - Мовчав доÑÑ–, то мовчи й далі! ревнув боÑрин, блиÑнув топір, Ñ– Митько - ВоÑк з розлупаною головою, окровавлений упав додолу. Охнула громада Ñ– зірвалаÑÑ Ð½Ð° ноги. Страшний крик залунав довкола: - Смерть йому! Смерть! Він зганьбив ÑвÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŒ Ñуду! Ðа раді забив мужа - нашого! - Смерди погані! Ñкрикнув до них боÑрин.Ðе боюÑÑŒ ваÑ! От так буде - кождому, хто поважитьÑÑ Ñ‚Ð¾Ñ€ÐºÐ½ÑƒÑ‚Ð¸ мене чи рукою, чи Ñловом. Гей, мої - вірні Ñлуги, Ñюди, до мене! Лучники Ñ– топірники, хоч Ñамі бліді й тремтючі, обÑтупили боÑрина. Грізний, червоний з лютоÑÑ‚Ñ–, ÑтоÑв він поÑеред них з кровавим топором у руці. Ðа знак Захара громада втихла. - БоÑрине,Ñказав Захар,ти Ñмертельно провинивÑÑŒ проти бога Ñ– громади. - Ти на Ñуді забив Ñвідка, нашого громадÑнина. Що він хотів проти тебе - Ñвідчити, ми не дізналиÑÑ Ñ– не хочемо знати,нехай Ñ‚Ð²Ð¾Ñ ÑовіÑÑ‚ÑŒ - Ñудить тебе. Ðле Ñвоїм убійÑтвом ти признавÑÑ Ð´Ð¾ вини Ñ– поповнив - нову вину. Громада не може тебе терпіти на Ñвоїй землі. ВіддалиÑÑ - з-між наÑ! За три дні віднині прийдуть наші люди, щоб розвалити твій - дім Ñ– загладити навіть Ñлід твого Ð±ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ñƒ наÑ. - Ðехай приходÑÑ‚ÑŒ! крикнув люто боÑрин.Побачимо, хто чий Ñлід - загладить. Я плюю на ваш Ñуд! Рад побачити того, хто приÑтупить до мого дому! Ðну, мої Ñлуги, ходімо з Ñього поганого збору! БоÑрин віддаливÑÑ Ð·Ñ– Ñвоїми Ñлугами. Довгий Ñ‡Ð°Ñ ÑтоÑла мовчанка в зборі. Молодці винеÑли кроваве тіло Мить-ка ВоÑка. - ЧеÑна громадо,Ñказав Захар,чи Ð²Ð¾Ð»Ñ Ð²Ð°ÑˆÐ° поÑтупити з боÑрином Тугаром Вовком так, Ñк батьки наші веліли поÑтупати з такими людьми? - Так, так! загула громада. - Кого ж вибираєте до ÑÐ¿Ð¾Ð²Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñької волі? Вибрано деÑÑÑ‚ÑŒ - молодців, між ними й МакÑима Беркута. Важко було МакÑимові приймати - Ñей вибір. Хоч Ñ– Ñк ненавиÑний був йому боÑрин, але вÑе-таки він був - віт-цем тої, котра мов чаром опанувала його Ñерце Ñ– його миÑлі, за - котру він віддав би був життÑ. Ртепер, о горе, Ñ– вона була - заÑуджена, безвинно, за батькову провину. Ðле проте МакÑим не відпиравÑÑ Ð²Ñ–Ð´ вибору. Хоч Ñ– Ñк Ñ‚Ñжке Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ було Ð·Ð°Ð²Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ñповнити громадÑький заÑуд, уÑе-таки він у глибині Ñвого ÑÐµÑ€Ñ†Ñ Ñ€Ð°Ð´ÑƒÐ²Ð°Ð²ÑÑ Ð½Ð¸Ð¼: адже ж при тій нагоді він побачить Ñ—Ñ—! Рможе, йому удаÑÑ‚ÑŒÑÑ Ñк-небудь потішити Ñ—Ñ—, злагодити хоть Ñвоєю щиріÑÑ‚ÑŽ оÑтрий заÑуд громади!.. Ртим чаÑом рада громадÑька йшла далі Ñвоєю чергою. Прикликано піÑланців від ÑторонÑьких громад, щоб Ñ– з ними нарадитиÑÑŒ над тим, Ñк боронитиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ нападу монголів. - Зруйновані ми,говорив піÑланець підгірÑьких громад.Села наші - попалені, худоби зрабовані, молодіж ви-гибла. Широкою рікою - розлилиÑÑ Ð¿Ð¾Ð¶ÐµÐ¶Ñ– Ñ– Ð·Ð½Ð¸Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾ Підгір'ÑŽ. КнÑзь не дав нам ніÑкої - оборони, а боÑри, що тиÑли Ð½Ð°Ñ Ð² чаÑи Ñпокою, зрадили Ð½Ð°Ñ Ñƒ потребі. ПіÑланці з Корчина й ТуÑÑ‚Ð°Ð½Ñ Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¸Ð»Ð¸: - Ðам грозить залива. Понижче СиневідÑька на рівнині біліють вже шатра - монголів. Іде Ñ—Ñ… Ñила незлічима, Ñ– ми й думати не можемо про - боротьбу й опір, але забираємо вÑе Ñ– втікаємо в ліÑи та в гори. - БоÑри наші зачали були робити заÑіки на шлÑху, але ÑкоÑÑŒ вагуютьÑÑ. - Шепчуть люди, що хотÑÑ‚ÑŒ запродати шлÑхи наші монголам. ПіÑланці з інших верховинÑьких громад говорили: - У Ð½Ð°Ñ ÑƒÑ€Ð¾Ð¶Ð°Ñ— лихі, а тепер з долів набігло до Ð½Ð°Ñ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚Ð¾ народу. - Передновинок Ñ‚Ñжкий. Ð Ñтуйте Ð½Ð°Ñ Ñ– наших гоÑтей, поможіть перебути - чорну годину! ПіÑланці з угро-руÑьких громад Ñказали: - Чули ми, що монгольÑька залива йде в угорÑьку країну. Ðа бога Ñ– - богів батьків наших взиваємо ваÑ, ÑуÑіди Ñ– браттÑ: Ñпиніть тоту - Ñтрашну хмару, не допуÑÑ‚Ñ–Ñ‚ÑŒ Ñ—Ñ— звалитиÑÑ Ð² нашу країну! Ваші Ñела - твердині; кожда Ñкала, кожда дебра ваша Ñтане за тиÑÑчу воÑків. Ð - Ñкоро раз вони перевалÑÑ‚ÑŒÑÑ Ñ‡ÐµÑ€ÐµÐ· гори, то вже там ніÑка Ñила не - Ñпинить Ñ—Ñ…, Ñ– вÑÑ– ми погибнемо марно. Ми готові дати вам поміч, Ñкої - зажадаєте,Ñ– хлібом, Ñ– людьми, тільки не опуÑкайте рук, не тратьте - надії, Ñтавайте до бою з поганим наїзником! Тоді Захар Беркут Ñказав: - ЧеÑна громадо, Ñ– ви, чеÑні поÑли ÑуÑідÑькі! Ð’ÑÑ– ми тут чули, Ñка - Ñтрашна хмара йде на нашу країну. Воєнні Ñили виÑтупали проти них Ñ– - погибли. Сила Ñ—Ñ… велика, а нещаÑні порÑдки на наших долах дозволили - їм зайти аж у Ñерце нашого краю, перед поріг нашої хати. КнÑзі й - боÑри потратили голови або зраджують край Ñвій очевидÑчки. Що нам - тут зробити? Як нам боронитиÑÑ? Я думав би, що нам поза границі - нашої Тухольщини удаватиÑÑ Ð½Ðµ можна. ШлÑÑ… наш при вашій помочі, - чеÑні загірні громадÑни, ми чень оборонимо. Ðле інших шлÑхів ми - оборонити не можемо. Се буде ваше діло, чеÑні туÑтанÑькі громадÑни, - а коли б нам удалоÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐµ діло, то ми й вам радо підемо допомагати. Ðа те Ñказали туÑтанÑькі піÑланці: - Знаємо ми, батьку Захаре, що вам ніÑк іти Ð½Ð°Ñ Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñ– ще в тій - Ñ‚Ñжкій годині треба, щоб кождий поперед уÑього за Ñебе ÑтоÑв. Ðле - зважте лише, що наші громади не такі щаÑливі, Ñк ваша, що боÑри - забрали Ð½Ð°Ñ Ñƒ руки Ñ– вони держать Ñторожу над заÑіками й проходами. - Ð Ñк вони ÑхотÑÑ‚ÑŒ видати Ñ—Ñ… монголам, то що ж ми порадимо? Лиш - одного ми надіємоÑÑŒ, Ñ– Ñе може ще ÑпаÑти наÑ: що монголи не підуть - на ваш шлÑÑ… Ñ– що в такім разі ви, забезпечивши Ñвій шлÑÑ… вартою, - будете могли рушити нам на поміч. - Ей, громадÑни, громадÑни,Ñумовито, але Ñ– з докором Ñказав Захар,Ñ– - Ñила, бачитьÑÑ, у Ð²Ð°Ñ Ñƒ руках, Ñ– розум у головах, Ñк у мужів, а - беÑіда ваша дитинÑча! Покладаєте надію на «може» та на «хто знає». Ðдже ж, Ñього будьте певні, що Ñкоро нам не грозитиме небезпека, то ми вÑею громадою прийдемо вам на поміч. Ðле поперед уÑього вам належалоÑÑŒ би забезпечити Ñебе проти ваших влаÑних ворогів - боÑÑ€. Доки в Ñ—Ñ… руках заÑіки Ñ– проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кождої хвилі Ñей прехитрий рід може продати ваÑ. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони Ñ– громадами поÑкидати з Ñебе Ñ‚Ñ– пута, в Ñкі обпутала Ð²Ð°Ñ Ð±Ð¾ÑÑ€Ñька неÑитіÑÑ‚ÑŒ Ñ– кнÑжа ÑваволÑ. Поки Ñього не буде, поти й ми не зможемо допомогти вам. Сумно похилили голови туÑтанÑькі піÑланці на Ñ‚Ñ– Захарові Ñлова. - Ей, батьку Захаре,Ñказали вони,знаєш тп наших громадÑн, а говориш, - немовби зовÑім не знав Ñ—Ñ…. Зламана у них Ð´Ð°Ð²Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð²Ð°Ð³Ð°, притоптана - Ñ—Ñ… волÑ. За твою раду дÑкуємо тобі Ñ– передамо Ñ—Ñ— нашим громадам, але - чи підуть вони за нею?.. Ей, коби ти був між ними Ñ– Ñка-вав їм Ñвоє - Ñлово! - Ðевже ж таки, чеÑні ÑуÑіди, моє Ñлово у ваших громадÑн може мати - більшу вагу, ніж Ñ—Ñ… влаÑна потреба, ніж Ñ—Ñ… влаÑний розум? ÐÑ–! Коли б - так було, то нічого вже й моє Ñлово вам не поможе, то вже пропали - наші громади, пропала наша РуÑÑŒ. Сонце геть-геть уже ÑхилилоÑÑ Ð· полуднÑ, коли тухольÑька громада по Ñкінченій раді вертала до Ñела. Без радіÑних Ñпівів Ñ– викриків, Ñумно, повагом ішли Ñтарі й молоді, повні важких дум. Що то принеÑуть їм будущі дні? ПіÑланці ÑторонÑьких громад, піднеÑені на дуÑÑ– й заохочені, порозходилиÑÑ. Тільки копне знамено, знак Ñили Ñ– згоди громадÑької, повівало виÑоко Ñ– веÑело в повітрі, Ñ– веÑнÑне небо ÑÑніло пречиÑтим блакитом, немов не бачачи земної журби та тривоги. ІV Широкою рікою плили по РуÑÑ– пожежі, руїна та Ñмерть. Страшенна монгольÑька орда з далекої Ñтепової Ðзії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в Ñамім корені підтÑÑ‚Ñ–Ñ— Ñ—Ñ— Ñилу, розбити Ñ—Ñ— народне життÑ. Ðайперші міÑта - Київ, Канів, ПереÑÑлав - упали Ñ– були зруйновані до оÑнови; Ñ—Ñ… Ñлідом пішли тиÑÑчі Ñіл Ñ– менших городів. Страшний начальник монгольÑький Бату-хан, прозваний Батиєм, ішов на чолі Ñвоєї ÑтотиÑÑчної орди, женучи перед Ñобою вчетверо Ñтільки вÑÑких полонÑників, що муÑили битиÑÑ Ð·Ð° нього в перших Ñ€Ñдах,- ішов поздовж руÑької землі, розпуÑкаючи широко Ñвої загони Ñ– бродÑчи по коліна в крові. Про Ñкий- будь опір на рівнім полі ніщо було й думати, тим більше, що РуÑÑŒ була роз'єднана Ñ– роздерта внутрішніми межиуÑобицÑми. Декуди Ñтавали опором міщани в Ñвоїх мурах, Ñ– непривичні до Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ñ— облоги монголи муÑили не раз тратити багато чаÑу, добуваючи брам Ñ– мурів топорами. Ðле Ñлабі твердині падали більше через зраду Ñ– підкупÑтво, ніж Ñилою поборені. Ціль походу Ñтрашної орди були Угри, багата країна, заÑелена племенем, Ñпорідненим з монголами, від котрого великий ЧінгіÑхан монгольÑький домагавÑÑ, щоб йому піддалоÑÑ. Угри не хотіли піддатиÑÑ, Ñ– Ñтрашенний похід монгольÑької орди мав їм показати меÑÑ‚ÑŒ великого Чін- гіÑхана. З трьох боків разом, піÑÐ»Ñ Ð¿Ð»Ð°Ð½Ñƒ БатиÑ, мала впаÑти орда до Угорщини: зі Ñходу в землю Семигород-Ñьку, з заходу з землі МоравÑької Ñ– з півночі через Карпати. Ð’ тій цілі орда поділилаÑÑ Ð½Ð° три чаÑÑ‚Ñ–: одна, під проводом Кайдана, пішла беÑÑарабÑькими Ñтепами в Волощину, друга, під проводом Пети, відділилаÑÑ Ð²Ñ–Ð´ головної орди в землі ВолинÑькій Ñ– поперек Червоної РуÑÑ–, через ПліÑнеÑько, змагала до верхів'Ñ Ñ€Ñ–ÐºÐ¸ ДніÑтра, щоб перейти Ñ—Ñ— вбрід, а далі розлилаÑÑ Ð¿Ð¾ Підгір'ÑŽ, шукаючи проходів через Карпати. ВзÑÑ‚Ñ– до неволі міÑцеві люди, а також деÑкі боÑри-зрадники провадили монголів горі рікою Стриєм на тухольÑький шлÑÑ…, Ñ– вже, Ñк говорили корчинÑькі піÑланці, Ñ—Ñ… шатра білілиÑÑ Ð½Ð° рівнині понижче СиневідÑька. Вечоріло. ГуÑÑ‚Ñ– Ñумерки лÑгали на Підгір'Ñ. ЛіÑиÑÑ‚Ñ– тухольÑькі гори задимилиÑÑ, мов незлічимі вулкани, готовлÑчиÑÑŒ вибухати. Стрий шумів по кам'Ñних бродах Ñ– пінивÑÑ Ð¿Ð¾ закрутинах. Ðебо покривалоÑÑŒ зорÑми. Ðле й на землі, на широкій надÑтрийÑькііі рівнині, почали розблиÑкуватиÑÑŒ ÑкіÑÑŒ Ñвітила, зразу де-де, рідко, мов не-Ñміло, далі чимраз гуÑтіше, Ñильніше,- поки врешті ціла рівнина, Ñк далеко око заÑÑгне, не покрилаÑÑ Ð½Ð¸Ð¼Ð¸, не розжеврілаÑÑ ÐºÑ€Ð¾Ð²Ð°Ð²Ð¸Ð¼ облиÑком. Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиÑк над долиною, то живіше палахкотÑчи, то мов розпливаючиÑÑŒ у темніючім проÑторі. Се палали нічні огнища в таборі монголів. Ðле ген-ген у віддалі, де кінчилоÑÑŒ те меркотÑче море, палали інші Ñвітила, Ñтрашні, широкі, бухаючи огнÑною загравою: Ñе горіли околичні Ñела Ñ– Ñлободи, окружаючи широкою огненною паÑмугою монгольÑький табір. Там бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до оÑнови вÑе, чого не можна було забрати. Смерком уже їхало вузьким плаєм поверх ÑиневідÑьких гір двоє люда на невеличких, та крепких гірÑьких кониках. Один із їздців, мужчина вже в літах, був у рицарÑькім Ñтрою, у зброї, з мечем Ñ– топором, з шоломом на голові Ñ– з ÑпиÑом, прип'Ñтим до кінÑького Ñідла. З-під шолома Ñпливало довге Ñ– гуÑте, Ñивіюче вже волоÑÑÑ Ð½Ð° його плечі. Ðавіть гуÑÑ‚Ñ– Ñумороки, що хмарою лежали на горах Ñ– величезними клубами котилиÑÑ Ð· Ñрів Ñ– дебрів чимраз вище на верхи, не могли на його лиці закрити виразу глибокого невдоволеннÑ, гніву Ñ– ÑкоїÑÑŒ Ñліпої завзÑтоÑÑ‚Ñ–, що щохвилі розливавÑÑ Ð¿Ð¾ ньому то їдким, прикрим Ñміхом, то понурою хмарою,- немов щоÑÑŒ шарпало його ÑуÑтави неÑподіваними Ñудорожними рухами Ñ– давалоÑÑ Ð²Ð·Ð½Ð°ÐºÐ¸ його гарному коневі. Другий їздець - то була молода, гарна дівчина, одіта в полотнÑну, шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на голові, що не міг вміÑтити в Ñобі Ñ—Ñ— багатого, буйного золотиÑто- жовтого волоÑÑÑ. Через плечі у неї перевішений був лук з турового рога Ñ– Ñагайдак зо Ñтрілами, Ñ—Ñ— чорні палкі очі лаÑтівками літали довкола, любуючиÑÑŒ рівними, хвилÑÑтими контурами верховини Ñ– темно-зеленими Ñитими барвами ліÑів та полонин. - Що за гарна країна, таточку! Ñкрикнула вона дзвінким, Ñрібним - голоÑом, коли коні Ñ—Ñ… на хвильку зупинилиÑÑ Ð½Ð° крутім пригірку, - через Ñкий вони з трудом пробиралиÑÑ, щоб перед цілковитим Ñмерком - доїхати до цілі.Що за чудово гарна країна! повторила вона вже - тихішим, ніжнішим голоÑом, озираючиÑÑŒ позад Ñебе Ñ– тонучи поглÑдом у - незглибимо темних зворах. - Рщо за поганий народ живе в тій країні! гнівно відрізав їздець. - ÐÑ–, таточку, Ñього не кажи! Ñказала вона Ñміло, але зараз же ÑкоÑÑŒ - змішалаÑÑŒ Ñ–, значно понизивши голоÑ, додала по хвилі: Я не знаю, але - народ тутешній мені ÑподобавÑÑ… - О, Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ, що він тобі ÑподобавÑÑ! Ñкрикнув з докором їздець.Ð - радше, що ÑподобавÑÑ Ñ‚Ð¾Ð±Ñ– один із того народу той проклÑтий Беркут! - О, Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ, що ти готова батька Ñвого покинути Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾, що ти - переÑтала вже любити батька Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾! Та що діÑти така вже дівоча - вдача! Ртільки Ñ ÐºÐ°Ð¶Ñƒ тобі, дівчино: не вір тому поверховому - блиÑкові! Ðе вір гадюці, хоч кораловими барвами мінитьÑÑ! - Ðле ж, таточку, що за думки шибають по твоїй голові! І Ñкими - прикрими Ñловами ти докорÑєш мені! Я призналаÑÑ Ñ‚Ð¾Ð±Ñ–, що люблю - МакÑима, Ñ– приÑÑгала перед Ñонцем, що буду його. Ðле Ñ Ñ‰Ðµ не його, Ñ - ще твоÑ. Рхоч Ñ– його буду, то не переÑтану любити тебе, таточку, - ніколи, ніколи! - Ðле ж, дурна дівчино, ти не будеш його про Ñе ніщо й думати! Хіба ти - забула, що ти боÑÑ€Ñька дочка, а він Ñмерд, вівчар?… - ÐÑ–, таточку, не говори Ñього! Він такий рицар, Ñк Ñ– інші рицарі,ні, - він ліпший, Ñміліший Ñ– чеÑніший від уÑÑ–Ñ… тих боÑрчуків, Ñких Ñ - бачила доÑÑ–. Впрочім, таточку, дарма вже відмовлÑти Ñ Ð¿Ñ€Ð¸ÑÑгла. - Що значить приÑÑга дурної, оÑліпленої дівчини? - ÐÑ–, таточку, Ñ Ð½Ðµ дурна Ñ– не оÑліплена! Ðе в пориві дикої - приÑтраÑÑ‚Ñ–, не без Ð²Ð°Ð³Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¹ Ð´ÑƒÐ¼Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ Ð·Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ð»Ð° Ñе. Ðавіть не без - вищої волі, таточку! ОÑтатні Ñлова Ñказала вона ÑкимÑÑŒ приглушеним, таємничим голоÑом. БоÑрин цікаво обернувÑÑ Ð´Ð¾ неї: - Ðу, а Ñе що знов? Яка вища Ð²Ð¾Ð»Ñ Ñпонукала тебе до такого безумÑтва? - Слухай, таточку,говорила дівчина, обертаючиÑÑŒ до нього та звільнÑючи - в їзді.- Вночі перед тим днем, коли ми мали рушати на медведів, показалаÑÑŒ мені в Ñні Ð¼Ð¾Ñ Ð¼Ð°Ñ‚Ð¸. Така була, Ñкою ти опиÑував мені Ñ—Ñ—: в білій одежі, з розпущеним волоÑÑÑм, але з лицем рум'Ñним Ñ– ÑÑним, мов Ñонце, з радіÑÑ‚ÑŽ на уÑтах Ñ– з уÑміхом та безмірною любов'ÑŽ в ÑÑних очах. Вона приÑтупила до мене з розпроÑтертими руками Ñ– обнÑла мене, Ñильно притиÑкаючи до грудей. «Мамо!» - Ñказала Ñ Ñ– більше не могла нічого Ñказати з радоÑÑ‚Ñ– та «розкоші, що наповнÑла цілу мою Ñ–Ñтоту. «МироÑлаве, Ð´Ð¸Ñ‚Ñ Ð¼Ð¾Ñ” єдине,- говорила вона лагідним, м'Ñким голоÑом, «що й доÑÑ– тремтить мені в Ñерці,- Ñлухай, що Ñ Ñ‚Ð¾Ð±Ñ– Ñкажу. Велика Ð´Ð»Ñ Â«Ñ‚ÐµÐ±Ðµ Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ Ð·Ð±Ð»Ð¸Ð¶Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ, доню! Серце твоє пробудитьÑÑ Ñ– заговорить. «Слухай Ñвого ÑерцÑ, доню, Ñ– йди за його голоÑом!» «Так, мамо!» - Ñказала Ñ, тремтÑчи з ÑкоїÑÑŒ неÑказанної радоÑÑ‚Ñ–. «БлагоÑловлю ж твоє Ñерце!» - І Ñказавши Ñе, вона розвіÑлаÑÑ Ð·Ð°Ð¿Ð°Ñ…ÑƒÑ‰Ð¸Ð¼ «леготом, а Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ÐºÐ¸Ð½ÑƒÐ»Ð°ÑÑŒ. І Ñерце моє Ñправді заговорило, таточку, Ñ– Â«Ñ Ð¿Ñ–ÑˆÐ»Ð° за його голоÑом. Ðа мені благоÑловенÑтво мами! - Ðле ж, дурна дівчино, Ñе був Ñон! Про що ти вдень думала, те вночі й - приÑнилоÑÑŒ тобі! Рвтім,додав боÑрин по недовгій хвилі,а вті:,г, ти - вже й не побачиш його ніколи! - Ðе побачу? Ñкрикнула живо МироÑлава.Чому не побачу? Хіба він умер? - Хоч би й Ñто літ жив, то таки не побачиш його, бо ми ми не вернемоÑÑŒ - уже більше в Ñ‚Ñ– проклÑÑ‚Ñ– Ñторони. - Ðе вернемоÑÑŒ? Ð Ñе Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾? - Ð”Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾,Ñказав боÑрин з Ñилуваним Ñупокоєм,що Ñ‚Ñ– твої добрі люди, а - поперед уÑÑ–Ñ… той Ñтарий чорт, батько твого укоханого МакÑима, - ухвалили на Ñвоїй раді вигнати Ð½Ð°Ñ Ñ–Ð· Ñвого Ñела, розвалити наш дім - Ñ– зрівнÑти його з землею! Ðле поÑтійте ви, хамове плем'Ñ, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк - Ñе не тухольÑький вовк, він Ñ– тухольÑьким медведÑм зуміє показати зуби! Болюче тьохнуло в Ñерці МироÑлави, коли почула Ñ‚Ñ– Ñлова. - Вигнали наÑ, таточку? І за що ж Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¸Ð³Ð½Ð°Ð»Ð¸? Певно, за того - ліÑничого, що ти казав так немилоÑердно бити, хоч Ñ Ð· Ñлізьми - благала тебе пуÑтити його на волю? - Як ти вÑе те Ñ‚Ñмиш! підхопив зліÑно Тугар, хоч у Ñерці глибоко - вкололо його те ÑÐºÐ°Ñ€Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð· уÑÑ‚ доньки.О, Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ, що коли б ти була - на тій раді, то й ти була б Ñтала за ними прогив Ñвого батька! Що ж - діÑти,батько Ñтарий, понурий, не вміє блиÑкати очима, ані зітхати, а - тобі хочетьÑÑ Ð½Ðµ такого товариша! І що з того, що батько отеє перед - чаÑом поÑивів, ÑтараючиÑÑŒ забезпечити твою долю, а той новий, - миліший, молодший товариш, може, деÑÑŒ тепер зі Ñвоїми тухольпÑми - руйнує нашу хату, оÑтатнє й одиноке наше приÑтановище на Ñвіті! МироÑлава не витерпіла тих їдких докорів,- гарÑчі Ñльози бризнули з Ñ—Ñ— очей. - ÐÑ–, Ñе ти, ти не любиш мене,Ñказала вона, зали-ваючиÑÑ Ñлізьми,Ñ– Ñ - не знаю, що відвернуло твоє Ñерце від мене! Я ж не дала тобі ніÑкої - причини! Сам ти вчив Ñ– наказував мені жити по правді Ñ– говорити - правду! Ðевже ж тепер нараз правда так дуже опротивіла тобі? БоÑрин мовчав, похиливши голову. Вони зближалиÑÑ Ð²Ð¶Ðµ до верха гори Ñ– їхали вузькою дорогою поміж виÑокими буками, що зовÑім заÑлонювали перед ними небо. Коні, здані на влаÑну волю, Ñамі шукали Ñобі Ñтежки Ñеред Ñутінків Ñ–, зчаÑта форкаючи, тюпали звільна по похилій камениÑтій дорозі під гору. - Куди ж ми їдемо, коли Ð½Ð°Ñ Ð²Ð¸Ð³Ð½Ð°Ð½Ð¾ з Тухольщи-ни? Ñпитала нараз - МироÑлава, отираючи рукавом Ñльози Ñ– підводÑчи догори голову. - Ð’ Ñвіт за очі,відказав батько. - Ти ж казав, що їдемо до одного боÑрина в гоÑтину. - Правда опротивіла мені: Ñ Ñказав неправду. - То куди ж їдемо? - Куди Ñама хочеш. Мені вÑе одно. Може, їхати до Галича, до кнÑзÑ, - котрому Ñ Ð½Ð°Ð¿Ñ€Ð¸ÐºÑ€Ð¸Ð²ÑÑ Ñ– котрий рад був мене позбутиÑÑ? О, хитра Ñе - штука, той кнÑзь! ВикориÑтати Ñилу чоловіка, виÑÑати його, мов Ñпілу вишню, а кіÑтку кинути геть - на те він Ñкраз. І Ñкий рад був він, коли Ñ Ð¿Ð¾Ð¿Ñ€Ð¾Ñив у нього - даровизни землі в Ту-хольщині! «Іди,- Ñказав мені,- нехай лишень тут не бачу тебе! Йди Ñ– угризайÑÑ Ð· тими Ñмердами за нуÑÑдек-ну межу, лиш Ñюди не вертай!» Ðу, що, може, їхати най до нього жалуватиÑÑ Ð½Ð° тухольців, проÑити напроти них кнÑжої помочі?.. - ÐÑ–, таточку! говорила МироÑлава.КнÑ»а поміч злого не направить, а - тільки ще дужче погіршить. - Рвидиш,Ñказав боÑрин, небагато зважаючи на оÑтатні Ñлова доньки.Ðу, - а може, вертати нам до Тухлі, до тих проклÑтих хлопів, до того чорта - Беркута, Ñ– проÑити у них лаÑки, піддатиÑÑ Ñ—Ñ… карі, зректиÑÑ Ñвого - боÑÑ€Ñтва Ñ– благати Ñ—Ñ…, щоб Ð½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹Ð½Ñли до Ñвоєї громади, Ñк рівні - рівних, Ñ– жити з ними так, Ñк вони,з вівцÑми вкупі, між вівÑом Ñ– - гноєм? ПоÑтава МироÑлави незамітно, мимоволі проÑтувалаÑÑ, лице Ñ—Ñ— проÑÑнювалоÑÑŒ при тих Ñловах. - Ð Ñк гадаєш, таточку, чи вони приймили б наÑ? Ñпитала вона живо. - Хто знає! Ñказав гризько боÑрин.Се ще Ñкби лаÑкаві були Ñ—Ñ… хамÑькі - величеÑтва й Ñ—Ñ… надвеличеÑтво Захар Беркут! - Таточку, а чому ж нам не Ñпробувати Ñього? Ту-хольці не люблÑÑ‚ÑŒ - неправди; вони хоч Ñ– заÑудили наÑ, то, може, по Ñвойому праву. Ð - може… може, й ти, таточку, дечим… Ñвоїм оÑтрим поÑтупованнÑм - причинивÑÑ Ð´Ð¾ того? Рколи б лагідно, по-людÑьки з ними… - ÐÑ…, боже, Ñе що таке? Ñкрикнула нараз МироÑлава, перериваючи Ñвої - попередні міркуваннÑ. Вони Ñтанули Ñаме на вершку гори, Ñ– перед - ними, мов Ñилою чарів, розкинулаÑÑ ÑˆÐ¸Ñ€Ð¾ÐºÐ° ÑтрийÑька долина, залита - морем пожеж Ñ– огнищ. Ðебо жевріло крозавим відблиÑком. Ðемов з - пекла, неÑлиÑÑ Ð· долини дивні голоÑи, Ñ–Ñ€Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð½ÐµÐ¹, брÑзкіт зброї, - переклики вартових, гомін ÑидÑчих при огнищах чорних, коÑматих - людей, а геть-геть далеко Ñ€Ñздираючі Ñерце зойки мордованих Ñтарців, - жінок Ñ– дітей, в'Ñзаних Ñ– ведених у неволю мужчин, рик Ñкотини Ñ– - хруÑкіт будинків, що, перепалені, валилиÑÑ Ð´Ð¾Ð´Ð¾Ð»Ñƒ, а по тім - величезні водопади Ñ–Ñкор, мов рої золотиÑтих комах, збивалиÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ - небо. Ð’ кровавім розблиÑку огнів виднілиÑÑ Ñ‚ÑƒÑ‚ же, в долині над - рікою, довгі, безконечно довгі Ñ€Ñди чотиригранних шатрів, переділені - від Ñебе широкими ві.аб-Ñтупами. Люди, мов мурашки, Ñнували поміж - шатрами Ñ– громадилиÑÑ ÐºÐ¾Ð»Ð¾ огнищ. МироÑлава Ñтала на той вид мов - оÑтовпіла, не можучи відірвати від нього очей. Ðавіть Ñтарий, - понурий боÑрин не міг рушитиÑÑ Ð· міÑцÑ, потопаючи очима в тім лÑчнім - кровавім морі, ловлÑчи ноÑом запах гіркого диму Ñ– крові, вÑлухуючиÑÑŒ - у змішаний гамір, у зойки, ÑÑ‚Ð¾Ð³Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° радіÑні окрики побіди. Ðавіть коні під нашими їздцÑми почали тремтіти вÑім тілом, Ñтригти вухами Ñ– форкати ніздрÑми, немов лÑкалиÑÑ Ð¹Ñ‚Ð¸ дальше. - Тату, про бога ÑвÑтого, Ñе що таке? Ñкрикнула МироÑлава. - Ðаші Ñоюзники,Ñказав понуро Тугар Вовк. - ÐÑ…, Ñе муÑÑÑ‚ÑŒ бути монголи, про котрих прихід говорив народ з такою - тривогою? - Так, Ñе вони! - Ðищителі руÑької землі! - Ðаші Ñоюзники проти тих проклÑтих Ñмердів Ñ– Ñ—Ñ… громадівÑтва. - Тату, Ñе загибель наша! Як не Ñтане хлопів, то хто буде кормити - боÑÑ€? - Ðе бійÑÑ, не вродилаÑÑŒ іще та бурÑ, що здужала б до ÐºÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ñ Ð·Ð½Ð¸Ñ‰Ð¸Ñ‚Ð¸ - те підле наÑіннÑ! - Ðле ж, таточку, монголи не щадÑÑ‚ÑŒ ні хати, ні двору, ні кнÑзівÑької - палати! Сам же ти не раз оповідав, Ñк вони подушили кнÑзів під дошками. - І Ñе добре! Ðехай Ñ—Ñ… душать, тих хитрих круків! Ðле боÑрина не - задушили ніÑкого. Ще раз кажу тобі: Ñе наші Ñоюзники! - Ðле ж, таточку, ти хотів би входити в Ñоюз із тими дикунами, - обагреними кров'ÑŽ нашого народу? - Що мене Ñе обходить, хто вони Ñ– Ñкі вони? Крім них, ми не маємо - виходу. Рнехай вони Ñобі будуть Ñ– Ñамі злі духи, щоб тільки помогли - мені! МироÑлава, вÑÑ Ð±Ð»Ñ–Ð´Ð°, тривожними очима глÑділа на Ñвого батька. Кровавий відблиÑк огнів, що оÑвічував околицю, робив його лице Ñтрашним Ñ– диким Ñ– меркотів на його шоломі, немов обвивав те лице кровавим вінцем. Вони обоє позлізали з коней Ñ–, ÑтоÑчи на гоÑтрім гребені гори, глÑділи одне на одного. - Який ти Ñтрашний, таточку,прошепотіла МироÑлава.Я не пізнаю тебе! - Говори Ñміло, говори, донечко! Ñказав з ÑкимÑÑŒ диким наÑміхом - батько.Я знаю, що ти хотіла Ñказати! Ти хотіла Ñказати: ‹'Я не можу - дальше йти з тобою, Ñ Ð¿Ð¾ÐºÐ¸Ð½Ñƒ тебе, зрадника вітчизни, а вернуÑÑ Ð´Ð¾ - Ñвого милого, до Ñвого вірного Беркута!» Скажи, Ñкажи Ñе одверто - Ñ– покинь мене. Я піду, куди веде мене долÑ, Ñ– буду до ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñвого дбати про твоє добро! Їдовитий Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð±Ð¾Ñрина ÑтавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸ кінці ÑкимÑÑŒ м'Ñким, тремтÑчим, зрушуючим, так що МироÑлава вибух-ла голоÑним плачем Ñ– кинулаÑÑŒ батькові на шию, гірко ридаючи. - Ох, таточку,хлипала вона,Ñк ти рвеш моє Ñерце! Чим Ñ Ñ‚Ð°Ðº Ñ‚Ñжко - провинилаÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ тобою? Я ж знаю, що ти любиш мене! Я… Ñ Ð½Ðµ покину - тебе ніколи! Я буду твоєю Ñлужницею, твоєю невільницею до оÑтатнього - віддиху, лиш не йди туди, не подавай Ñвого чеÑного ім'Ñ Ð½Ð° вічну - ганьбу! Ридаючи, вона впала батькові до ніг Ñ– обнімала руками його коліна, обливала Ñлізьми його руки. Ðе видержав Тугар Вовк, капнули Ñльози з його Ñтарих очей. Він піднÑв МироÑлаву Ñ– міцно притиÑнув Ñ—Ñ— до грудей. - Доню моÑ,Ñказав він лагідно,не жалуйÑÑ Ð½Ð° мене! Горе наповнило - гіркіÑÑ‚ÑŽ моє Ñерце, гнівом налило мої думи. Ðле Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ, що твоє - Ñерце щире золото, що ти не покинеш мене в днÑÑ… тривоги й боротьби. - Ðдже ж ми Ñамі тепер на Ñвіті, ні до кого нам прихилитиÑÑ, ні від - кого ждати помочі, а тільки від Ñебе Ñамих. Вибору не маємо. Берімо поміч, де Ñ—Ñ— знайдемо! - Таточку, таточку! говорила з Ñлізьми МироÑлава.Гнів проти тухольців - заÑліпив тебе Ñ– пхає тебе до загибелі. Ðехай Ñ– так, що ми - нещаÑливі,а чи Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ муÑимо бути зрадниками Ñвого краю? ÐÑ–, радше - згинути нам із голоду під плотом! - Молода ти ще доню, гарÑча, палка, Ñ– не знаєш, Ñк Ñмакує голод, Ñк - Ñмакує нужда. Я зазнав Ñ—Ñ… Ñ– хочу оберегти тебе від них. Ðе переч же - мені! Ходи, їдьмо до цілі! Що буде, те буде, долі Ñвоєї не об'їдемо! І він Ñкочив на Ñвого ÐºÐ¾Ð½Ñ Ñ– шпигнув його оÑтрогами. Даремно МироÑлава хотіла Ñпинити його - він погнав униз горою. Ридаючи, подалаÑÑ Ð·Ð° ним Ñ– вона. Ð’ Ñвоїй непохитній дитÑчій вірі вона вÑе ще думала, що зможе охоронити батька від загибелі, від віковиÑтої ганьби - від зради Ñвого краю. Вона, бідна, й не знала, Ñк глибоко Ñ—Ñ— батько був уже заÑÑ‚Ñ€Ñг у тім огиднім багні, Ñк безповоротно він уже впав у безодню, так, що Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ Ñправді не було іншого виходу, Ñк падати глибше, аж до дна. Чим дальше з'їздили в долину, тим гуÑтіше пітьма обкапувала Ñ—Ñ…, тим менше могли що-небудь бачити, крім Ð±Ð»Ð¸Ð¼Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¾Ð³Ð½Ð¸Ñ‰ Ñ– Ð¶ÐµÐ²Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð´Ð°Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ… пожеж. Зате гомін Ñ– рик величезної юрби ÑтававÑÑ Ñ‡Ð¸Ð¼Ñ€Ð°Ð· голоÑнішим, оглушаючим. Дим виїдав їм очі, захапував віддих у грудÑÑ…. БоÑрин проÑтував до першого огнища, що палало Ñеред полÑ. Се була монгольÑька Ñторожа. ÐаближаючиÑÑŒ, вони бачили п'ÑÑ‚ÑŒ люда в кожухах, обернених волоÑÑÑм догори, в таких Ñамих пелехатих оÑтрокінчаÑтих ковпаках, з луками на плечах Ñ– з топорами в руках. Ðж недалеко варти МироÑлава дігнала батька й Ñіпнула його за рукав. - Таточку, богом ÑвÑтим молю тебе, вертаймо відÑи. - Куди? - Ходімо до Тухлі! - ÐÑ–, пропало вже! Підемо, але не з униженою проÑьбою. Підемо в гоÑÑ‚Ñ– - Ñ– рад Ñ Ð¿Ð¾Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð¸, чи твої Беркути поÑміють тепер виганÑти наÑ! Ð’ тій хвилі монголи почули прихід чужих людей Ñ– з диким криком похапали за луки та окружили Ñ—Ñ…. - Хто їде? закричали різними голоÑами, то по-нашому, то по-Ñвому. - Поклонник великого ЧінгіÑхана! Ñказав по-мон-гольÑьки Тугар Вовк. Монголи Ñтали, витріщившії очі на нього. - Ти відки, що за один, за чим приходиш? Ñпитав один, очевидно, - начальник Ñторожі. - Ðе твоє діло,відповів оÑтро на монгольÑькій мові боÑрин.Хто веде - вашу Ñилу? - Внуки великого ЧінгіÑхана: Пета-бегадир Ñ– Бурун-да-бегадир. - Іди ж Ñ– Ñкажи їм, що «Калка-ріка по болоті тече Ñ– в Дон упадає». Ð - ми на твій поворот пождемо коло огнища. З рабÑьким ушанованнÑм розÑтупилиÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»Ð¸ перед незнайомим приїжджим, що говорив Ñ—Ñ… мовою та й ще таким певним тоном, до Ñкого вони привикли від Ñвоїх ханів та бегадирів. Ð’ одній хвилі начальник варти здав Ñвоє міÑце на другого а Ñам, допавши конÑ, погнав до табору, Ñкої, може, чверть милі віддаленого від вартового вогнища. Тугар Вовк Ñ– МироÑлава позлазили з коней, Ñких дехто з вартових зараз узÑли, обчиÑтили, напоїли й прип'Ñли на мужицькій, житом заÑÑ–Ñній ниві. Приїжджі гоÑÑ‚Ñ– приÑтупили до огнища, гріючи над ним руки, в Ñкі щипав Ñ—Ñ… веÑнÑний нічний холод. МироÑлава тремтіла цілим тілом, мов у лихорадці, вона була бліда Ñ– не Ñміла піднеÑти очей ка батька. Ðж тепер, почувши з батькових уÑÑ‚ монгольÑьку мову Ñ– побачивши, з Ñкою пошаною монголи ÑповнÑли його волю, вона догадалаÑÑ, що батько Ñ—Ñ— не віднині знаєтьÑÑ Ð· тими Ñтрашними нищителÑми рідної землі Ñ– що правдивою муÑить бути та віÑÑ‚ÑŒ, Ñка глухо шепталаÑÑŒ при дворі кнÑÐ·Ñ Ð”Ð°Ð½Ð¸Ð»Ð°, немовто Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив РуÑÑŒ монголам, виÑвивши їм наперед цілий план битви, уложений руÑькими кнÑзÑми. Правда,- говорили віÑÑ‚Ñ–,- доказу на те певного нема, а то б боÑринові прийшлоÑÑŒ понеÑти голову на колоду; боÑрин ÑтоÑв у битві в першім Ñ€Ñді Ñ– при першім замішанню взÑтий був до неволі. Ðле дивним видавалоÑÑŒ декому його швидке ÑƒÐ²Ñ–Ð»ÑŒÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÐµÐ· окупу, хоч боÑрин боживÑÑ, що Монголії випуÑтили його, шануючи ного хоробріÑÑ‚ÑŒ. Діло було темне, а тільки те було певне, що при кнÑжім дворі вÑÑ– почали ÑкоÑÑŒ Ñторонити від Тугара Ñ– Ñам кнÑзь не довірÑв йому так, Ñк довірÑв давніше. БоÑрин вкінці почув тоту зміну Ñ– попроÑив у кнÑÐ·Ñ Ð´Ð°Ñ€Ð¾Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð¸ землі в Тухольщині. Ðе допитуючиÑÑŒ, Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ задумав боÑрин покидати Галич Ñ– Ð´Ð»Ñ Ñ‡Ð¾Ð³Ð¾ хоче закопатиÑÑ Ð² такій ліÑиÑтій пуÑтині, та й ще з молодою дочкою, кнÑзь Данило дав йому даровизну - очевидно, рад був його позбутиÑÑ. І при від'їзді з Галича ÑкоÑÑŒ холодно прощалиÑÑ Ð²ÑÑ– з боÑрином - довголітнім товаришем оружжÑ. Ð’Ñе те згадала тепер в одній хвилі МироÑлава, Ñ– вÑе те, що тоді дивувало й гнівало Ñ—Ñ—, Ñтало тепер ÑÑне й зрозуміле перед Ñ—Ñ— очима. Так, значитьÑÑ, віÑÑ‚Ñ– й шепти говорили правдуі Так, значитьÑÑ, батько Ñ—Ñ— віддавна, від деÑÑтьох літ, був у порозумінню з монголами, був зрадником! Мов придавлена, мов підкошена тою гадкою, похилила МироÑлава Ñвою прегарну голову додолу. Серце Ñ—Ñ— боліло дуже: вона чула, Ñк у ньому одна за другою рвалиÑÑ Ð½Ð°Ð¹Ñильніші й найÑвÑтіші нитки - нитки дитÑчої любові й поважаннÑ. Якою Ñамітною, Ñкою круглою Ñиротою чула Ñебе вона тепер на Ñвіті, хоч тут же коло неї Ñидів Ñ—Ñ— батько! Якою нещаÑною чула вона Ñебе тепер, хоч батько недавно ще запевнював Ñ—Ñ—, що вÑе робить Ð´Ð»Ñ Ñ—Ñ— щаÑÑ‚Ñ! Ðле й боÑрин Ñидів тепер ÑкийÑÑŒ невеÑелий: його рішуче Ñерце тиÑли, очевидно, ÑкіÑÑŒ важкі думи. Ðе знати, про що думав він, але його очі глÑділи, не змигаючи, в полум'Ñ Ð¾Ð³Ð½Ð¸Ñ‰Ð°, Ñлідили уважно за тим, Ñк догорали червоні, мов розжарене залізо, поліна, Ñк тріÑкали в огні, злизувані полум'Ñм. Чи Ñе було Ñпокійне Ð´ÑƒÐ¼Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‡Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ–ÐºÐ°, що дійшов до Ñвоєї мети, чи, може, Ñке тривожне Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð±ÑƒÐ´ÑƒÑ‰Ð¸Ð½Ð¸ холодною рукою вхопило його за Ñерце Ñ– печать Ð¼Ð¾Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶Ð¸Ð»Ð¾ на його уÑтах? Тільки ж Ñ– він, Ñтарий розважний чоловік, уникав поглÑду МироÑлави, лише глÑдів Ñ– глÑдів у огнище на миготÑчі Ñ–Ñкри та попеліючі поліна. - Доню! Ñказав він вкінці Ñтиха, не підводÑчи на неї очей. - Чому ти вчора не вбив мене, тату? прошептала МироÑлава, наÑилу - здержуючи Ñльози в очах. Ð“Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ñ—Ñ—, хоч тихий, дунув на боÑрина - ледовим холодом. Він не знайшов на те Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´Ñ–, Ñ– мовчав, Ñ– - вдивлювавÑÑ Ð² огнище, поки не прибіг вартівник із табору. - Внуки великого ЧінгіÑхана шлють Ñвій привіт новому другові Ñ– проÑÑÑ‚ÑŒ - його до Ñвого шатра на воєнну раду. - Ходімо! Ñказав коротко боÑрин Ñ– піднÑвÑÑ Ð· міÑцÑ. МироÑлава вÑтала також, але ноги Ñ—Ñ— відмовлÑли поÑлуху. Та не Ñ‡Ð°Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ тепер вертатиÑÑ. Ð’ одній хвилі монголи привели Ñ—Ñ… коней, виÑадили МироÑлаву Ñ–, окруживши Ñ—Ñ… обоє, повели до табору. МонгольÑький табір був розложений у величезнім чотирикутнику Ñ– обкопаний глибоким ровом. Ð’ кождім боці чотирикутника було по дванадцÑÑ‚ÑŒ входів, окружених оружною вартою. Хоч неприÑтель ніÑкий не грозив таборові, то вÑе- таки його Ñтережено чуйно - таке вже було воєнне правило монголів, зовÑім у ÑуперечніÑÑ‚ÑŒ із хриÑтиÑнÑьким рицарÑтвом, Ñке не дорівнювало монголам ані в війÑьковій карноÑÑ‚Ñ–, ані в умілоÑÑ‚Ñ– тактики та кер-Ð¼Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ð¼Ð¸ маÑами. Вартові при вході табору дикими голоÑами перекликалиÑÑ Ð· вартовими, що вели боÑрина з донькою, а потім перейнÑли незвичайних гоÑтей Ñ– повели Ñ—Ñ… до шатра Ñвоїх начальників. Хоч Ñ– Ñк придавлена була МироÑлава Ñвоїм болем Ñ– Ñтидом, що випалював гарÑчі рум'Ñнці на Ñ—Ñ— дівочім лиці, то вÑе ж вона була надто Ñмілої вдачі, надто Ñвобідно Ñ– по-рицарÑьки вихована, щоб не зацікавитиÑÑ Ñ€Ð¾Ð·ÐºÐ»Ð°Ð´Ð¾Ð¼ табора Ñ– вÑім новим та невиданим окруÑÑен-нÑм. БиÑтрим оком окинула вона пооводжаючих Ñ—Ñ— вартових. Ðизькі, підÑадкуваті Ñ—Ñ… поÑтави, повбирані в овечі кожухи, через Ñкі перевішений був у кождого лук Ñ– Ñагайдак зі Ñтрілами, виглÑдали мов медведі або Ñкі інші дикі звірі. Лице без зароÑту, з виÑтаючими вилицÑми Ñ– підочними кіÑтьми, з маленькими Ñ– глибоко впалими очи. ма, що ледве блищалиÑÑ Ð· вузьких, ÑкіÑно прорізаних повік, з невеликими приплеÑканими ноÑами, виглÑдали ÑкоÑÑŒ гидко, відразливе, а жовтава Ñ—Ñ… барва, що в відблиÑку огнищ переливалаÑÑ Ð² ÑкийÑÑŒ зеленкуватий відтінок, робила Ñ—Ñ… іще Ñтрашнішими та відразливішими. З похнюпленими додолу головами Ñ– з горлÑною, Ñпівучою мовою, вони подобали на вовків, що шукають, кого б пожерти. Шатра Ñ—Ñ…, Ñк МироÑлава зблизька приглÑнулаÑÑ, зроблені були з войлоку, розп'Ñтого на чотирьох жердках, зв'заних угорі докупи, Ñ– накриті були вверху Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°Ð±ÐµÐ·Ð¿ÐµÐºÐ¸ від дощу великими шапками з кінÑької шкіри. Перед шатрами ÑтоÑли на жердках понаÑтромлювані людÑькі голови, кроваві, з заÑтиглим виразом болю Ñ– розпуки на блідих, поÑинілих, Ñвітлом огнищ дивовижно оÑвічених лицÑÑ…. Холодний піт виÑтупив на чоло МироÑлави Ðа Ñей вид; Ñ—Ñ—, геройÑьку, Ñмілу дівчину, не мучила думка, що швидко й Ñ—Ñ— голова так Ñамо Ñтримітиме де-будь перед шатром Ñкого монгольÑького бегадира. Та ні, вона воліла б тепер тліти в пожежі Ñ– Ñтриміти Ñк кро-вавий трофей перед шатром побідителÑ, аніж Ñвоїми живими очима оглÑдати Ñ‚Ñ– трофеї, з Ñких кождий недавно ще був живим чоловіком, думав, працював Ñ– любив,- аніж іти здовж оцього Ñтрашного табору на безчеÑне, зрадницьке діло! «ÐÑ–, ні,-думалоÑÑŒ їй,-не буде того. Я не піду дальше! Я не Ñтану «зрадницею Ñвого краю! Я покину батька, коли не зможу відвеÑти його «від його проклÑтого наміру». Тим чаÑом вони Ñтанули перед шатром начальника чети, Ð»ÑŽÐ±Ð¸Ð¼Ñ†Ñ Ð‘Ð°Ñ‚Ð¸Ñ”Ð²Ð¾Ð³Ð¾. Шатро не відзначувалоÑÑ Ð²Ñ–Ð´ інших шатрів зверха нічим, окрім прип'Ñтої на його вершку жердки з трьома бунчуками; зате вÑередині було далеко пишніше, по- азіатÑьки уладжене. Тільки ж ані боÑрин, ані МироÑлава до Ñередини шатра не входили, бо начальників монгольÑьких заÑтали перед шатром, коло огнища, на котрім невільники пекли двох баранів. Поба- чивши гоÑтей, начальники ÑхопилиÑÑ Ð²ÑÑ– враз на рівпї ноги Ñ– похапали до рук Ñвою зброю, хоч, впрочім, не поÑтупилиÑÑ Ð· міÑцÑ, щоби Ñтрічати Ñ—Ñ…. Знаючи монгольÑький звичай, боÑрин кивнув доньці, щоб лишилаÑÑŒ позаду, а Ñам, знÑвши з голови шолом, а з плечей лук, приÑтупив до них з поклоном Ñ– Ñтав мовчки, з похиленими до землі очима, на три кроки перед головним начальником Петою. - Від Ñкого Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ð¾Ñиш нам віÑти? Ñпитав його Пета. - Я не знаю ніÑкого царÑ, крім великого ЧінгіÑхана, пана вÑього Ñвіту! - Ñказав боÑрин. Се була звичайна формула підданнÑ. Пета тоді поважно, - але радо проÑÑ‚Ñг боÑринові руку. - Ð’ пору приходиш,Ñказав Пета,ми дожидали Ñвого Ñоюзника. - Я знаю Ñвій обов'Ñзок,Ñказав Тугар Вовк.Ð’ однім лишень Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑтупив - ваш звичай: Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð²Ñ–Ð² доньку Ñвою до табору. - Доньку? Ñказав зачудуваний Пета.Хіба ж ти не знаєш, що звичай наш - заборонÑÑ” женщинам вÑтупати в збір воÑків? - Знаю. Ðле що ж Ñ Ð¼Ð°Ð² зробити з нею? У мене нема дому, ні родини, ні - дружини! Крім мене Ñ– великого ЧінгіÑхана, вона не має ніÑкої опіки! - Мій кнÑзь рад був позбутиÑÑ Ð¼ÐµÐ½Ðµ зі Ñвого міÑта, а Ñ‚Ñ– проклÑÑ‚Ñ– - Ñмерди, мої невольники, збунтувалиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸Ð² мене. - Ðле вÑе ж таки тут вона не може лишитиÑÑ. - Я прошу внуків великого ЧінгіÑхана позволити їй лишитиÑÑ Ð½Ð¸Ð½Ñ–ÑˆÐ½ÑŽ ніч - Ñ– завтрашній день, поки не винайду Ð´Ð»Ñ Ð½ÐµÑ— безпечного приÑтановища. - Ð”Ð»Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ³Ñ–Ð² наших ми гоÑтинні,Ñказав Пета, Ñ– потім, обертаючиÑÑŒ до МироÑлави, він Ñказав ламаною руÑькою мовою: - ЗблизиÑÑŒ, дивчина! МироÑлава аж затремтіла, почувши Ñ‚Ñ– звернені до Ñебе Ñлова Ñтрашного монгольÑького начальника. Повними ненавиÑÑ‚Ñ– й погорди очима глÑділа вона на того Ð½Ð¸Ñ‰Ð¸Ñ‚ÐµÐ»Ñ Ð ÑƒÑÑ–, зовÑім не Ñлухаючи його Ñлів. - ЗблизиÑÑŒ, МироÑлаве! Ñказав Ñ—Ñ— батько.Великий начальник - монгольÑького війÑька лаÑкавий до наÑ. - Ðе хочу його лаÑки! відказала МироÑлава. - ЗблизиÑÑŒ, розказую тобі! Ñказав грізно боÑрин. МироÑлава неохітно - зблизилаÑÑ. Пета Ñвоїми малими блиÑкучими очима поглÑнув на неї. - Гарни дивчина! Жаль, що не оÑтатиÑÑŒ. ГлÑди, дивчина, на Ñвій тат. - Будь вірна велики ЧінгіÑхан. Велика Ð»Ð°Ñ ÐºÐ° буде! Ðа тоюі, дівчина, - отÑе коко, з вашого кнÑзь ÐœÑтиÑлав. Знак безпеки. Покажи монгольÑьки - воÑк уÑÑ– пропуÑтить, нічого злого не зробить. Ртепер до шатра? З тими Ñловами Пета подав МироÑлаві зі Ñвого Ð¿Ð°Ð»ÑŒÑ†Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ð¹ золотий перÑтень, здобутий ним у битві над Кал-кою з кнÑÐ·Ñ ÐœÑтиÑлава. Ðа перÑтені буз великий золотиÑто-зелений берил із вирізаними на нім фігурами. МироÑлава вагувалаÑÑ, чи прийнÑти дар від ворога,- може, навіть заплату за батькову зраду. - Візьми, доню, Ñей знак від великого внука ЧінгіÑ-хана,Ñказав - боÑрин.Се знак його великої лаÑки Ð´Ð»Ñ Ñ‚ÐµÐ±Ðµ, дає тобі безпечний - прохід у монгольÑькім таборі. Ðам-бо прийдетьÑÑ Ñ€Ð¾Ð·ÑтатиÑÑ, доню. Ñ—Ñ… воєнний звичай заборонÑÑ” женщинам бути в таборі. Ðле з тим пер amp;тенем ти можеш безпечно приходити Ñ– виходити, коли тобі запотребитьÑÑ. МироÑлава ще вагувалаÑÑŒ. Ðле, втім, нова ÑкаÑÑŒ дума шибнула їй у голову - вона взÑла перÑтень Ñ–, відвертаючиÑÑŒ, уриваним голоÑом Ñказала: - ДÑкую! Потім Пета велів відвеÑти Ñ—Ñ— до окремого шатра, котре наборзі приготовано Ð´Ð»Ñ Ñ—Ñ— батька, а Тугар Вовк лишивÑÑ Ñам з монгольÑькими бегадирами, щоб радити воєнну раду. Перший забрав Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÐŸÐµÑ‚Ð°, головний начальник Ñього відділу, чоловічок літ коло Ñорока, тип монгола: невеличкий, повертливий, з хитро мигаючими малими, мов мишачими, очима. - Сідай, гоÑÑ‚ÑŽ,Ñказав він до боÑрина.Коли Ñкажем тобі, що ми дожидали - тебе, то нехай Ñе буде найвища похвала твоєї вірноÑÑ‚Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ð³Ð¾ - ЧінгіÑхана. Ðле вÑе-таки ти троха запізно прийшов. ВійÑько наше жде - вже третій день, а великий ЧінгіÑхан, виправлÑючи Ð½Ð°Ñ Ð½Ð° захід, до краю рабів Ñвоїх Ðрпадів, наказував нам довше трьох день без потреби ніде не задержуватиÑÑŒ. Брат наш, Кайдан-бегадир, що пішов через край волохів, буде перед нами в домі Ðрпадів, здобуде Ñ—Ñ… Ñтоличне міÑто, а Ñку ж Ñлаву ми принеÑемо з того походу? Ðа те Ñказав боÑрин: - Я порозумів Ñлова твої, великий бегадире, Ñ– оÑÑŒ що відповім на них. - Вірний Ñлуга великого ЧінгіÑхана не міг швидше прибути до вашого - табору, бо аж учора дізнавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ ваш похід, а дізнавшиÑÑ, прибув - зараз. Про задержку не журиÑÑ. ШлÑхи наші хоч неширокі, але - безпечні. Брама в царÑтво Ðрпадів Ñтане вам отвором, лиш тільки - заÑтукайте. - Які шлÑхи Ñ– в чиїх руках? Ñпитав коротко Пета. - Один шлÑÑ… дуклÑнÑький, горі Саном-рікою, а потім через низький - гірÑький провал. ШлÑÑ… широкий Ñ– вигідний, топтаний уже не раз - руÑькими й угорÑькими воєнними Ñилами. - Далеко відÑи? - ВідÑи до ÐŸÐµÑ€ÐµÐ¼Ð¸ÑˆÐ»Ñ Ð´Ð²Ð° дні ходу, а з ÐŸÐµÑ€ÐµÐ¼Ð¸ÑˆÐ»Ñ Ð´Ð¾ гір іще два дні. - Хто Ñтереже? - Стережуть його нашого кнÑÐ·Ñ Ð±Ð¾Ñри, що на нім поробили заÑіки. Ðле - боÑри нерадо Ñлужать кнÑзеві Данилові Романовичу, нерадо Ñтережуть - заÑіків. Мала обіцÑнка Ñклонить Ñ—Ñ… на Ñторону великого ЧінгіÑхана. - Ðле чому ж доÑÑ– ми нікого з них не бачили в нашім таборі? Ñпитав - Пета. - Годі їм, великий бегадире. Ðарод, Ñеред Ñкого вони живуть Ñ– Ñкий - муÑить поÑтавлÑти оружних людей Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð¸ заÑіків, нерадо зноÑить - Ñ—Ñ… вдаÑÑ‚ÑŒ над Ñобою. Дух бунту Ñ– непокори живе в народі. Серце його - тужить за давніми порÑдками, де не було ні кнÑзів, ні влаÑÑ‚Ñ–, де - кожда громада жила Ð´Ð»Ñ Ñебе, а против Ñпільного вороге вÑÑ– дружилиÑÑ - по добрій волі Ñ– вибирали та Ñкидали Ñвою Ñтаршину. Ð’ отÑих горах - живе один дід, що його прозвали беÑідником, Ñ– той роздуває полум'Ñ - непокори в ім'Ñ Ñ‚Ð¸Ñ… Ñтарих порÑдків. Ðарод глÑдить на боÑÑ€, мов - паÑтухи на вовка, Ñ– Ñкоро би тільки побачив, що боÑри Ñ‚Ñгнуть у - Ñторону великого ЧінгіÑхана одверто, то побив біі Ñ—Ñ… каміннÑм. Коли - ж за приближеннÑм вашої Ñили боÑри піддадутьÑÑ Ð²Ð°Ð¼ Ñ– віддадуть вам - заÑіки, народ пирÑне, Ñк полова від вітру. Пета Ñлухав уважно беÑіди боÑрина. ÐаÑміх Ñ– погорда заблиÑкотіли на його тонких губах, - Дивні ж у Ð²Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñдки! Ñказав він.КнÑзь бунтує против Ñвоїх Ñлуг, - Ñлуги проти кнÑзÑ, кнÑзь Ñ– Ñлуги против народу, а народ против - уÑÑкої влаÑÑ‚Ñ–! Дивні порÑдки! У Ð½Ð°Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¸ дрібні ватажки хотіли - бунтувати проти великого ЧінгіÑхана, то той згромадив Ñ—Ñ… до Ñвого аулу Ñ–, окруживши аул Ñвоїми вірними Ñинами, велів наÑтановити віÑімдеÑÑÑ‚ великих кітлів на грані Ñ– налити Ñ—Ñ… водою, а коли вода закипіла, то, не розбираючи нічиєї вини, велів у кождий котел вкинути по два бунтівники Ñ– варити Ñ—Ñ… так довго, поки тіло зовÑім не відкипіло від коÑÑ‚Ñ–. Тоді велів повиймати голі кіÑÑ‚Ñки з котлів, поÑадити Ñ—Ñ… коней Ñ– повідводити до підвладних їм племен, щоб Ñ‚Ñ– на примірі Ñвоїх ватажків училиÑÑ Ð¿Ð¾Ñлкху Ñ– покори великому ЧінгіÑханові. От так би Ñ– Ð²Ð°Ñ Ñ—Ñ— вчити. І ми навчимо Ð²Ð°Ñ Ñ—Ñ—. ДÑкуйте богам, що зіÑлали Ð½Ð°Ñ Ð´Ð¾ Ñього краю, бо коли б не ми, то ви, певно, мов Ñ‚Ñ– голодні вовки, пожерли б одні других. Кров поÑтила боÑринові в тілі при тім оповіданню монгола, але він ні Ñловечка не відказав на Ñе. - Ðу. а Ñкий же ваш другий шлÑÑ…? Ñпитав дальше Пета. - Другий шлÑÑ… тухольÑький,відповів боÑрин,хоч вужчий Ñ– не такий - рівний, але зате ближчий Ñ– рівно безпечний. Ðа тім шлÑху заÑіків - нема, ані кнÑжих боÑÑ€ нема. Самі хлопи пильнують його. - Хлопів ваших ми не боїмоÑÑ! Ñказав з погордою Пета. - І ніщо Ñ—Ñ… боÑтиÑÑ,підхопив боÑрин.Вони ж без Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ñ– без умілоÑÑ‚Ñ– - воєнної. Тим шлÑхом Ñ Ñам можу вам бути провідником. - Ðле, може, на арпадÑькій Ñтороні Ñ‚Ñ– шлÑхи Ñильно замкнені? - ТухольÑький не замкнений зовÑім. ДуклÑнÑький замкнений, але не дуже - Ñильно. - Рдовга дорога тухольÑьким шлÑхом до краю ÐÑ€-падів? - Ð”Ð»Ñ Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð½Ð¸Ñ… мужів до Тухлі день ходу. Ð’ Тухлі переночувати, а разом - зо Ñвітом у дорогу, Ñ– на вечір будете вже на рівнині. - РдуклÑнÑьким? - ВчиÑлÑючи, кілько чаÑу треба на Ð¿Ð¾Ð½Ð¸Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ñіків, три дні ходу. - Ðу, то веди Ð½Ð°Ñ Ñ‚ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑьким! Ñказав Пета. - Дозволь мені Ñлово Ñказати, великий бегадире,Ñказав один із - начальників монгольÑьких, мужчина величезного роÑту й геркулеÑової - будови тіла, а лицем темно-оливкової барви, одітий у шкуру Ñтепового - тигра, що вÑе разом аж надто Ñвідчило про його Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð· тур- - команÑького племені. Се був Ñтрашний, безтÑмно Ñмілий Ñ– ÐºÑ€Ð¾Ð²Ð¾Ð¶Ð°Ð´Ð»Ð¸Ñ - воновник, Бурунда-бегадир, Ñупірник у Ñлаві з Кайданом. МонгольÑькі загони, Ñкі він провадив, лишали по Ñобі найÑтрашнішу руїну, найбільше чиÑло трупів, найширшу ріку пожеж. Він безмірно переви-щав Пету Ñвоєю відвагою; перед його шатром кождого вечора було два рази більше Ñвіжих голів, ніж перед шатром уÑÑкого іншого воÑка. Ðле Пета не завидів йому тої ÑмілоÑÑ‚Ñ–, чуючи надто добре Ñвою перевагу над Бурундото в штуці Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ñ… Ð¼Ð°Ñ Ñ– ÐºÐµÑ€Ð¼Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ð¼Ð¸ битвами та походами. Він радо пуÑкав Бурунду на найнебез-печніші міÑцÑ, держав його в запаÑÑ– на найтÑжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,- а тоді пуÑкав його з відділом «кровавих туркоманів» довершувати побіди. - Говори, брате Бурундо! Ñказав Пета. - Дозволь мені з деÑÑтитиÑÑчним відділом іти ту-хольÑьким шлÑхом, а ти - Ñам проÑтуй на дуклÑнÑький. Перейшовши на арпадÑький бік, Ñ Ð²Ð´Ð°Ñ€ÑŽ - зразу на тих, що Ñтережуть дуклÑнÑького шлÑху, Ñ– прорівнÑÑŽ тобі - дорогу. Пета з подивом глÑнув на Бурунду, немов Ñе перший раз вирвалоÑÑŒ тому рубаці з уÑÑ‚ таке розумне Ñлово. І Ñправді, план Бурунди був хоч Ñ– Ñмілий, та зате дуже розумний, Ñ– Бурунда був єдиний Ñмільчак до Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñього плану. - Добре,Ñказав Пета,нехай буде по-твойому! Вибирай Ñобі воÑків Ñ– рушай - з ними зараз завтра. - Позвольте ще й мені Ñлово Ñказати, великі бегади-ри,Ñказав Тугар - Вовк. - Говори! Ñказав Пета. - Коли Ð²Ð¾Ð»Ñ Ð²Ð°ÑˆÐ° Ñлати чаÑÑ‚ÑŒ Ñвоєї Ñили тухольÑьким шлÑхом,а вÑеї - Ð·Ð°Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ñ–Ñноти шлÑху й Ñ Ð½Ðµ радив би Ñлати,то позвольте мені піти - наперед, з невеличким відділом Ñ– зайнÑти вхід того шлÑху, заким іще - тухоль-Ñькі Ñмерди дізнаютьÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ ваш прихід Ñ– завалÑÑ‚ÑŒ його - заÑіками. - Добре, йди! Ñказав Пета.Коли хочеш вирушити? - Зараз, щоб іще завтра на південь Ñповнити Ñвоє діло. - Коли так, то нехай буде конець нашій раді Ñ– нехай боги щаÑÑ‚ÑÑ‚ÑŒ нашій - зброї! Ñказав Пета, вÑтаючи з міÑцÑ. Ð’Ñтали й інші начальники. Тугар - Вовк проÑив Пету, щоб визначив Ð´Ð»Ñ Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ відділ Ñмілих мужів, а Ñам пішов до шатра покріпитиÑÑ Ñ– попрощатиÑÑ Ð· донькою. Ð’ темнім шатрі на ліжку, покритім м'Ñкими зрабова-ннми перинами, Ñиділа МироÑлава Ñ– гірко плакала. По вÑÑ–Ñ… Ñтрашних Ñ– неÑподіваних вражіннÑÑ… Ñього вечора вона аж тепер мала Ñ‡Ð°Ñ Ð·Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸ Ñвої думки, розглÑнути добре Ñвоє теперішнє положеннÑ, в Ñке втÑгнув Ñ—Ñ— батько. ÐŸÐ¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ðµ було Ñправді Ñтрашне, бачилоÑÑŒ навіть - безвихідне. Батько Ñ—Ñ— - зрадник, монгольÑький Ñлуга; вона-в монгольÑькім таборі, напівгіÑÑ‚ÑŒ, напівбранка, а на вÑÑкий ÑпоÑіб кругла Ñирота. Бо навіть оÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ—Ñ— підпора - непохитна віра в Ñвій пророчий Ñон, в благоÑÐ»Ð¾Ð²ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð°Ñ‚ÐµÑ€Ñ– Ñ– в Ñвоє любовне щаÑÑ‚Ñ Ð· МакÑимом, - Ñ– тота віра тепер, при холодній розвазі, зачала похитуватиÑÑŒ, кровавлÑчи їй Ñерце. Бо Ñким лицем Ñтане вона тепер перед МакÑимом? Якими Ñловами розповіÑÑ‚ÑŒ йому про Ñвій - добровільний чи недобровільний? - побут у монгольÑькому таборі? Мов гадюки, вертіли Ñ—Ñ— Ñерце Ñ‚Ñ– питаннÑ, Ñ– вона дала Ñльозам волю Ñ– плакала мов з життÑм Ñвоїм прощалаÑÑ. Батько тихими, тривожними кроками приÑтупив до неї, положив руку на Ñ—Ñ— плече,- вона не підводила голови, не рушалаÑÑŒ, не переÑтавала плакати. - Доню МироÑлаве,Ñказав він,не плач! ДаÑÑ‚ÑŒ бог, уÑе ще добре буде! МироÑлава мов не чула нічого, Ñиділа недвижне, холодна, безучаÑна. - Забудь того Ñмерда! Гарна будучніÑÑ‚ÑŒ чекає тебе, а він… Що він? - Завтра в полуднє він упаде трупом від мойого меча. - Хто? Ñкрикнула МироÑлава роздираючим Ñерце голоÑом. БоÑрин злÑкавÑÑ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ голоÑу Ñ– відÑтупивÑÑ Ð²Ñ–Ð´ дочки, що зірвалаÑÑŒ на рівні ноги. - Хто впаде трупом? повторила вона.Він, МакÑим? Ти ведеш напад на - Тухлю? - Та ні, ні! відпекувавÑÑ Ð±Ð¾Ñрин.Хто Ñе Ñказав тобі? - Сам ти Ñказав! наÑтавала на нього МироÑлава.Тату, Ñкажи мені правду, - що задумуєш? Ðе бійÑÑ Ð·Ð° мене! Я тепер Ñ– Ñама вже добре бачу, що не - можу бути МакÑимова, через тебе не можу бути! О, ти розумний, ти хитрий! Ти допровадив до Ñвого! Ðе Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ Ñ Ð½Ðµ можу бути МакÑимова, що вища від нього родом,- о ні! Я нижча від нього, Ñ Ñ‡ÑƒÑŽ Ñебе безмірно нижчою від нього, бо він чиÑта, чеÑна душа, а Ñ Ð´Ð¾Ñ‡ÐºÐ° зрадника, може, й Ñама зрадницÑ? Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж Ñебе Ñамого перехитрив! Ти кажеш, що мого щаÑÑ‚Ñ Ð±Ð°Ð¶Ð°Ñ”Ñˆ, а ти вбив моє щаÑÑ‚Ñ. Ðле нехай Ñ– так! Що з мене за хоÑен? Тільки Ñкажи мені, що ти задумуєш напротив нього? - Ðле ж нічого, зовÑім нічого! Він тепер, може, вже деÑÑŒ далеко в - горах. - ÐÑ–, ні, ні, не вірю тобі! Скажи мені, що ви урадили з монголами? - Говорили про те, куди йти на Угри. - І ти їм хочеш видати тухольÑький шлÑÑ…, щоби по-мÑтитиÑÑ Ð½Ð° - тухольцÑÑ…! - Дурна дівчино, що мені мÑтитиÑÑ Ð½Ð° них! Задрібні вони Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¾Ñ”Ñ— - меÑÑ‚Ñ–. Я хочу перепровадити монголів на Угри, бо чим Ñкорше підуть - із нашого краю, тим менше тут руїн нароблÑÑ‚ÑŒ. - О, певно, певно! Ñкрикнула МироÑлава.Ðле з поворотом доруйнують, що - тепер лишать ціле! І ти ведеш Ñ—Ñ… на Тухлю, тепер, зараз? - ÐÑ–, не на Тухлю. Я веду тільки один малий відділ, щоб обÑадити вхід - до Тухлі. - Хто має браму, той має й хату! Ðле розумію тепер! Ти ж Ñам Ñказав - недавно он там, на горі, що завтра МакÑим має з тухольÑькими - молодцÑми валити наш дім. Рти хочеш з монголами напаÑти на нього, вбити його… БоÑрин видививÑÑ Ð½Ð° неї зачудуваними очима; він почав боÑтиÑÑ, чи не відьма вона, що так Ñтрашно биÑтро вгадувала, в чім діло. - Доню, забудь за нього! Ñказав він.Яка Ð´Ð¾Ð»Ñ Ð¹Ð¾Ð¼Ñƒ ÑудилаÑÑ, така й - буде. - ÐÑ–, тату, тим ти не зведеш мене! Я їду, їду до Тухлі, Ñ Ð¾Ñтережу - його, ÑпаÑу його від твоєї заÑідки! Рколи в неї попадетьÑÑ, то Ñ - Ñтану обік нього Ñ– буду боронитиÑÑ Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð¼ з ним, до оÑтатнього Ñкону, - проти тебе, тату, Ñ– твоїх поганих Ñоюзників! - Дівчино, ти божевільна! Ñкрикнув боÑрин.Уважай, не доводи мене до - гніву! Се Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ Ñ€Ñ–ÑˆÑƒÑ‡Ð°. - Що мене обходить твій гнів! відказала холодно МироÑлава.І що ти мені - можеш іще більше злого зробити піÑÐ»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, що зробив доÑÑ–? Коли - уб'єш мене, то Ñе буде тільки добродійÑтво, бо й так мені не жити. - ПуÑти мене! - ÐÑ–, лишиÑÑŒ тут, нерозумна! - Так, лишиÑÑŒ тут, поки ти Ñпокійно не замордуєш того, хто дорожчий - мені над Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¼Ð¾Ñ”! О ні, Ñ Ð½Ðµ лишуÑÑŒ! - ЛишиÑÑŒ! Богом клÑнуÑÑŒ тобі, що не підійму руки Ñвоєї на нього! - О, знаю, знаю, що Ñе значить! Ñкрикнула МироÑлава.-Ðу, розумієтьÑÑ, - ти боÑрин, де ж би ти піднімав руку на Ñмерда. Ðле Ñвоїм диким - товаришам велиш уÑÑ– затроєні Ñтріли націлити на його груди! - ÐÑ–! Коли вже таке твоє над ним милоÑердÑ, то ще раз клÑнуÑÑŒ тобі, що - ані Ñ, ані ніхто з моєї дружини не ткне його, хоч би він не знати Ñк - нападав на наÑ! ДоÑить тобі Ñього? МироÑлава ÑтоÑла, шарпана Ñтрашною Ñердечною тривогою, Ñ– не могла нічого більше Ñказати. Хіба ж вона знала, чи доÑить Ñього, чи ні? О, Ñк радо була б вона пташкою злетіла до нього, щирим щебетаннÑм переÑтерегла його! Ðле годі було. Батько Ñ—Ñ— взÑв Ñвою зброю Ñ–, виходÑчи з шатра, Ñказав: - Доню, ще раз кажу тобі Ñ– заклинаю тебе: лишиÑÑŒ у таборі, поки Ñ Ð½Ðµ - вернуÑÑŒ, а тоді роби Ñобі, що Ñ‚Ð²Ð¾Ñ Ð²Ð¾Ð»Ñ Ð±ÑƒÐ´Ðµ. Ртепер прощай. Він вийшов, Ñ– заÑлона з войлока, що Ñлужила заміÑÑ‚ÑŒ дверей, неÑпокійно захиталаÑÑ Ð·Ð° ним. З заломаними руками, образ найтÑжчого Ð³Ð¾Ñ€Ñ Ñ– найÑтрашнішої тривоги, ÑтоÑла МироÑлава наÑеред шатра німа, перехилена наперед, з Ñтвореними уÑтами, ухом ловлÑчи оÑтатній Ñтук кінÑьких копит, що глухли й німіли по мірі того, Ñк віддалÑвÑÑ Ð½Ð° полуднє відділ монголів, ведений батьком на загибель Тухольщини. V З важким Ñерцем ішов МакÑим Беркут поÑеред невеличкої ватаги тухольÑьких молодців на ÑÐ¿Ð¾Ð²Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñької волі. Відмалку Ð²Ð¸Ñ€Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð½ у глибокім почуванню Ñвоєї єдноÑÑ‚Ñ– з громадою Ñ– ÑвÑтоÑÑ‚Ñ– громадÑької волі, тож Ñ– тепер, коли зовÑім не впору Ð´Ð»Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ ÑÐµÑ€Ñ†Ñ Ð½Ð° нього впав почеÑний вибір громади - прогнати з громадÑьких земель ворога громади, Ñкого бачили тухольці в боÑрині,- Ñ– тепер він не Ñмів відмовитиÑÑŒ від того поручен-нÑ, хоч Ñерце його рвалоÑÑ Ñ– краÑлоÑÑŒ на Ñаму думку, що буде муÑив ÑтрітиÑÑ Ð· МироÑлавою, з Ñ—Ñ— батьком Ñк з ворогами, що буде, може, муÑив боротиÑÑ Ð· боÑÑ€Ñькими лучниками або Ñ– з Ñамим боÑрином, проливати кров людÑьку в очах тої, за котру він Ñам готов був Ñвою кров пролити. Правда, він твердо рішивÑÑ Ð·Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñвоє діло Ñк можна найÑпокійніше Ñ– не доводити його аж до Ð¿Ñ€Ð¾Ð»Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ð¾Ð²Ñ–, але хто ж міг йому заручити, що боÑрин, знаючи його Ñлабу Ñторону, Ñам не буде шукати зачіпки? Се легше могло бути, Ñк що. «Ðле ні,- думав Ñобі МакÑим,- коли Ñхоче моєї крові, Ñ Ð½Ðµ буду «боронитиÑÑ, Ñ Ð½Ð°Ð´Ñтавлю йому Ñвої груди добровільно, нехай б'Ñ”! Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Â«Ð²Ñ–Ð½ не хоче мені дати, то нехай дає Ñмерть! Прощай, Ð¼Ð¾Ñ Ð¢ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑ‰Ð¸Ð½Ð¾! «Прощай батьку мій, Ñоколе Ñизий! Прощайте, Ð±Ñ€Ð°Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ– товариші мої! Ðе «побачите вже МакÑима, а почувши про мою Ñмерть, поÑумуєте Ñ– Ñкажете: «Згинув Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð° громади!» Ðле ви не будете знати, що Ñ Ñам бажав Ñ– «шукав Ñмерті!» Так думав МакÑим, наближаючиÑÑŒ до будинків боÑÑ€Ñьких на горбку над Опором. Дім боÑрина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтеÑаних Ñ– гиблем на ÑпоєннÑÑ… вигладжених Ñлиць, будованих в угла, так, Ñк тепер ще будують наші ÑільÑькі хати. Покритий був грубими драницÑми, обмазаними зверха грубою верÑтвою червоної, в воді не розмокаючої глини. Вікка, Ñк Ñ– у вÑÑ–Ñ… хатах, обернені були на полуднє; заміÑÑ‚ÑŒ шибок понапинані були на рами волові міхури, що пропуÑкали Ñлабе жовтаве Ñвітло доÑередини. Входові двері Ñпереду Ñ– ззаду вели до проÑторих Ñіней, Ñких Ñтіни обвішані були вÑілÑким оружжÑм, оленевими та жубровими рогами, шкурами з диків, вовків Ñ– медведів. З Ñіней на оба боки вели двері до кімнат, проÑторих, виÑоких, з глинÑними печами без коминів Ñ– з дерев'Ñними, гарно вирізуваними полицÑми на вÑÑку поÑуду. Одна ÑÐ²Ñ–Ñ‚Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ð±Ð¾Ñринова, а друга, по другім боці Ñіней,- його доньки. Ззаду були дві широкі комори: в одній кухнÑ, в другій - Ñлужебна. Ð’ Ñвітлиці боÑрина Ñтіни були обвішані шкурами мед-ведів, тільки над поÑтіллю виÑів дорогий заморÑький килим, здобутий боÑрином у ÑкімÑÑŒ поході. Там же виÑіли його луки, мечі й інша підручна зброÑ. Ð¡Ð²Ñ–Ñ‚Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ð¶ МироÑлави була, крім м'Ñких шкур по Ñтінах Ñ– помоÑÑ‚Ñ–, приÑтроєна в цвіти, а на Ñтіні навпроти вікон, над Ñ—Ñ— ліжком, виÑіло дороге металеве дзеркало Ñ– обік нього дерев'Ñний, Ñріблом окований чотириÑтрунний теорбан, любий повірник МироÑлавнних мрій Ñ– дівочих дум. Віддалік від дому, на невеличкій долині, ÑтоÑли Ñтайні, Ñтодоли й інші гоÑподарÑькі будинки; там також була невеличка хата Ð´Ð»Ñ Ñкотарів. Ðле пуÑто Ñ– глухо було Ñьогодні в проÑторім боÑÑ€Ñькім домі. БоÑрина Ñ– МироÑлави нема дома, Ñлуг боÑрин повідправлÑв, худобу велів перегнати до череди ÑуÑіднього, корчинÑького, оÑадника; тільки лучники й топірники лишилиÑÑ, та й Ñ‚Ñ– ÑкіÑÑŒ невеÑелі, не гомонÑÑ‚ÑŒ, не жартують, ані піÑень не Ñпівають. Мабуть, важніше ÑкеÑÑŒ жде Ñ—Ñ… діло, бо беруть луки Ñ– Ñтріли, топори й ÑпиÑи, а вÑе те мовчки, Ñумовито, мов на Ñмерть готуютьÑÑ. Що Ñе такого? Та оÑÑŒ один, що ÑтоÑв Ñеред шлÑху, мов на Ñторожі, дав знак трубою,- Ñ– в повній зброї вÑÑ– дружинники Ñтали в Ñ€Ñд перед боÑÑ€Ñьким дот.юм, піднÑвши ÑпиÑи, нап Ñвши луки, мов до битви. По шлÑху надійшла тульÑька ватага Ñ–. побачивши оружних людей перед боÑÑ€-Ñьким домом, почала й Ñобі готовитиÑÑ Ð´Ð¾ бою Тривожними очима позирнув МакÑим на оружних людей, чи нема між ними боÑрина. Ðле, на щаÑÑ‚Ñ, боÑрина не було. Відітхнув МакÑим, немов гора з грудей його звалилаÑÑ, Ñ– Ñміліше почав порÑдкувати Ñвою ватагу Се й недовго чаÑу забрало, Ñ– мовчки, з понатÑганими луками, з блиÑкучими топорами Ñ– ÑпиÑами тухольці зближалиÑÑ Ð² Ñ€Ñді до боÑÑ€Ñьких дружинників. Ðе дальше Ñк на п'ÑтдеÑÑÑ‚ кроків одні від других зупинилиÑÑ. - БоÑрине Тугаре Вовче! кликнув голоÑно МакÑим. - Ðема боÑрина Тугара Вовка! відповіли дружинники. - Так ви, вірні його, Ñлухайте, що Ñ Ñкажу вам від імені тухольÑької - громади! ПіÑлала Ð½Ð°Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð°, щоб прогнати Ð²Ð°Ñ Ð²Ð¾Ð»ÐµÑŽ чи неволею з тухольÑьких земель по заÑуду громадÑькому. Питаємо ваÑ: чи вÑтупитеÑÑŒ по волі, чи ні? Дружинники мовчали. - Питаємо другий раз! Ñказав МакÑим. Дружинники мовчали, не ÑпуÑкаючи - луків. - Питаємо третій раз! Ñказав, підноÑÑчи голоÑ, МакÑим. Дружинники мовчали, але ÑтоÑли недвижне в Ñвоїй ворожій поÑтаві. Дивно було МакÑимові, що Ñе має значити, але, не зупинÑючиÑÑŒ довше, він велів Ñвоїм молодцÑм випуÑтити Ñтріли на дружинників. Стріли заÑвиÑтіли, мов змії, Ñ–, перелетівши понад головами дружинників, повбивалиÑÑ Ð² Ñтіну. Ð’ тій хвилі дружинники, мов на даний знак, кинули зброю на землю Ñ– з проÑÑ‚Ñгненими руками Ñтупили напроти тухольÑьких молодців. - Товариші, браттÑ! Ñказали вони.Ðе прогнівайтеÑÑŒ на Ð½Ð°Ñ Ð·Ð° нашу - мовчанку. Ми дали Ñлово боÑринові, що Ñтрітимо Ð²Ð°Ñ Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð¶Ð¾, але ми не давали йому Ñлова проливати вашу кров, Ñ– проливати Ñ—Ñ— за неправду. Ми були при Ñуді громадÑькім Ñ– знаємо, що боÑрин Ñкривдив громаду Ñ– що громадÑький Ñуд Ñправедливий. Робіть, що вам повелено, Ñ–, коли буде лаÑка батьків ваших, ми будемо проÑити Ñ—Ñ…, щоб прийнÑли Ð½Ð°Ñ Ð´Ð¾ Ñвоєї громади. Ðе хочемо більше Ñлужити боÑринові! РадіÑÑ‚ÑŒ тухольців, а оÑобливо МакÑима, коли почули Ñ‚Ñ– Ñлова, була безмежна. Зараз уÑÑ– поÑкидали Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ð½Ð° купу перед боÑÑ€Ñьким домом Ñ– Ñеред голоÑних веÑелих криків обіймали й цілували Ñвоїх нових Ñ– неÑподіваних товаришів, з Ñкими перед хвилею думали вÑтупити в Ñмертельний бій. МакÑим найдужче рад був тому, що його Ð¿Ð¾Ð±Ð¾ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ðµ ÑправдилоÑÑ, що йому не довелоÑÑŒ перед очима МироÑлави поборювати Ñ—Ñ— батька Ñ– прого- нювати на незвіÑні шлÑхи ту, з Ñкою рад би був ніколи не розÑтатиÑÑ. РадіÑÑ‚ÑŒ Ñумирного Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñеї немилої Ñправи на хвилю заглушила в нім уÑÑкі інші непевноÑÑ‚Ñ–. Ð’ товариÑтві веÑелих боÑÑ€Ñьких дружинників увійшли тухольці до боÑÑ€Ñького дому, вÑе з зацікавленнÑм оглÑдаючи, хоч нічого не тикаючи. З Ñердечним трепетом наближавÑÑ ÐœÐ°ÐºÑим до Ñвітлиці МироÑлави, надіючиÑÑŒ тут Ñтрітити Ñ—Ñ— в Ñльозах або в гніві, бажаючи щирим Ñловом потішити, заÑпокоїти Ñ—Ñ—. Ðле МироÑлави не було в Ñвітлиці, Ñ– Ñе затурбувало МакÑима. «Де вона?» -подумав він Ñ– зараз надумав Ñпитати про Ñе дружинників, що тим чаÑом вешталиÑÑ, приготовуючи на радощах Ð´Ð»Ñ Ñвоїх тухольÑьких гоÑтей братерÑьку гоÑтину. Ðле відповідь дружинників на його Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð¾Ð²Ñім не вдоволила й не заÑпокоїла МакÑима. БоÑрин учора рано виїхав з донькою, але куди, за чим, коли верне - не знати. Велів їм виÑтупити вороже проти тухольців, але, чи то побачивши Ñ—Ñ… понурі неохочі лицÑ, чи то, може, повзÑв-ши Ñку іншу думку, урвав беÑіду й від'їхав. От Ñ– вÑе, що дізнавÑÑ ÐœÐ°ÐºÑим від нових Ñоюзників. Очевидна річ, що такі віÑÑ‚Ñ– муÑили відразу закаламутити його чиÑту радіÑÑ‚ÑŒ, ба навіть кинути тінь ÑкогоÑÑŒ Ð¿Ñ–Ð´Ð¾Ð·Ñ€Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° дружинників. Що Ñе таке? Чи не криєтьÑÑ Ð² тім Ñка зрада? Чи не хоче боÑрин зловити Ñ—Ñ… у Ñку заÑідку? Ðле, не хо- Ñ‚Ñчи вÑім ÑƒÐ³Ð¾Ð»Ð¾Ñ Ð²Ð¸ÑвлÑти Ñвого підозріннÑ, МакÑим шепнув тільки деÑким із Ñвоїх товаришів, щоб малиÑÑ Ð½Ð° бачноÑÑ‚Ñ–, а Ñам почав пильно Ñ– уважно переглÑдати веÑÑŒ дім від гори аж до долу, не минаючи ні одної Ñкритки, ні одного закамарка. Ðіде не було нічого підозреного. - Гарна будова! Ñказав МакÑим до дружинників, що заÑтавлÑли Ñтоли.Ðле - що ж, ми муÑимо Ñ—Ñ— розібрати. ЗвіÑна річ, ми не будемо Ñ—Ñ— ні валити, - ні палити, але зложимо вÑе порÑдно на купу, щоб боÑрин, коли - запотре-бує, міг Ñобі вÑе те забрати. І вÑе добро його муÑить бути - йому Ñхоронене в цілоÑÑ‚Ñ–. Тим чаÑом дружинники повиноÑили до Ñіней велиш дубові Ñтоли із Ñвітлиці, прикрили Ñ—Ñ… білою Ñкатертю Ñ– заÑтавили вÑілÑкою Ñтравою й медом. Серед радіÑних окликів Ñ– Ñпівів почалаÑÑ Ð³Ð¾Ñтина. Тільки ж чим довше Ñиділи молодці за Ñтолами, чим більше їли й пили, тим більше щезала ÑкоÑÑŒ Ñ—Ñ… радіÑÑ‚ÑŒ Ñ– веÑеліÑÑ‚ÑŒ. І хоч мед пінивÑÑ Ð² точених дерев'Ñних кубках, хоч м'ÑÑо, печене на рожнах, димилоÑÑŒ на дерев'Ñних тарілках, хоча щирі, товариÑькі Ñлова гомоніли від одного ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ Ñтола до другого, то вÑе-таки таємно тремтіли чогоÑÑŒ уÑÑ– ÑерцÑ, немов дожидали ÑкоїÑÑŒ Ñтрашної віÑÑ‚Ñ–. Дивна недоÑлідна, а вÑім чутна тривога виÑіла в повітрі. Чи Ñтіни боÑÑ€Ñького дому давили вільних громадÑн?.. ОÑÑŒ уÑтав один із боÑÑ€Ñьких дружинників Ñ–, піднімаючи вгору кубок, повен піниÑтого меду, почав говорити: - БраттÑ! РадіÑний Ñей день Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ñ, Ñ– щоб ніÑка лиха пригода… Ðле не Ñкінчив. Разом поблід Ñ– затремтів цілим тілом. УÑÑ– бенкетарі напруго поÑхапувалиÑÑŒ Ñ–, виÑкакуючи хто куди міг, перевернули Ñтіл з уÑіма кубками Ñ– Ñтравами. - Що Ñе? Що Ñе? крикнули вÑÑ– нараз Ñ– поперлиÑÑ Ð´Ð¾ дверей. Хоч Ñ– Ñк - дрібний на око Ñ– мало значучнй був знак глухий Ñтук кінÑьких копит,а - прецінь Ñкого безмірного переполоху наробив він у боÑÑ€Ñькім домі! - Одну хвилю дійÑне пекло було в ÑінÑÑ…: Ñей біг туди, той Ñюди, Ñей - шукав того, той Ñього, а вÑÑ– мішалиÑÑ Ñ– товпилиÑÑ Ð±ÐµÐ· ладу, топчучи - по кубках Ñ– Ñтравах, по білій Ñкатерті Ñ– по дубовім переверненім - Ñтолі. МакÑим перший вирвавÑÑ Ð½Ð°Ð´Ð²Ñ–Ñ€ із тої замішанини Ñ–, раз тільки - кинувши оком довкола, пізнав уÑÑŽ велич небезпеки. - До зброї, браттÑ, до зброї! Монголи! Монголи! Той крик був мов - наглий удар грому. Ð’ÑÑ– Ñтали мов мертві, безладна Ñумішка - перемінилаÑÑ Ð½Ð° безладне оÑтовпіннÑ. Ðле й Ñе тривало тільки хвилю. - Стукіт кінÑьких копит розлÑгавÑÑ Ð²Ñе ближче Ñ– ближче, а неминуча - небезпека разом обудила вÑÑ–Ñ… із мертвоти! Ðдже ж уÑÑ– були Ñмілі, Ñильні, молоді! Ðдже ж кождий із них не раз у Ñвоїх дитÑчих Ñ– молодечих Ñнах бачив Ñебе в битві, в небезпеці, в кровавій боротьбі з ворогом, Ñ– бажав, Ñ– моливÑÑ, щоб Ñон ÑтавÑÑ Ñвою, щоб довелоÑÑŒ йому колиÑÑŒ Ñтавати грудьми в обороні Ñвого краю. І оÑÑŒ Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ Ð½Ð°Ð´Ñ–Ð¹ÑˆÐ»Ð° - Ñ– вони ж мали б Ñ—Ñ— перелÑкатиÑÑ? Тільки на хвилю оглушила Ñ—Ñ… Ñтрашна віÑÑ‚ÑŒ, Ñтрашна назва «монголи»,- в найближчій хвилі вони вже були тим, чим були звичайно: «вже кождий держав у руках Ñвою зброю, ÑтоÑв у Ñ€Ñді поруч з іншими, «готовий до кровавого бою. - Головне діло наше, товариші, держатиÑÑ Ñих Ñтін. Поки ворог не випре - Ð½Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´ Ñього дому Ñ– не окружить на вільнім полі, поти не маємо чого - боÑтиÑÑ. Дім Ñей то буде наша твердинÑ! І він розÑтавлÑв лучників коло вікон, коло дверей по два Ñ– по три, Ñк до важноÑÑ‚Ñ– й доÑтупноÑÑ‚Ñ– міÑцÑ. ДеÑкі мали бути внутрі дому, щоб доноÑити з боÑÑ€Ñького Ñкладу лучникам Ñтріл Ñ– рогатин, головна ж Ñила мала ÑтоÑти при входових дверÑÑ…, щоб, у разі потреби, проломити Ñ€Ñди напаÑників Ñ– відбити Ñ—Ñ… від дому. Ртим чаÑом монголи на ріні над Опором зупинилиÑÑ, позлазили з коней Ñ–, розділившиÑÑ Ð½Ð° три відділи, рушили під горбок трьома Ñтежками. Очевидно, провадив Ñ—Ñ… хтоÑÑŒ добре знайомий зі Ñтежками й ходами, бо цілий той маневр відбувÑÑ ÑˆÐ²Ð¸Ð´ÐºÐ¾, без ваганнÑ, без довшої запинки. Маневр той показував ÑÑно, що монголи хотіли зі вÑÑ–Ñ… боків обійти й окружити дім відразу. Ðле хто Ñе йде так завзÑто на чолі Ñереднього, головного, відділу монголів? ГлÑдÑÑ‚ÑŒ товариші Ñ– очам Ñвоїм віри не ймуть. Се не хто другий, Ñк Ñам влаÑтитель Ñього дому, гордий боÑрин Тугар Вовк. - Ðаш боÑрин! Ðаш боÑрин! Ñкрикнули деÑкі дружинники, Ñких МакÑим, не - довірÑючи Ñ—Ñ… щироÑÑ‚Ñ–, поÑтавив у Ñ€Ñди вÑуміш із тухольцÑми. - Так, ваш боÑрин монгольÑький Ñлуга, зрадник Ñвоєї батьківщиниі Ðевже - ж ви й тепер іще Ñхочете додержувати йому вірноÑти? - ÐÑ–, ні! Ñкрикнули дружинники однодушно.Смерть зрадникові! Розіб'ємо - вражу ватагу або Ñамі погинемо в обороні Ñвого краю. Урадуваний тою заÑвою, Ñказав МакÑим: - ПроÑÑ‚Ñ–Ñ‚ÑŒ, браттÑ! Одну хвилю Ñ Ð½ÐµÑправедливо Ñудив ваÑ, думаючи, що - ви в змові зі Ñвоїм боÑрином. Ðле тепер бачу, що кривду робив Ñ Ð²Ð°Ð¼. - ДержімоÑÑ Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð¼, близько Ñтін, так, аби не могли Ð½Ð°Ñ Ð¾ÐºÑ€ÑƒÐ¶Ð¸Ñ‚Ð¸, Ñ– - ÑтараймоÑÑ Ð·Ð°Ð²Ð´Ð°Ð²Ð°Ñ‚Ð¸ їм Ñкнайбільше Ñтрати. Монголії, Ñк Ñ Ñ‡ÑƒÐ², - недобре вміють веÑти облогу, а ще в такій невеличкій Ñилі. Чей, нам - удаÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð²Ñ–Ð´Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñ—Ñ… напад. Бідний МакÑим! Він ÑтаравÑÑ Ð² інших вмовити надію, Ñка у нього Ñамого почала щезати від першої хвилі, коли тільки побачив монголів, Ñ– то тим більше тепер, коли переважна Ñ—Ñ… Ñила вповні розвернулаÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ очима облÑ-жених. Ðле вÑе- таки його Ñлова мали велику вагу в його товаришів, що не раз уже мали нагоду переконатиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ його притомніÑÑ‚ÑŒ духу й оглÑдніÑÑ‚ÑŒ в чаÑÑ– найбільшої небезпеки. Сліпо полÑгаючи на його Ñловах Ñ– розказах, кождий дбав лише про те, щоб пильнувати Ñвого міÑÑ†Ñ Ð´Ð¾ крайньої можноÑÑ‚Ñ–, знаючи добре, що й ÑуÑіднє міÑце буде так Ñамо пильноване. Та оÑÑŒ монголи широким колеÑом у три Ñ€Ñди обÑтупили вже дім боÑÑ€Ñький Ñ– кам'Ñні Ñтріли на Ñвоїх луках держав? вже намірені на Ñмілих облÑжених молодців. Тільки що начальник не дав іще знаку до бою. Ðачальник, бачитьÑÑ, хоче попереду пробувати ще намови, бо оÑÑŒ він виÑтупив з-поміж Ñ€Ñдів наперед против головного відділу облÑжених Ñ– каже: - Раби невірнії! Погані Ñмерди! Ðевже ж зухваліÑÑ‚ÑŒ ваша така безмежна, - Ñк Ñ– ваша дурнота, що ви хотіли би піднімати Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ð½Ð° війÑько - великого ЧінгіÑхана, нині безперечного пана вÑеї РуÑÑ–? ПіддайтеÑÑ Ð¹Ð¾Ð¼Ñƒ без бою, то він помилує ваÑ. Ðле Ñ‚Ñ–, що захотÑÑ‚ÑŒ опиратиÑÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ Ñилі, будуть нещадно роздавлені, Ñк хробаки під колеÑами воза. Ðа таку мову голоÑно Ñ– Ñміло відповів МакÑим Беркут: - БоÑрине! Дуже не впору назвав ти наÑ, Ñинів вольної громади, рабами! - Ти поглÑнь на Ñебе! Може, до тебе така назва борше приÑтане, ніж до - наÑ. Ðдже до вчора ще був ти раб кнÑжий, а нині ти вже раб великого - ЧінгіÑхана Ñ–, певно, полизав молоко, розлите по хребті ÐºÐ¾Ð½Ñ ÑкогоÑÑŒ - його бегадира. Коли воно тобі Ñмакувало, то ще з того не виходить, - щоб Ñ– ми були лаÑÑ– на нього. Великої Ñили великого ЧінгіÑхана ми не - лÑкаємоÑÑŒ. Вона може Ð½Ð°Ñ Ð·Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ трупами, але не зробить Ð½Ð°Ñ Ñ€Ð°Ð±Ð°Ð¼Ð¸. - Ртебе, боÑрине, вÑÑ Ñила великого ЧінгіÑхана не зробить уже ані - вольним, ані чеÑним чоловіком! ОÑтра Ñ– різка була беÑіда МакÑимова. Іншим чаÑом він уважав би на те, що перед ним батько МироÑлави, але тепер він бачив тільки ворога - ні, зрадника, чоловіка, що потоптав Ñам Ñвою чеÑÑ‚ÑŒ, котрому, проте, ніÑка чеÑÑ‚ÑŒ не належитьÑÑ. ГолоÑно радувалиÑÑŒ товариші, почувши таку МакÑимову мову. РбоÑрин аж пінивÑÑ Ð·Ð¾ злоÑÑ‚Ñ–. - : Хлопе поганий! - кричав він.- Жди лишень, Ñ Ñ‚Ð¾Ð±Ñ– покажу, що - : завчаÑно ти похвалÑвÑÑ Ñвоєю вільніÑÑ‚ÑŽ! Ðині ще кайдани забрÑжчать - : на твоїх руках Ñ– ногах! Ðині ще ти будеш валÑтиÑÑ Ð² пороÑÑ– перед - : начальником монгольÑької Ñили! - Швидше згинути! відповів МакÑим. - Отже, не згинеш! крикнув боÑрин.Гей, діти,озвавÑÑ Ð²Ñ–Ð½ до монголів - їхньою мовою,далі на нихі Тільки Ñього обминайте, Ñього муÑимо мати - живого в руках! І він дав знак до бою. Залунав по горах Ñ– ліÑах роговий вереÑк Ñ– урвавÑÑ. СтишилоÑÑŒ довкола боÑÑ€Ñького дому, але Ñе була Ñтрашна тиша. Мов гадюки, ÑвиÑтіли монгольÑькі Ñтріли, градом ÑиплючиÑÑŒ на боÑÑ€Ñьку оÑелю. Правда, напаÑники були занадто далеко віддалені, щоб Ñ—Ñ… Ñтріли могли трафлÑти оборонців або, трафивши, небезпечно ранити Ñ—Ñ…. Ð”Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾ МакÑим крикнув до Ñвоїх товаришів, щоб тепер іще не ÑтрілÑли Ñ– щоб узагалі щадили Ñтріл Ñ– зброї, а вживали Ñ—Ñ… аж тоді, коли можна добре влучити ворога Ñ– одним ударом нанеÑти йому значну Ñтрату. Рщоб не відразу припуÑтити напаÑників до Ñтін дому, він зі Ñвоїми вибраними товаришами уÑтавивÑÑ Ð½Ð° подвір'ÑŽ, о Ñких двадцÑÑ‚ÑŒ кроків перед входом, ва міцним дощаним оÑтінком - куÑнем недобудованого паркана. Паркан був Ñкраз у хлопа завиÑокий, Ñ– Ñтріли монгольÑькі не доÑÑгали молодців. Зате Ñ—Ñ… цільні, хоч Ñ– рідкі, Ñтріли Ñмертельно разили монголів Ñ– Ñтримували Ñ—Ñ… від наближеннÑ. Страшно розлютивÑÑ Ð¢ÑƒÐ³Ð°Ñ€ Возк, побачивши Ñе. - ПриÑтупом до них! крикнув він, Ñ– збита громада монголів під його - проводом кинулаÑÑ Ð±Ñ–Ð³Ñ†ÐµÐ¼ із голоÑним криком до оÑтінка. За оÑтінком - було тихо, немов уÑе там вимерло. ОÑÑŒ-оÑÑŒ уже монголи добігають, - оÑÑŒ-оÑÑŒ Ñвоїм напором обалÑÑ‚ÑŒ оÑтінок; коли втім понад оÑтінком - вирвавÑÑ, мов із землі виріÑ, Ñ€Ñд голів Ñ– могутніх рамен - Ñ– ÑвиÑнула громада Ñталених Ñтріл, Ñ– ревнули з болю поражені монголи Ñтрашними голоÑами. Половина Ñ—Ñ… упала мов підкошена, а друга половина перла назад, не дбаючи на крики Ñ– проклÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð±Ð¾Ñрина. - Гурра, молодці! Гурра, МакÑим! Гурра, Тухольщи-на! закричали - оборонці, Ñ– дух вÑтупив у них. Ðле боÑрин, не Ñ‚ÑмлÑчиÑÑŒ зо злоÑÑ‚Ñ–, - зібрав уже другу громаду до нападу. Він повчав монголів, Ñк треба - нападати Ñ– не розÑипатиÑÑ Ð·Ð° першим ударом противника, але бігти по - трупах дальше. Тим чаÑом Ñ– МакÑим поучав Ñвоїх молодців, що діÑти, Ñ– - з піднеÑеним оружжÑм ждали вони нападу монголів. - Далі на них! крикнув боÑрин, Ñ– поперед уÑього цілими хмарами пуÑтили - монголи Ñ€Ñд Ñтріл на противників, а потім знов пуÑтилаÑÑ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ð° - приÑтупом на оÑтінок. Знов перед наближеннÑм Ñтрітили Ñ—Ñ… молодці - цільними Ñтрілами, Ñ– знов чаÑтина напаÑників із Ñтрашним криком - упала на землю. Ðле решта вже не метнулаÑÑ Ð½Ð°Ð·Ð°Ð´ лише з оглушаючим - криком летіла далі й доÑÑгла оÑтінка. Страшна була хвилÑ. Тонкий дощаний оÑтінок ділив від Ñебе Ñмертельних ворогів, що, хоч Ñк близько Ñебе були, не могли доÑÑгнути одні одних. Хвилю мовчали одні й другі, тільки швидкий, гарÑчий віддих чути було по обох боках оÑтінка. Раптом, мов на даний знак, загримали монгольÑькі топори о оÑÑ‚Ñ–- нок, але в тій Ñамій хвилі тухольÑькі молодці Ñильними підоймами підважили вгору оÑтінок, поперли його плечима Ñ– обалили на монголів. Рразом з тою хвилею, коли впав оÑтінок, обалÑючи Ñвоїм Ñ‚Ñгарем передні Ñ€Ñди монголів, Ñкочили наперед молодці, узброєні в топори на довгих топорищах, лупаючи ними черепи монгольÑькі. Забризкала кров, залунали крики Ñ– ÑÑ‚Ð¾Ð³Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð³Ñ–Ð²,- Ñ– знов розÑкочилаÑÑ ÑŽÑ€Ð¼Ð° напаÑників, лишаючи на міÑці бою трупів Ñ– ранених. І знов радіÑний крик оборонців повітав побіду товаришів, Ñ– знов відповіли на той крик монголи градом Ñтріл, а боÑрин - лютими проклÑÑ‚Ñ‚Ñми. Ðле молодцÑм прийшлоÑÑŒ тепер покидати Ñвоє виÑунене Ñтановище - із жалем прощали вони те міÑце, з Ñкого так щаÑливо відразили перші напади монголів. Без ніÑкої Ñтрати, без ран, в повній зброї Ñ– найкращім порÑдку, лицем до ворога, молодці відÑтупили під Ñтіни боÑÑ€Ñького дому. Коли на полуденнім боці двора молодці так щаÑливо відбивали напад монголів, ішла завзÑта Ñ– не так щаÑлива боротьба на північнім подвір'ÑŽ. І тут монгольÑькі Ñтріли проÑвиÑтіли без шкоди Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð±Ð»Ñжених. Тільки ж тут монголи відразу пішли на приÑтуп, Ñ– облÑженим при-йшлоÑÑŒ дуже гарÑче. Вони кинулиÑÑŒ купою проти монголів, але Ñтрічені були Ñтрілами Ñ– муÑили вертатиÑÑ, Ñтративши трьох ранених, Ñких монголи зараз порубали на куÑні. Першим ділом МакÑима було тепер - обійти вÑÑ– Ñтановища Ñ– оглÑнути добре Ñвоє положеннÑ. Живим ланцюгом обÑтупили монголи хату Ñ– ненаÑтанно Ñипали на неї градом Ñтріл. ОблÑжені також ÑтрілÑли, хоч Ñ– не так гуÑто. МакÑим відразу побачив, що напаÑники намагають до того, щоб вперти Ñ—Ñ… доÑередини хати, відки б вони не так гуÑто могли ÑтрілÑти, а потім легка муÑила б бути над ними побіда. Значить, головна річ Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ñ†Ñ–Ð² була - вдержатиÑÑŒ перед Ñтінами дому. Ðле тут вони виÑтавлені були на гуÑÑ‚Ñ– монгольÑькі Ñтріли. Щоб хоч троха захиÑтитиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ них, МакÑим велів повідривати двері, познімати верхнÑки із Ñтолів Ñ– поуÑтавлÑти Ñ—Ñ… перед кож-дим Ñтановищем Ñк великі щити. Із-за тих щитів безпечно Ñ– вигідно ÑтрілÑли молодці на монголів, кепкуючи Ñобі з Ñ—Ñ… Ñтріл. РМакÑим ходив від Ñтановища до Ñтановища, обдумував нові ÑпоÑоби оборони Ñ– заохочував товаришів Ñвоїм Ñловом Ñ– прикладом. - ДержімÑÑ, товариші! говорив він.Швидко в Тухлі почують крики або хто-будь побачить, що тут дієтьÑÑ, Ñ– нам прибуде поміч! Півгодини вже тривала облога. Монголи ÑтрілÑли Ñ– клÑли Ñтрашно «руÑьких пÑів», що не то що не піддавалиÑÑ Ñ—Ð¼, але ще Ñміли так уперто Ñ– щаÑливо боронитиÑÑ. Тугар Вовк Ñкликав знатніших Ñ—Ñ… ватажків на нараду, щоб обдумати Ñкий одноÑтайний рішучий удар. - ПриÑтупом іти! говорив один. - ÐÑ–, приÑтупом трудно, а ÑтрілÑти, поки вÑÑ–Ñ… не поÑтрілÑємо,говорив - другий. - ПоÑтійте,Ñказав Тугар Вовк,на вÑе буде чаÑ. Тепер тільки в тім річ, - щоб позганÑти Ñ—Ñ… із менших Ñтановищ. Згромадьте найбільші наші Ñили - ніби до приÑтупу, щоб відвеÑти Ñ—Ñ… увагу, а тим чаÑом малі відрÑди - нехай рушать з обох боків до причілкових, неÑтережених Ñтін. Стіни - Ñ‚Ñ–, правда, без вікон, але вÑетаки, коли наші люди Ñтануть під ними, - то будуть їм могли багато шкодити. Ватажки приÑтали на тоту раду, бо вони, неÑвідущі в подібних маневрах, не вміли б Ñ– такої придумати. ЗаворушилаÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»ÑŒÑька Ñила, забрÑжчала зброÑ, заблиÑкотіли до ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ Ð¼ÐµÑ‡Ñ– та топори, Ñ– Ñміло ÑтиÑкали в руках Ñвоє Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ñ‚ÑƒÑ…Ð¾Ð»ÑŒÑькі молодці, готуючиÑÑŒ до Ñ‚Ñжкого бою. Ðле поки монголи радилиÑÑŒ Ñ– ладилиÑÑŒ до уданого приÑтупу, МакÑим також не дрімав. ЩаÑлива думка прийшла до голови. Ð’ дощаній криші боÑÑ€Ñького дому були на вÑÑ– чотири боки пророблені невеличкі вікна, Ñ– от в тих-то вікнах МакÑим поÑтавив у кождім по двох Ñлабших з Ñвоїх людей, аби пильнували відтам уÑÑких рухів ворога, а також ÑтаралиÑÑ Ð·Ñ– Ñвоїх безпечних Ñтановищ шкодити йому чи то Ñтрілами, чи каміннÑм. Поки один ÑтоÑв при вікні, другий завше готов був доÑтачати йому, чого треба, а один мав доноÑити від них віÑÑ‚Ñ– товаришам надолину. Заграли труби, Ñ– завили дикими голоÑами монголи, кидаючиÑÑŒ на противників. Та тільки ж вони не мали на думці дійти аж зуÑтріту з ними, але, прибігши до пів-віддаленнÑ, разом зупинилиÑÑŒ Ñ– випуÑтили Ñтріли на об- лÑжених. Коли ж Ñ– облÑжеш, що готовилиÑÑ Ð½Ð° оÑтанню, рішучу боротьбу, повітали Ñ—Ñ… градом Ñтріл Ñ– причинили їм багато ран Ñ– Ñтрат, то вÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»ÑŒÑька Ð»Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð¼ подалаÑÑ Ð½Ð°Ð·Ð°Ð´. ГолоÑними наÑміхами повітали молодці той відÑтуп. - Рщо, боÑрине,крикнув МакÑим,Ñила великого ЧінгіÑхана, бачитьÑÑ, - заÑче Ñерце має: розженетьÑÑ Ñ– відÑтупить! Хіба ж не Ñтидно тобі, - Ñтарому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі - Ñмілі, мов барани, а поєдинчо нікотрий Ñ– за півмужа не Ñтоїть? БоÑрин нічого не відповідав на той наÑміх; він добре бачив, що МакÑим завчаÑно ÑміÑвÑÑŒ. І Ñам МакÑим швидко побачив Ñе. РадіÑний крик монголів залунав оÑÑŒ-оÑÑŒ за причілковими Ñтінами дому, направо Ñ– наліво відразу. Під Ñ‡Ð°Ñ ÑƒÐ´Ð°Ð½Ð¾Ð³Ð¾ монгольÑького приÑтупу вони рушили проти тих Ñтін. Се були Ñтіни без вікон Ñ– дверей, тож товариші не так дуже пильнували Ñ—Ñ…. Правда, поÑтавлені на подрі молодці побачили надходÑчих із тих боків монголів, Ñ– кілька цільних Ñтріл упало з дахових вікон на них, але не Ñпинило Ñ—Ñ…, тим більше, що, ÑтоÑчи при Ñамій Ñтіні, вони дощаним окапом заÑлонені були від уÑÑкої небезпеки згори. МакÑим поблід, чуючи тут же Ð±Ñ–Ð»Ñ Ñебе зловіщі крики Ñ– дізнавшиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ вартового з подрі, що вони значать. «Пропали ми,- подумав він.- Про Ñ€Ñтунок Ñ– мови нема. Тепер приходитьÑÑ Â«Ð²Ð¶Ðµ боротиÑÑŒ не на життÑ, а на Ñмерть». Та й Тугар Вовк, побачивши вдачу Ñвойого задуму, голоÑно порадувавÑÑŒ їй. - Рщо, хлопи! крикнув він.Побачимо, чи надовго ще Ñтане вашої - гордоÑÑ‚Ñ–. ГлÑдіть, мої воÑки вже під вашими Ñтінами. Огню під Ñтіни! Живо ми викуримо Ñ—Ñ… із того гнізда, а на чиÑтім полі вони проти наÑ, мов миш проти кота. Бачить МакÑим, що непереливки, Ñкликає Ñвоїх товаришів докупи, бо ніщо вже тепер боронитиÑÑŒ на поєдин-чих Ñтановищах, коли під причілковими Ñтінами гюнго-ли огонь кладуть. - БраттÑ,говорив він,мабуть, прийдетьÑÑ Ð½Ð°Ð¼ погибати, бо на Ñ€Ñтунок - Ñлаба надіÑ, а монголи, Ñе знайте наперед, не пощадÑÑ‚ÑŒ нікого, хто - діÑтанетьÑÑ Ð² Ñ—Ñ… руки, так, Ñк не пощадили наших ранених товаришів. - Рколи гинути, то гиньмо Ñк мужі з оружжÑм у руках. Як гадаєте: чи - будемо ÑтоÑти тут Ñ– боронитиÑÑ Ð´Ð¾ оÑтатнього духу, заÑлонені хоч - вчаÑти Ñтінами, чи волимо вÑÑ– разом ударити на монголів, може б, нам - таки удалоÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð»Ð¾Ð¼Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñ—Ñ… Ñ€Ñди? - Так, так, ударимо на монголів! закричали вÑÑ– товариші.Ми ж не лиÑи, - що Ñ—Ñ… Ñтрілець викурює з Ñми. - Добре, коли така ваша волÑ,Ñказав МакÑим Ставайте ж у три Ñ€Ñди, луки - й Ñтріли кидайте геть, а то-пори й ножі до рук Ñ– за мною! Мов один величезний камінь, випущений із великої метавки навпроти мурів твердині, так ударили наші молодці на монгольÑькі Ñ€Ñди. Правда, заким іще добігли до монголів, Ñтрічені були градом Ñтріл,- тільки ж Ñ‚Ñ– Ñтріли нічого не зробили їм, бо перший Ñ€Ñд Ð½Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Ñобою заміÑÑ‚ÑŒ щита верхнÑк із Ñтола, вбитий на дві ÑпиÑи, Ñ– в той верхнÑк повпивалиÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»ÑŒÑькі Ñтріли. Ðж наближуючиÑÑŒ до монголів, перший Ñ€Ñд кинув Ñвій дерев'Ñний щит - Ñ– цілий відрÑд кинувÑÑ Ð½Ð° ворога з безтÑмною завзÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŽ. Відразу змішалиÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»Ð¸ Ñ– почали подаватиÑÑ Ð² боки, але Тугар Вовк був уже тут зі Ñвоїм відділом Ñ– окружив молодців цілою громадою монголів, мов Ñтрільці цілою ватагою пÑів окружають розжертого дика. РозпочалаÑÑŒ Ñтрашна різанина. Цілими деÑÑтками валили хоробрі молодці монголів, але Тугар Вовк Ñлав щораз нові роти навпротив них. Кров бризкала далеко із Ñкаженої Ñутолоки людей, трупів, ран та кровавого оружжÑ. Ð¡Ñ‚Ð¾Ð³Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð°Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ…, зойки конаючих, Ñкажені крики убійців - уÑе те мішалоÑÑ Ð² ÑкуÑÑŒ пекольну гармонію, що різала вухо Ñ– Ñерце, лунаючи під отим уÑміх-нутим ÑÑним Ñонцем, на тлі Ñитої зелені Ñмерекових ліÑів та під лад ненаÑтанного шуму холодних потоків. - Ðаправо, товариші! Разом Ñ– дружно напрім на них! кричав МакÑим, - відбиваючиÑÑ Ð²Ñ–Ð´ трьох монголів, що ÑтаралиÑÑ Ð²Ð¸Ð±Ð¸Ñ‚Ð¸ йому Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ð· - руки. Зі Ñтрашною натугою наперли товариші направо, де Ð»Ñ–Ð½Ñ–Ñ - монголів була найÑлабіша Ñ– міÑце Ð´Ð»Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð¸ найдогідніше. По - короткім опорі монголи подалиÑÑ. - Далі, далі женіть Ñ—Ñ…, наперед Ñебе! кричав МакÑим, кидаючиÑÑ Ð·Ñ– - Ñвоїм кровавим топором на уÑтупаючих монголів. Товариші поперли за - ним, Ñ– відворіт монголів швидко перемінивÑÑ Ð½Ð° пополох Ñ– безладну - втіка-нину. Ртовариші гнали Ñлідом за ними, валÑчи одного за другим - іззаду на землю. Перед ними було чиÑте поле, а недалечке темний, - запахущий ліÑ. Коли б їм удалоÑÑ Ð´Ð¾Ð±Ñ–Ð³Ñ‚Ð¸ до нього, то були б - ÑпаÑені, ніÑка монгольÑька Ñила не здужала б їм тут нічого зробити. - Далі, товариші, далі, до ліÑу! -кричав МакÑим, Ñ– без віддиху, - мовчки, кроваві й Ñтрашні, мов Ñправді дикі звірі, гнали товариші - наперед Ñебе втікаючих монголів у напрÑмі до ліÑу. Тугар Вовк одним - позирком переглÑнув Ð¿Ð¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ð±Ð¾Ñ… Ñторін Ñ– зареготавÑÑ: - ЩаÑлива дорога! крикнув він уÑлід за молодцÑми.Ðа тій дорозі ми ще - здиблемоÑÑ! І живо він відділив чаÑÑ‚ÑŒ монголів Ñ– піÑлав Ñ—Ñ… горою на тухольÑькнй шлÑÑ…, щоб зайшли молодців Ñ–Ñпереду, від ліÑу. Він знав добре, що його монголи впору поÑпіють. Ð Ñам з рештою монголів пуÑтивÑÑ Ð½Ð°Ð²Ð·Ð´Ð¾Ð³Ñ–Ð½ за тухоль-цÑми. Три тумани курÑви ÑтоÑли на полю над Опором; три громадки людей гнали за Ñобою тим полем. Перша бігла громадка перелÑканих, розбитих монголів; за ними, здоганÑючи Ñ—Ñ…, наші молодці під проводом МакÑима, а за ними головна Ñила монголів під проводом Тугара Вовка. Третій відділ монгольÑький, виÑланий Тугаром горою навперейми, швидко деÑÑŒ заховавÑÑ Ñ– щез, не завважений роз'Ñреними в Ñвоїй погоні молодцÑми. Ðараз утікаючі монголи ÑпинилиÑÑ, Ñтали. Перед ними показалаÑÑ Ð½ÐµÑподівана завада: глибокий, у Ñкалі викутий вивіз - початок тухольÑького шлÑху. Вивіз був у тім міÑці майже на два Ñажні глибокий; Ñтіни його Ñтрімкі й гладкі, так що злізти в долину зовÑім не можна, а Ñкакати дуже небезпечно, оÑобливо першому Ñ€Ñдові втікачів, Ñкі могли надіÑтиÑÑ, що тут же за ними Ñ– па них Ñкочить другий Ñ€Ñд. У Ñмертельній тривозі, Ñка й найбоÑзливішому не раз у оÑтатній хвилі додає відваги, зупинилиÑÑ Ð¼Ð¾Ð½Ð³Ð¾Ð»Ð¸ Ñ– обернулиÑÑ Ð»Ð¸Ñ†ÐµÐ¼ до Ñвоїх противників. Ð’ тій хвилі блиÑнула їм неÑподівана надіÑ: за Ñлідом противників побачили наÑтигаючих Ñвоїх одновірців - Ñ– руки Ñ—Ñ… мимоволі вхопили за оружжÑ. Ðле Ñей наглий вибух відваги не був в Ñилі ÑпаÑти Ñ—Ñ…. Мов розгу-кана бурÑ, впали на них тухольÑькі молодці, ломлÑчи и друхочучи вÑÑ– завади,- Ñ– попхнули Ñ—Ñ… до пропаÑÑ‚Ñ–. З зойком повалилиÑÑŒ Ñ‚Ñ–, що ÑтоÑли ззаду, на дно вивозу, коли тим чаÑом передні конали від мечів Ñ– топорів ту-хольÑьких. Тепер молодці Ñамі опинилиÑÑ Ð½Ð°Ð´ Ñтрімкою Ñтіною вивозу Ñ– затремтіли. Тут іззаду наÑтигає Тугар Вовк з монголами, а Ñпереду Ð¾Ñ†Ñ Ñтрашна пропаÑÑ‚ÑŒ! Що діÑти? Хвилі розваги доÑить було Ð´Ð»Ñ ÐœÐ°ÐºÑима. Вид лежачих на дні вивозу потовчених монголів навів його на добру думку. - Задній Ñ€Ñд нехай обернетьÑÑ Ð»Ð¸Ñ†ÐµÐ¼ до монголів Ñ– Ñтримує на хвилю Ñ—Ñ… - нагін, а передній кидай монгольÑькі трупи в вивіз Ñ– Ñкачи на них! - кричав він. - Гурра! закричали радіÑно молодці, ÑповнÑючи його розказ. ЗаÑтугоніли - теплі ще монгольÑькі трупи, падучи додолу, заÑÑніла Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°ÑˆÐ¸Ñ… - молодців Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ñ€Ñтунку. Рвтім, надлетіла монгольÑька погонÑ, Тугар - Вовк попереду. - ÐÑ– вже,кричав він,Ñим разом не уйдете моєї руки! І Ñвоїм важким - топором повалив першого Ñтрічного противника, що вчора ще був його - найвірнішим лучником. Зойкнув Ñмертельно ранений Ñ– впав під ноги - боÑрина. Товариш його замахнувÑÑŒ топором на Тугара, щоб помÑтитиÑÑŒ - Ñмерті товариша, але в тій хвилі його з двох боків піднÑто на - монгольÑькі ÑпиÑи. Цілий перший Ñ€Ñд молодців упав по короткім опорі. - Се ж були Ñамі найÑлабші поранені в попередній битві, що в погоні - бігли з Ñамого заду. Ðле вÑе-таки монголів на хвилю вони Ñпинили, а - Ñ—Ñ… щаÑливіші товариші були вже безпечні на дні вивозу. - Стійте! кричав до Ñвоїх МакÑим.Ð’ Ñ€Ñди Ñ– під Ñтіну вивозу! Коли - ÑхотÑÑ‚ÑŒ гнатиÑÑ Ð·Ð° нами, то тут їм Ñправимо кроваву купіль. - Перший Ñ€Ñд Ñкачи за ними,командував у нерозважнім запалі Тугар Вовк. - І Ñкочив перший Ñ€Ñд монголів, але не вÑтав уже живий, ба многі й до - землі не долетіли живі, Ñтрічені в повітрі топорами молодців. - Гурра! закричали Ñ‚Ñ–, радуючиÑÑŒ.Ðну, другий Ñ€Ñд, Ñкачи також! Ðле другий Ñ€Ñд ÑтоÑв над вивозом Ñ– не квапивÑÑ Ñкакати. Тугар Вовк побачив Ñвою помилку Ñ– швидко виÑлав Ñильний відділ нижче, щоб іздолини замкнути вихід вивозу. - Тепер не уйдуть нам пташки,радувавÑÑ Ð²Ñ–Ð½.От уже мої ловці надходÑÑ‚ÑŒ! - Ðну, діти, далі на них! Скажений крик монголів залунав у вивозі, тут же під ногами Тугара Вовка. Се був відділ, виÑланий горою •навперейми; вниз вивозом він ударив тепер на ту- хольців. - Вниз вивозом утікаймо! Ñкрикнули молодці, але один позирк переконав - Ñ—Ñ…, що вÑÑ Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ð½Ð° Ñ€Ñтунок пропала. При вході внизу чорнілаÑÑ Ð²Ð¶Ðµ - друга купа монголів, що йшла навпроти них, щоб Ñ—Ñ… зовÑім замкнути в - тій кам'Ñній клітці. - Ðж тепер Ñмерть наша! Ñказав МакÑим, обтираючи о кожух забитого, при - його ногах лежачого монгола Ñвій кровавий топір.Товариші, Ñміло до - оÑтатнього бою! Та й Ñміло ж виÑтупили вони! Добуваючи оÑтатніх Ñил, ударили на монголів Ñ–, невважаючи на некориÑну, згориÑту міÑцевіÑÑ‚ÑŒ, що ÑприÑла монголам, ще раз змішали Ñ—Ñ…, ще раз завдали їм велику Ñтрату. Ðле монголи Ñилою Ñвого розгону поперли Ñ—Ñ… у долину Ñ– розбили Ñ—Ñ… Ñ€Ñди. Ð’ геройÑькій обороні падали молодці один за другим, тільки МакÑим, хоч бивÑÑ, Ñк лев, прецінь не мав іще рани на Ñвоїм тілі. Монголи уникали його, а коли тиÑлиÑÑ Ð½Ð° нього, то тільки в надії витрутити йому Ð¾Ñ€ÑƒÐ¶Ð¶Ñ Ð· руки Ñ– взÑти його живого. Такий був виразний наказ Ту-гара Вовка. ОÑÑŒ наÑтупив Ñ– другий відділ монгольÑький з долини; молодців ÑтиÑнено в тій безвихідній кам'Ñній кліті, приперто Ñ—Ñ… до Ñтіни, Ñ– лиш тілько вільного міÑÑ†Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ перед ними, кілько могли його зробити Ñвоїми мечами та топорами. Ðле руки Ñ—Ñ… зачали оÑлабати, а монголи прутьÑÑ Ñ– прутьÑÑ Ð½Ð° них, мов хвилі повені. Вже деÑкі, Ñтративши вÑÑку надію Ñ– бачачи неможливіÑÑ‚ÑŒ дальшої боротьби, наоÑліп кинулиÑÑ Ð² найгуÑтіші Ñ€Ñди монголів Ñ– в одній хвилі погибали, розÑікані топорами. Інші, шепчучи молитви, тулилиÑÑ Ñ‰Ðµ до Ñтіни, мов вона могла дати їм Ñку- небудь поміч; треті хоть Ñ– ніби боронилиÑÑ, але безтÑмно, машинально махали топорами, Ñ– Ñмертельні удари монголів заÑтавали Ñ—Ñ… уже трупами, нечутливими й бездушними. Тільки невеличка горÑтка найÑильніших - п'ÑÑ‚ÑŒ Ñ—Ñ… було,- окруживши МакÑима, держалиÑÑ Ñ‰Ðµ проÑто, мов шпиль Ñкали Ñеред розгуканої заливи. Три приÑтупи монголів відбила вже та горÑтка, ÑтоÑчи на купі трупів, мов на башті; вже мечі й топори в руках героїв затулилиÑÑ, одіж Ñ—Ñ…, руки й Ð»Ð¸Ñ†Ñ Ñкрізь заплили кров'ÑŽ, але вÑе ще різко й виразно відзивавÑÑ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñ ÐœÐ°ÐºÑима, що загрівав товаришів до оборони. Тугар Вовк на-півгнівно, напів з подивом глÑдів на Ð¼Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ†Ñ Ð·Ð³Ð¾Ñ€Ð¸. - їй-богу, Ñлавний молодець! Ñказав він Ñам до Ñебе.Ðе дивуюÑÑŒ, що він - очарував мою доньку. І мене Ñамого він міг би очарувати Ñвоєю - рицарÑькою вдачею! Рпотім, обертаючиÑÑ Ð´Ð¾ Ñвоїх монголів, що ÑтоÑли над берегом Ñру, він крикнув: - Далі, Ñкачіть на них! Ðехай ÑкінчитьÑÑ Ñ‚Ð° різанина. Лиш Ñього - (показав на МакÑима) не тикайте! І разом, мов важка Ñкала, Ñкочили монголи згори на не побіджену ще купку героїв Ñ– повалили Ñ—Ñ… на землю. Ще раз залунали Ñкажені крики, ще борикалиÑÑ Ð½Ð°Ð¿Ñ–Ð´-Ñили монголи з тухольцÑми, але недовго. Ðа кождого з героїв навалилаÑÑ Ñ†Ñ–Ð»Ð° юрба монголів - Ñ– вÑÑ– полÑгли головами. Тільки МакÑим Ñам-один ÑтоÑв іще, мов дуб Ñеред полÑ. Він розÑік голову тому монголові, що Ñкочив був на нього, Ñ– Ñаме замахнувÑÑ Ð½Ð° другого, коли втім ÑкаÑÑŒ Ñильна рука залізним ÑтиÑком ухопила його ззаду за горло Ñ– кинула ним до землі. Упав, підÑтупно повалений, МакÑим, Ñ– над ним, почервоніле від гніву й натуги, нахилилоÑÑ Ð»Ð¸Ñ†Ðµ Тугара Вовка. - Рщо, Ñмерде! наÑмішливо кричав боÑрин.Бачиш тепер, що Ñ Ð²Ð¼Ñ–ÑŽ - додержати Ñлова? Ðну, діти, закуйте його в залізні пута! - Хоч Ñ– в путах, Ñ Ð²Ñе буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в - тебе на душі! Ñказав МакÑим. БоÑрин зареготавÑÑ Ñ– відійшов від нього давати порÑдок монгольÑькому війÑьку, Ñкого чиÑло Ñильно змаліло в тій кровавій різанині. З головною чаÑтиною оÑтавших іще монголів Тугар Вовк пішов до Ñвоєї хати; решті велів обÑадити нещаÑний, тепер трупами завалений вивіз. Виділивши вÑÑ–Ñ… здорових до ÑÑ‚ÐµÑ€ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ð²Ð¾Ð·Ñƒ, Ñам він з невеличкою рештою Ñ– взÑтим до неволі МакÑимом мав вернутиÑÑ Ð´Ð¾ табору. - ПроклÑÑ‚Ñ– хлопи! буркотів боÑрин, переглÑдаючи Ñвої Ñтрати.Скілько - народу понівечили! Ðу, але чорт бери монголів Ñ—Ñ… не шкода! Коб - тільки мені по тих трупах дійти до влаÑÑ‚Ñ– й Ñили,обернувÑÑ Ð± Ñ– Ñ - лицем проти них. Ðле Ñей поганець, Ñей МакÑим,то мені борець! Рхто - знає, може, й він міг би поÑлужити до моєї цілі? Треба викориÑтати - його, коли його маю в руках. Він муÑить Ñлужити нам за провідника в - горах, бо чорт Ñ—Ñ… там знає, Ñкий Ñе той Ñ—Ñ… шлÑÑ… Ñ– чи нема де на нім - Ñких манівців. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, - вкоÑькати його троха, хто знає, на що ще може він пригодитиÑÑ. Ртим чаÑом монголи готовили вже коней до від'їзду. МакÑиїл,- Ñкований за руки Ñ– за ноги в Ñ‚Ñжкі ланцюги, кровавий, проÑтоволоÑий, із пошарпаною на шматки одежею,- Ñидів на камені над річкою, німий, з затиÑнени-ми зубами Ñ– з розпукою в Ñерці. Перед ним на полі Ñ– в вивозі купами лежали не заÑтиглі ще, пошматовані Ñ– кров'ÑŽ оббризкані трупи його товаришів Ñ– ворогів. Які щаÑливі були Ñ‚Ñ– трупи! Вони лежали так тихо, так Ñумирно на Ñвоїй кровавій поÑтелі, без гніву, без муки, без ворогуваннÑ. Вони ÑміÑлиÑÑŒ тепер зі вÑÑких пут, із цілої Ñили великого ЧінгіÑхана, а його куÑень заліза зробив бездушним знарÑдом у руках дикої Ñамоволі, жертвою крова-вої пімÑти! Які щаÑливі були трупи! Вони, хоч покалічені, ноÑили на Ñобі образ Ñ– подобу людÑьку,- а його оці пута в одній хвилі зробили Ñкотиною, невольником! - Сонце праведне! кликнув у Ñвоїй душевній муці МакÑим.Ðевже ж така - Ñ‚Ð²Ð¾Ñ Ð²Ð¾Ð»Ñ, щоб Ñ Ð³Ð¸Ð½ÑƒÐ² у кайданах? Ðевже ж ти так чаÑто Ñвоїм ÑÑним - уÑміхом вітало дні моєї радоÑÑ‚Ñ– на те лише, щоб Ñьогодні повітати - моє бездонне горе? Сонце, невже ж ти переÑтало бути добрим богом - Тухольщини, а ÑталоÑÑ Ð¾Ð¿Ñ–ÐºÑƒÐ½Ð¾Ð¼ тих лютих дикунів? . Ð Ñонце - ÑміÑлоÑÑ! ЯÑним, гарÑчим проміннÑм воно блиÑкотіло в калюжах крові, - цілувало поÑинілі уÑта Ñ– глибокі рани трупів, крізь Ñкі витікав - мозок, виÑтирчу-вали теплі ще людÑькі тельбухи. І таким Ñамим ÑÑним, - гарÑчим проміннÑм воно обливало зелений ліÑ, Ñ– чудові запахущі - цвіти, Ñ– виÑокі полонини, що купалиÑÑ Ð² чиÑтім лазуровім ефірі. - Сонце ÑміÑлоÑÑ Ñ– Ñвоїм божеÑьким, без-учаÑним уÑміхом ще дужче - ранило роздерту МакÑимову Душу. EOT; /* *** START: FULL LICENSE *** Creative Commons Legal Code Attribution-ShareAlike 3.0 Unported CREATIVE COMMONS CORPORATION IS NOT A LAW FIRM AND DOES NOT PROVIDE LEGAL SERVICES. DISTRIBUTION OF THIS LICENSE DOES NOT CREATE AN ATTORNEY-CLIENT RELATIONSHIP. CREATIVE COMMONS PROVIDES THIS INFORMATION ON AN "AS-IS" BASIS. CREATIVE COMMONS MAKES NO WARRANTIES REGARDING THE INFORMATION PROVIDED, AND DISCLAIMS LIABILITY FOR DAMAGES RESULTING FROM ITS USE. License THE WORK (AS DEFINED BELOW) IS PROVIDED UNDER THE TERMS OF THIS CREATIVE COMMONS PUBLIC LICENSE ("CCPL" OR "LICENSE"). THE WORK IS PROTECTED BY COPYRIGHT AND/OR OTHER APPLICABLE LAW. ANY USE OF THE WORK OTHER THAN AS AUTHORIZED UNDER THIS LICENSE OR COPYRIGHT LAW IS PROHIBITED. BY EXERCISING ANY RIGHTS TO THE WORK PROVIDED HERE, YOU ACCEPT AND AGREE TO BE BOUND BY THE TERMS OF THIS LICENSE. TO THE EXTENT THIS LICENSE MAY BE CONSIDERED TO BE A CONTRACT, THE LICENSOR GRANTS YOU THE RIGHTS CONTAINED HERE IN CONSIDERATION OF YOUR ACCEPTANCE OF SUCH TERMS AND CONDITIONS. 1. Definitions "Adaptation" means a work based upon the Work, or upon the Work and other pre-existing works, such as a translation, adaptation, derivative work, arrangement of music or other alterations of a literary or artistic work, or phonogram or performance and includes cinematographic adaptations or any other form in which the Work may be recast, transformed, or adapted including in any form recognizably derived from the original, except that a work that constitutes a Collection will not be considered an Adaptation for the purpose of this License. For the avoidance of doubt, where the Work is a musical work, performance or phonogram, the synchronization of the Work in timed-relation with a moving image ("synching") will be considered an Adaptation for the purpose of this License. "Collection" means a collection of literary or artistic works, such as encyclopedias and anthologies, or performances, phonograms or broadcasts, or other works or subject matter other than works listed in Section 1(f) below, which, by reason of the selection and arrangement of their contents, constitute intellectual creations, in which the Work is included in its entirety in unmodified form along with one or more other contributions, each constituting separate and independent works in themselves, which together are assembled into a collective whole. A work that constitutes a Collection will not be considered an Adaptation (as defined below) for the purposes of this License. "Creative Commons Compatible License" means a license that is listed at http://creativecommons.org/compatiblelicenses that has been approved by Creative Commons as being essentially equivalent to this License, including, at a minimum, because that license: (i) contains terms that have the same purpose, meaning and effect as the License Elements of this License; and, (ii) explicitly permits the relicensing of adaptations of works made available under that license under this License or a Creative Commons jurisdiction license with the same License Elements as this License. "Distribute" means to make available to the public the original and copies of the Work or Adaptation, as appropriate, through sale or other transfer of ownership. "License Elements" means the following high-level license attributes as selected by Licensor and indicated in the title of this License: Attribution, ShareAlike. "Licensor" means the individual, individuals, entity or entities that offer(s) the Work under the terms of this License. "Original Author" means, in the case of a literary or artistic work, the individual, individuals, entity or entities who created the Work or if no individual or entity can be identified, the publisher; and in addition (i) in the case of a performance the actors, singers, musicians, dancers, and other persons who act, sing, deliver, declaim, play in, interpret or otherwise perform literary or artistic works or expressions of folklore; (ii) in the case of a phonogram the producer being the person or legal entity who first fixes the sounds of a performance or other sounds; and, (iii) in the case of broadcasts, the organization that transmits the broadcast. "Work" means the literary and/or artistic work offered under the terms of this License including without limitation any production in the literary, scientific and artistic domain, whatever may be the mode or form of its expression including digital form, such as a book, pamphlet and other writing; a lecture, address, sermon or other work of the same nature; a dramatic or dramatico-musical work; a choreographic work or entertainment in dumb show; a musical composition with or without words; a cinematographic work to which are assimilated works expressed by a process analogous to cinematography; a work of drawing, painting, architecture, sculpture, engraving or lithography; a photographic work to which are assimilated works expressed by a process analogous to photography; a work of applied art; an illustration, map, plan, sketch or three-dimensional work relative to geography, topography, architecture or science; a performance; a broadcast; a phonogram; a compilation of data to the extent it is protected as a copyrightable work; or a work performed by a variety or circus performer to the extent it is not otherwise considered a literary or artistic work. "You" means an individual or entity exercising rights under this License who has not previously violated the terms of this License with respect to the Work, or who has received express permission from the Licensor to exercise rights under this License despite a previous violation. "Publicly Perform" means to perform public recitations of the Work and to communicate to the public those public recitations, by any means or process, including by wire or wireless means or public digital performances; to make available to the public Works in such a way that members of the public may access these Works from a place and at a place individually chosen by them; to perform the Work to the public by any means or process and the communication to the public of the performances of the Work, including by public digital performance; to broadcast and rebroadcast the Work by any means including signs, sounds or images. "Reproduce" means to make copies of the Work by any means including without limitation by sound or visual recordings and the right of fixation and reproducing fixations of the Work, including storage of a protected performance or phonogram in digital form or other electronic medium. 2. Fair Dealing Rights. Nothing in this License is intended to reduce, limit, or restrict any uses free from copyright or rights arising from limitations or exceptions that are provided for in connection with the copyright protection under copyright law or other applicable laws. 3. License Grant. Subject to the terms and conditions of this License, Licensor hereby grants You a worldwide, royalty-free, non-exclusive, perpetual (for the duration of the applicable copyright) license to exercise the rights in the Work as stated below: to Reproduce the Work, to incorporate the Work into one or more Collections, and to Reproduce the Work as incorporated in the Collections; to create and Reproduce Adaptations provided that any such Adaptation, including any translation in any medium, takes reasonable steps to clearly label, demarcate or otherwise identify that changes were made to the original Work. For example, a translation could be marked "The original work was translated from English to Spanish," or a modification could indicate "The original work has been modified."; to Distribute and Publicly Perform the Work including as incorporated in Collections; and, to Distribute and Publicly Perform Adaptations. For the avoidance of doubt: Non-waivable Compulsory License Schemes. In those jurisdictions in which the right to collect royalties through any statutory or compulsory licensing scheme cannot be waived, the Licensor reserves the exclusive right to collect such royalties for any exercise by You of the rights granted under this License; Waivable Compulsory License Schemes. In those jurisdictions in which the right to collect royalties through any statutory or compulsory licensing scheme can be waived, the Licensor waives the exclusive right to collect such royalties for any exercise by You of the rights granted under this License; and, Voluntary License Schemes. The Licensor waives the right to collect royalties, whether individually or, in the event that the Licensor is a member of a collecting society that administers voluntary licensing schemes, via that society, from any exercise by You of the rights granted under this License. The above rights may be exercised in all media and formats whether now known or hereafter devised. The above rights include the right to make such modifications as are technically necessary to exercise the rights in other media and formats. Subject to Section 8(f), all rights not expressly granted by Licensor are hereby reserved. 4. Restrictions. The license granted in Section 3 above is expressly made subject to and limited by the following restrictions: You may Distribute or Publicly Perform the Work only under the terms of this License. You must include a copy of, or the Uniform Resource Identifier (URI) for, this License with every copy of the Work You Distribute or Publicly Perform. You may not offer or impose any terms on the Work that restrict the terms of this License or the ability of the recipient of the Work to exercise the rights granted to that recipient under the terms of the License. You may not sublicense the Work. You must keep intact all notices that refer to this License and to the disclaimer of warranties with every copy of the Work You Distribute or Publicly Perform. When You Distribute or Publicly Perform the Work, You may not impose any effective technological measures on the Work that restrict the ability of a recipient of the Work from You to exercise the rights granted to that recipient under the terms of the License. This Section 4(a) applies to the Work as incorporated in a Collection, but this does not require the Collection apart from the Work itself to be made subject to the terms of this License. If You create a Collection, upon notice from any Licensor You must, to the extent practicable, remove from the Collection any credit as required by Section 4(c), as requested. If You create an Adaptation, upon notice from any Licensor You must, to the extent practicable, remove from the Adaptation any credit as required by Section 4(c), as requested. You may Distribute or Publicly Perform an Adaptation only under the terms of: (i) this License; (ii) a later version of this License with the same License Elements as this License; (iii) a Creative Commons jurisdiction license (either this or a later license version) that contains the same License Elements as this License (e.g., Attribution-ShareAlike 3.0 US)); (iv) a Creative Commons Compatible License. If you license the Adaptation under one of the licenses mentioned in (iv), you must comply with the terms of that license. If you license the Adaptation under the terms of any of the licenses mentioned in (i), (ii) or (iii) (the "Applicable License"), you must comply with the terms of the Applicable License generally and the following provisions: (I) You must include a copy of, or the URI for, the Applicable License with every copy of each Adaptation You Distribute or Publicly Perform; (II) You may not offer or impose any terms on the Adaptation that restrict the terms of the Applicable License or the ability of the recipient of the Adaptation to exercise the rights granted to that recipient under the terms of the Applicable License; (III) You must keep intact all notices that refer to the Applicable License and to the disclaimer of warranties with every copy of the Work as included in the Adaptation You Distribute or Publicly Perform; (IV) when You Distribute or Publicly Perform the Adaptation, You may not impose any effective technological measures on the Adaptation that restrict the ability of a recipient of the Adaptation from You to exercise the rights granted to that recipient under the terms of the Applicable License. This Section 4(b) applies to the Adaptation as incorporated in a Collection, but this does not require the Collection apart from the Adaptation itself to be made subject to the terms of the Applicable License. If You Distribute, or Publicly Perform the Work or any Adaptations or Collections, You must, unless a request has been made pursuant to Section 4(a), keep intact all copyright notices for the Work and provide, reasonable to the medium or means You are utilizing: (i) the name of the Original Author (or pseudonym, if applicable) if supplied, and/or if the Original Author and/or Licensor designate another party or parties (e.g., a sponsor institute, publishing entity, journal) for attribution ("Attribution Parties") in Licensor's copyright notice, terms of service or by other reasonable means, the name of such party or parties; (ii) the title of the Work if supplied; (iii) to the extent reasonably practicable, the URI, if any, that Licensor specifies to be associated with the Work, unless such URI does not refer to the copyright notice or licensing information for the Work; and (iv) , consistent with Ssection 3(b), in the case of an Adaptation, a credit identifying the use of the Work in the Adaptation (e.g., "French translation of the Work by Original Author," or "Screenplay based on original Work by Original Author"). The credit required by this Section 4(c) may be implemented in any reasonable manner; provided, however, that in the case of a Adaptation or Collection, at a minimum such credit will appear, if a credit for all contributing authors of the Adaptation or Collection appears, then as part of these credits and in a manner at least as prominent as the credits for the other contributing authors. For the avoidance of doubt, You may only use the credit required by this Section for the purpose of attribution in the manner set out above and, by exercising Your rights under this License, You may not implicitly or explicitly assert or imply any connection with, sponsorship or endorsement by the Original Author, Licensor and/or Attribution Parties, as appropriate, of You or Your use of the Work, without the separate, express prior written permission of the Original Author, Licensor and/or Attribution Parties. Except as otherwise agreed in writing by the Licensor or as may be otherwise permitted by applicable law, if You Reproduce, Distribute or Publicly Perform the Work either by itself or as part of any Adaptations or Collections, You must not distort, mutilate, modify or take other derogatory action in relation to the Work which would be prejudicial to the Original Author's honor or reputation. Licensor agrees that in those jurisdictions (e.g. Japan), in which any exercise of the right granted in Section 3(b) of this License (the right to make Adaptations) would be deemed to be a distortion, mutilation, modification or other derogatory action prejudicial to the Original Author's honor and reputation, the Licensor will waive or not assert, as appropriate, this Section, to the fullest extent permitted by the applicable national law, to enable You to reasonably exercise Your right under Section 3(b) of this License (right to make Adaptations) but not otherwise. 5. Representations, Warranties and Disclaimer UNLESS OTHERWISE MUTUALLY AGREED TO BY THE PARTIES IN WRITING, LICENSOR OFFERS THE WORK AS-IS AND MAKES NO REPRESENTATIONS OR WARRANTIES OF ANY KIND CONCERNING THE WORK, EXPRESS, IMPLIED, STATUTORY OR OTHERWISE, INCLUDING, WITHOUT LIMITATION, WARRANTIES OF TITLE, MERCHANTIBILITY, FITNESS FOR A PARTICULAR PURPOSE, NONINFRINGEMENT, OR THE ABSENCE OF LATENT OR OTHER DEFECTS, ACCURACY, OR THE PRESENCE OF ABSENCE OF ERRORS, WHETHER OR NOT DISCOVERABLE. SOME JURISDICTIONS DO NOT ALLOW THE EXCLUSION OF IMPLIED WARRANTIES, SO SUCH EXCLUSION MAY NOT APPLY TO YOU. 6. Limitation on Liability. EXCEPT TO THE EXTENT REQUIRED BY APPLICABLE LAW, IN NO EVENT WILL LICENSOR BE LIABLE TO YOU ON ANY LEGAL THEORY FOR ANY SPECIAL, INCIDENTAL, CONSEQUENTIAL, PUNITIVE OR EXEMPLARY DAMAGES ARISING OUT OF THIS LICENSE OR THE USE OF THE WORK, EVEN IF LICENSOR HAS BEEN ADVISED OF THE POSSIBILITY OF SUCH DAMAGES. 7. Termination This License and the rights granted hereunder will terminate automatically upon any breach by You of the terms of this License. Individuals or entities who have received Adaptations or Collections from You under this License, however, will not have their licenses terminated provided such individuals or entities remain in full compliance with those licenses. Sections 1, 2, 5, 6, 7, and 8 will survive any termination of this License. Subject to the above terms and conditions, the license granted here is perpetual (for the duration of the applicable copyright in the Work). Notwithstanding the above, Licensor reserves the right to release the Work under different license terms or to stop distributing the Work at any time; provided, however that any such election will not serve to withdraw this License (or any other license that has been, or is required to be, granted under the terms of this License), and this License will continue in full force and effect unless terminated as stated above. 8. Miscellaneous Each time You Distribute or Publicly Perform the Work or a Collection, the Licensor offers to the recipient a license to the Work on the same terms and conditions as the license granted to You under this License. Each time You Distribute or Publicly Perform an Adaptation, Licensor offers to the recipient a license to the original Work on the same terms and conditions as the license granted to You under this License. If any provision of this License is invalid or unenforceable under applicable law, it shall not affect the validity or enforceability of the remainder of the terms of this License, and without further action by the parties to this agreement, such provision shall be reformed to the minimum extent necessary to make such provision valid and enforceable. No term or provision of this License shall be deemed waived and no breach consented to unless such waiver or consent shall be in writing and signed by the party to be charged with such waiver or consent. This License constitutes the entire agreement between the parties with respect to the Work licensed here. There are no understandings, agreements or representations with respect to the Work not specified here. Licensor shall not be bound by any additional provisions that may appear in any communication from You. This License may not be modified without the mutual written agreement of the Licensor and You. The rights granted under, and the subject matter referenced, in this License were drafted utilizing the terminology of the Berne Convention for the Protection of Literary and Artistic Works (as amended on September 28, 1979), the Rome Convention of 1961, the WIPO Copyright Treaty of 1996, the WIPO Performances and Phonograms Treaty of 1996 and the Universal Copyright Convention (as revised on July 24, 1971). These rights and subject matter take effect in the relevant jurisdiction in which the License terms are sought to be enforced according to the corresponding provisions of the implementation of those treaty provisions in the applicable national law. If the standard suite of rights granted under applicable copyright law includes additional rights not granted under this License, such additional rights are deemed to be included in the License; this License is not intended to restrict the license of any rights under applicable law. Creative Commons Notice Creative Commons is not a party to this License, and makes no warranty whatsoever in connection with the Work. Creative Commons will not be liable to You or any party on any legal theory for any damages whatsoever, including without limitation any general, special, incidental or consequential damages arising in connection to this license. Notwithstanding the foregoing two (2) sentences, if Creative Commons has expressly identified itself as the Licensor hereunder, it shall have all rights and obligations of Licensor. Except for the limited purpose of indicating to the public that the Work is licensed under the CCPL, Creative Commons does not authorize the use by either party of the trademark "Creative Commons" or any related trademark or logo of Creative Commons without the prior written consent of Creative Commons. Any permitted use will be in compliance with Creative Commons' then-current trademark usage guidelines, as may be published on its website or otherwise made available upon request from time to time. For the avoidance of doubt, this trademark restriction does not form part of the License. Creative Commons may be contacted at http://creativecommons.org/. */ }